Ігри XXVII Олімпіади Сідней (Австралія) 2000 рік

(15 вересня – 1 жовтня)

Виступало 10651 спортсмена з 199 країн,

розіграли 300 комплектів нагород у 28 видах спорту.

За всю історію Олімпійські ігри вдруге проводилися у Південній півкулі, на зеленому континенті. Цього разу, остання Олімпіада тисячоліття, пройшла в найбільш старому та найбільш великому місті цієї країни. Збираючись на змагання, усі спеціалісти, тренери, керівники делегацій, звертались у архіви, знаходили матеріали майже піввікової давнини, цікавилися умовами проведення змагань та кліматом. Особливу увагу було прикуто до акліматизації з якою на Іграх у Мельбурні через нестачу часу виникало багато проблем. Не слід було нехтувати і фармакологічними препаратами, адже в цю пору року в Австралії через шквальні вітри особливо небезпечні різноманітні хвороби, а особливо застуди. Зважаючи на все це переважна кількість спортсменів прибула на Ігри на два-три тижні раніше від початку змагань.

Яскраво і вражаюче на новому 110 тисячному стадіоні «Австралія» пройшла церемонія відкриття, яка за масштабністю нічим не поступалася, а в деяких компонентах навіть перевершувала американську. Головними мотивами вистави стали етапи історії Австралії, яке включало в себе елементи водної феєрії, що символізує тісний зв’язок австралійського народу з морем, а також історію заселення континенту представниками майже 160 національностей.

Традиційний парад відбувся з 198 делегацій при 199 країнах учасників Олімпіади. Справа в тому, що вперши Північна та Південна Кореї пройшли на параді єдиною делегацією під прапором з зображенням контурів Корейського півострову. А єдиним членом МОК який відмовився від участі в Іграх став Афганістан. Спортсменам цієї країни заборонив приймати участь у змаганнях правлячий рух Талібан.

Сталася під час Олімпіади і сумна подія, померла дружина президента МОК Хуана Антоніо Самаранча, який через це відлучався з Ігор на чотири дні. В знак трауру через цю подію був приспущений олімпійський прапор.

Вкотре розширилась програма Олімпійських ігор, де вперши були проведені змагання з тріатлону, тхеквондо, жіночіх важкої атлетики та водного поло, а також стрибків на батуті і стрибків з жердиною, де першою олімпійською чемпіонкою стала американка Стейсі Драгіла. Цікаво, що олімпійський вогонь запалювала австралійська легкоатлетка Кеті Фрімен, котра невдовзі виграла забіг на 400 метрів, та стала першим спортсменом в історії, який виграв змагання на тій же Олімпіаді, на котрій він запалював вогонь. Справжньою героїнею Ігор стала американка Меріон Джонс, яка завоювала три золоті нагороди в бігу на 100 та 200 метрів і естафеті 4х400 метрів, а також дві бронзи у стрибках в довжину та естафеті 4х100 метрів. Це стало вперши в історії коли на одній Олімпіаді жінка-легкоатлетка виборола п’ять нагород. Проте вже у 2007 році розразився пов’язаний з нею допінговий скандал. Після того, як було доведено, що Джонс свідомо вживала заборонені препарати, її позбавили всіх олімпійських нагород, а сама вона через брехливі свідчення з цього приводу, деякий час навіть провела у в’язниці. Цікаво, що друга призерка цих Ігор на стометровій дистанції гречанка Катерина Тану, яка теж у 2004 році була звинувачена у прийняті допінгу та дискваліфікована, пізніше відмовилась обміняти своє срібло 2000 року на золото. Вдруге після 1992 року виграла забіг на 10000 метрів Дерарту Тулу з Ефіопії. Також після Ігор у Барселоні відзначилась і уславлена німкеня Хайке Дрекслер, яка стала єдиною спортсменкою кому вдалося виграти два олімпійських золота у стрибка в довжину, до яких до того ж ще й додалося срібло сеульської Олімпіади. Дистанцію 400 метрів з бар’єрами виграла багаторазова чемпіонка світу та Європи Ірина Привалова з Росії. У чоловіків дві золоті нагороди здобув американець Морис Грін – 100 метрів, який повернув Сполученим Штатам перемогу в цій дисципліні через дванадцять років, та естафета 4х100 метрів. Мав би бути дворазовим чемпіоном і Майкл Джонсон, адже він переміг на дистанції 400 метрів та у естафеті 4х400 метрів. Втім через вживання допінгу одним з члені естафетної команди, американці були дискваліфіковані, всього – 4 (4,0,0). Та особливо вболівальники чекали на їхню суперечку на дистанції 200 метрів. Проте у кваліфікаційному забігу обидва як по команді впали та не потрапили до фіналу, а чемпіоном став грек Константінос Кентеріс. Слід відзначити і двох представників Східної Європи. Так поляк Роберт Корженевський до золота Атланти додав два золота Сіднею у ходьбі на 20 та 50 кілометрів. Його подвійний успіх став справжньою сенсацією, адже скороходи рідко коли спеціалізуються відразу на двох цих виснажливих дистанціях. І ще нікому в історії не вдавалося їх виграти на одній Олімпіаді. За ці перемоги поляк отримав прізвисько «Роберт Витривалий». Не меншого успіху досяг і чех Ян Железний, який на третіх Іграх поспіль став чемпіоном у метанні спису. Вигравши ще й срібло у 1988 році він і досі вважається кращим у метанні спису в історії легкої атлетики. Друге золото поспіль на дистанції 10000 метрів здобув Хайме Гебреселассі з Ефіопії. Цікаво проходили змагання у стрибках у висоту, де лише три сантиметри переваги дозволили росіянину Сергію Клюгіну обійти кубинського рекордсмена світу Хав’єра Сотомайора. Слід виділити і рекордсмена світу у потрійному стрибку британця Джонотана Едвардса, який зміг після срібла 1996 року цього разу стати чемпіоном Ігор. Цей легкоатлет своїм перемогам зобов’язаний не видатним фізичним даним, а чудовій техніці виконання стрибків.

