Валеологія як наука про здоровя людини

В начале 80-х годов нашего столетия отечественный ученый, доктор медицинских наук И. И. Брехман ввел термин "валеология".

Под валеологией (от лат. valeo - быть здоровым, здравствовать) подразумевалась наука о профилактически-оздоровительных основах медицины, путях и методах сохранения и укрепления здоровья.

Появившись как интегральное образование, рожденное на стыке медицины, биологии, гигиены, физической культуры и психологии, экологии, диетики и других наук о человеке, его организме, внутреннем мире и жизненной среде, валеология с 1987 года выступает содружественной медицине наукой.

90-е годы отмечены становлением и дальнейшим развитием валеологии как системы знаний о здоровье здорового человека.

Валеология - наука о генетических и физиологических резервах организма, обеспечивающих устойчивость физического, биологического, психологического, социокультурного развития и сохранения здоровья человека в условиях влияния на него меняющихся факторов внешней и внутренней среды.

Предметом валеологии является здоровье человека как категория качества жизни, обусловленная физиологическими механизмами, умением адаптироваться к условиям среды, способность к самоорганизации, саморазвитию и самосохранению. Объектом валеологии выступает относительно здоровый человек или человек, находящийся в состоянии предболезни.

Совместно с профилактической медициной валеология вносит свой вклад в решение одной из глобальных проблем современности - сохранения и укрепления здоровья человека.

В основе валеологии, в отличие от профилактической медицины, гигиены и санологии, лежит представление о динамических резервах отдельных систем и организма человека в целом.

Основными задачами валеологии как науки является · прогнозирование функционального состояния организма и его коррекция, · разработка механизмов компенсации нарушений резервов физиологических систем, · определение методов и средств развития и сохранения здоровья.

Потребность в здоровье носит всеобщий характер, она присуща и отдельному индивиду, и обществу в целом. Состояние здоровья сказывается на всех сферах жизни людей. Оно обуславливает высокий потенциал физической, психической и умственной дееспособности человека и служит залогом его полноценной жизни. Здоровье населения оказывает огромное влияние на динамику экономического развития общества, выступает и как мерило его социально-этической зрелости, уровня заботы государства о здоровье своих граждан. Это все накладывает на личность определенную ответственность по отношению к своему здоровью, к здоровью потомства и тех, кому она может и должна помочь (престарелым, инвалидам и др.).

Внимание к собственному здоровью, способность обеспечить индивидуальную профилактику его нарушений, здоровый образ жизни служат показателями общей культуры человека.

Развитие валеологии позволило выявить одну из новых сфер человеческого сознания и бытия - валеологическую культуру, включающую в себя:

· знание индивидом генетических, физических и психологических возможностей систем своего организма;

· знание и умение применять методы и средства контроля, сохранения своего психофизиологического статуса, укрепления здоровья;

· умение распространять валеологические знания на социальную среду своего окружения.

Формирование валеологической культуры - сложный, многоступенчатый и многогранный процесс, охватывающий систему государственного образования в стране, семью, специализированные и досуговые учреждения и организации.

В целом можно сказать, что валеология - это наука, в основе которой лежит здоровье человека, живущего в сложном и постоянно меняющемся мире, где он подвергается воздействию огромного количества параметров окружающей биосоциальной среды, наука, которая позволит человеку через систему определенного объема знаний, умений и навыков своевременно проводить индивидуальную профилактику здоровья, сохранять и укреплять общий его потенциал.

2. Здоров'я - це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.

Здоров'я буває фізичним, психічним та духовним. Кожна людина, якщо вона хоче бути здоровою, повинна запам'ятати такі правила здорового способу життя: правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).

Стан здоров'я визначається добрим самопочуттям людини (суб'єктивний критерій). Існують і об'єктивні критерії здоров'я. Це антропометричні показники: нормальний зріст, нормальна і пропорційна будова тіла, анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Що відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період певних фізичних або психічних навантажень, переміни кліматичних умов проживання.

Здоров'я - це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.

Хвороба - це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.

Хвороби виникають під дією шкідливих чинників, коли їхня сила перевищує захисно-пристосувальні можливості організму. Іноді достатньо лише одноразової дії такого агента. Розвиваються хвороби також і за тривалої дії шкідливих чинників. Шкідливо впливають на організм людини підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя, порушення гігієнічних норм.

Отже, хвороба - порушення життєдіяльності організму, взаємозв'язку його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності. Перебіг хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю. Хвора людина потребує лікування, співчуття та турботи.

Хвороба - це єдність двох протилежних тенденцій - руйнівної і захисної, що перебувають у постійній боротьбі.

3. Ор­ганізм людини знаходиться під постійною дією безлічі чинників зовнішнього середовища. Він пристосовується до змінних умов, внаслідок чого встановлюється рухома рівновага між організмом і зовнішнім середовищем. Порушення такої рівноваги приводить до розвитку захворювань. Чинники зовнішнього середовища, які впливають на організм людини, можна розділити на абіотичні (хімічні і фізичні) і біотичні. До хімічних чинників відносяться хімічні елементи, прості та складні речовини. Вони входять у склад повітря, води, ґрунту та їжі. У визначених кількостях вони необхідні людині, а зміна їх вмісту може стати причиною захво­рювань. Наприклад, недолік йоду в їжі приводить до збільшення щитовидної залози (зобу). До фізичних чинників відноситься те­мпература, вологість, атмосферний тиск, іонізуюче випроміню­вання. Зміна їх параметрів також може привести до різних захво­рювань. Наприклад, підвищення рівня радіоактивного випромі­нювання приводить до захворювань крові, онкологічних і спадко­вих хвороб. Біотичними чинниками є живі організми або продук­ти їх життєдіяльності, які людина вживає в їжу. У продуктах ха­рчування при неправильному зберіганні або приготуванні можуть розмножуватися хвороботворні бактерії, тому їжа може з'явитися причиною захворювань. Важкі отруєння може викликати у лю­дини вживання в їжу отруйних рослин або тварин. Крім того, в організм різними шляхами можуть потрапляти віруси, бактерії, найпростіші і гельмінти, які викликають різні захворювання.

Дата добавления: 2015-04-30