Економічна, соціальна і моральна основи правової держави

Розділ ІІ. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування.

Особливість сучасної державно-теоретичної думки позначена різноманітністю теорій і концепцій держави, що обумовлено історичними особливостями розвитку тих чи інших країн; різноманітністю методологічних підходів щодо вирішення питань сутності, соціального призначення держави; існуванням країн різного рівня розвитку та іншими чинниками.

На відміну від минулих концепцій держави, які розглядають її як знаряддя класового панування, сучасні концепції в умовах формування цивілізованого суспільства, нового державно-політичного мислення на засадах деідеологізованості міжнародних відносин, пріоритету загальнолюдських цінностей здебільшого вбачають у ній механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішенні загальних справ, соціального компромісу.[14]

Теорія правової держави належить до юридичного напряму державознавства. Ідеї правової державності акцентують увагу на засадах (рівності, свободи, справедливості) здійснення соціальних відносим, у тому числі і державних. Для теорії правової держави властиві єдність і розрізнення права і закону, тлумачення останнього як форми волевиявлення держави, зовнішнього виразу норм права. Норми права і законодавство співвідносяться як зміст і форма з усіма протиріччями, що з цього витікають. Правова держава здійснює свою діяльність у правових формах правотворчості, правозастосування, правореалізації, що забезпечує контроль за державою з боку суспільства і взаємну відповідальність між нею і громадянами.

Економічною основою правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатоукладності, на різноманітних формах власності (державної, колективної, орендної, приватної, кооперативної, приватної й інших) як рівноправних і однаковою мірою захищених юридично. У правовій державі власність належить безпосередньо виробникам і споживачам матеріальних благ; індивідуальний виробник виступає як власник продуктів своєї особистої праці. Правові засади державності реалізуються тільки при наявності самостійності і свободи власності, що економічно забезпечують панування права, рівності учасників виробничих відносин, постійний ріст добробуту товариства і його саморозвиток.[15]

На думку того ж Хропанюка В.М., соціальну основу правової держави складає саморегулююче громадянське суспільство, що об'єднує вільних громадян - носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такої держави перебуває людина і її інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей, забезпечується плюралізм думок, особисті права і свободи. Перехід від тоталітарних методів управління до правової державності пов'язаний із різкою переорієнтацією соціальної діяльності держави. Тривка соціальна основа держави визначає стабільність її правових підвалин.

Моральну основу правової держави мають утворювати загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свободи особи. Конкретно це виражається в демократичних методах державного управління, справедливості правосуддя, у пріоритеті прав і свобод особи у взаємовідносинах із державою, захисту прав меншості, толерантності до різноманітних релігійних світоглядів.[16]

Правова держава - це суверенна держава, що концентрує в собі суверенітет народу, націй і народностей, які населяють країну. Здійснюючи верховенство, загальність, повноту і винятковість влади, така держава забезпечує свободу суспільних відносин, заснованих на засадах справедливості, для усіх без винятку громадян. Примус у правовій державі здійснюється на основі права, обмеженийравом і виключає свавілля і беззаконня, держава застосовує силу в правових рамках і тільки в тих випадках, коли порушується її суверенітет, інтереси її громадян. Держава обмежує свободу окремої людини тільки у тому випадку, якщо її поведінка загрожує свободі інших людей.

Дата добавления: 2015-04-25