У змаганнях з плавання цього разу відзначились представники «країни тюльпанів». Так голландка Інге де Брюін виборола три золоті – 50 та 100 метрів вільним стилем і 100 метрів батерфляєм та срібну нагороду у естафеті. Майже не відстала від неї і українка Яна Клочкова, що стала дворазовою олімпійською чемпіонкою – 200 та 400 метрів комплексним плавання та срібною призеркою на 800 метрів вільним стилем. Вкотре відзначилась, цього разу трьома золотими нагородами, у змаганнях в естафеті американка Дженіфер Томпсон. Унікальним є досягнення цієї видатної плавчихи, яка з 1992 року виборола всі свої золоті нагороди виключно в естафетному плаванні. Виступала вона ще і у 2004 році, де здобула два срібла, всього – 12 (8,3,1). Суттєво на цих Іграх допомогла їй співвітчизниця Емі ван Дайкен, яка до своїх чотирьох золотих нагород додала дві в естафеті 4х100 метрів вільним та комбінованим стилем, всього – 6 (6,0,0).

У чоловіків одним з героїв став голландець Пітер ван Хугенбанд, що виборов дві золоті – 100 та 200 метрів вільним стилем, та дві бронзові нагороди. Проте хоч він і випередив в спринтерських запливах улюбленця місцевої публіки австралійця Яна Торпа, той перевершив його показник, ставши триразовим чемпіоном Ігор – 400 метрів та дві естафети 4х100 та 4х200 метрів вільним стилем, та вигравши ще два срібла – 200 метрів, 4х100 метрів комплексом. На цих Іграх МОК вперши дозволив використовувати гідравлічні костюми, в який виступала переважна більшість плавців. Через зменшення сили тертя, такий костюм давав деяку перевагу. А для Торпа, який одним з перших почав використовувати такі костюми, фірма «Адідас» виготовила його з спеціального матеріалу під назвою «швидка шкіра», що був створений у США для американських морських десантників. До речі саме Торп став самим молодим в історії чемпіоном світу з плавання, вперши вигравши подібний турнір, коли йому виповнилося тільки п’ятнадцять років. Пощастило Торпу і у 2001 році. Причому вже не у спортивному, а у життєвому сенсі. Осінню того року він відпочивав у США, і 11 вересня збирався відвідати Всесвітній торговий центр, щоб полюбуватися Нью-Йорком зверху. Та своєчасно згадав, що забув у готелі фотоапарат. Довелося повернутися за ним, а відома атака терористів розпочалася вже через 20 хвилин. За всім цим жахом Торп, який чудом уникнув загибелі, дивився по телевізору.

Три золота здобув і американець Ленні Крайзельбург на дистанціях 100 та 200 метрів на спині і у комплексній естафеті 4х100 метрів. Переміг він у естафеті і 2004 року, всього – 4 (4,0,0). Італієць Доменіко Фіораванті став першим на 100 та 200 метрів брасом. Відзначимо і Еріка Мусамбані з Екваторіальної Гвінеї, який проплив 100 метрів вільним стилем з найбільш довгим часом, проте виграв свій заплив так як всі останні учасники були дискваліфіковані за фальстарт. Плавати він навчився лише за дев'ять місяців до Ігор, і все ж таки вибув з подальших змагань, адже не вклався у кваліфікаційний час.

Майстри синхронного плавання з Росії Ольга Бруснікіна та Марія Кісельова стали дворазовими чемпіонами у змаганнях двійок та груп. На своїх третій Олімпійських іграх виборола четверте золото у стрибках у воду китаянка Фу Мінся, всього – 5 (4,1,0). У цьому виді спорту відзначився і росіянин Дмитро Саутін, який став володарем золотої, срібної та двох бронзових нагород. Виступаючи з 1992 по 2008 рік його здобуток, всього – 8 (2,2,4). П’яте золото на п’ятих своїх Іграх здобув у академічному веслуванні видатний британець Стівен Редгрейв, всього – 6 (5,0,1).

Героєм на гімнастичному помості слід визнати росіянина Олексія Немова, який крім перемоги у абсолютній першості виграв ще одне золото, на перекладені, срібло та три бронзові нагороди. Виступав Олексій і у Афінах. Та травми і необ’єктивне суддівство, не дозволило йому вибороти хоча б якусь медаль, всього – 12 (4,2,6). Особливо в Афінах запам’яталася реакція зала на його низьку оцінку після виступу на перекладені, після чого тільки прохання самого Олексія припинити скандування його прізвища, через 10 хвилин вгамувало глядачів. Скандалом завершились змагання жінок. Переможницю в абсолютній першості румунку Андреа Радукан на наступний день було дискваліфіковано через вживання допінгу, а її медаль отримала інша румунка Сімона Амонар, яка стала дворазовою чемпіонкою Ігор – абсолютна та командна першість. Вигравала вона і у Атланті, всього – 7 (3,1,3). Слід відзначити і росіянку Світлану Хоркіну, яка вдруге поспіль виграла змагання на брусах, та здобула дві срібні нагороди. Вигравши срібло та бронзу у 2004 році в Афінах, всього – 7 (2,4,1). Фаворитка змагань з художньої гімнастики росіянка Аліна Кабаева через грубу помилку у вправі з обручем зайняла тільки трете місце, що дозволило стати олімпійською чемпіонкою іншій представниці Росії Юлії Барсуковій.

У велосипедному спорті відзначилася голландка Леонтіні ван Морсел, яка виграла три золоті нагороди, причому дві з них у шосейній гонці, розділці та груповій, а одну на треку – гонка переслідування. На треку вона здобула ще й срібло. Через чотири роки в Афінах голландка також виступила у двох видах змагань – золото у шосейній розділці та бронза на треку, всього – 6 (4,1,1). У чоловіків золото в розділці на шосе виграв росіянин В’ячеслав Якімов, а групові гонку виграв ще один переможець «Тур де Франс» німець Ян Ульріх.

На четвертих своїх Іграх виступив російський борець класичного стилю у найбільш важкій ваговій категорії Олександр Карелін. Проте всі сподівання на четверту поспіль перемогу не виправдались. Олександр в додатковому двобої поступився у фіналі, перший програш за тринадцять років, американцю Рулону Гарднеру, та став тільки срібним призером, всього – 4 (3,1,0). Вкрай невдало виступили важкоатлети колишнього СРСР, які не завоювали жодної золотої нагороди. Єдиним хто хоч трохи підтримав честь радянської важкої атлетики став колишній представник Грузії, а на той час спортсмен Греції Каха Кахіашвілі, який втрете поспіль став олімпійським чемпіоном. А у найбільш престижній найважчій ваговій категорії, яку традиційно вигравали радянські спортсмени, переміг іранець Хоссейн Резазаде. Значно краще виступили боксери, де насамперед слід відзначити росіян Олега Саітова, що став чемпіоном вдруге поспіль, а також виборов бронзу у 2004 році, та Олександра Лебзяка. До речі Саітов повторив рекордне досягнення Бориса Лагутіна для радянський, російських, боксерів на Олімпійських іграх. Незважаючи, на те, що майже всі фахівці вже списали його з рахунків, видатний кубинець Фелікс Савон став втрете чемпіоном Олімпійських ігор. Причому, він є взагалі найбільш титулований боксером в історії аматорського боксу, адже на відміну від угорця Паппа та свого співвітчизника Стівенсона, які теж ставали по три рази олімпійськими чемпіонами, Савон більше разів вигравав чемпіонати світу – п’ять. А у змаганнях важковаговиків цього разу не було рівних британцю Одлі Харрісону.

Вічний рекорд встановив у стрільбі на круглому стенді українець Микола Мільчев, вибивши 150 очок з 150 можливих. Четверте золото у командній шаблі виграв росіянин Станіслав Поздняков. Став він бронзовим і у Афінах, всього – 5 (4,0,1). Відзначився росіянин і у змаганнях тенісистів, де у одиночному розряді тріумфував Євген Кафельніков.

Футбольний турнір вдруге поспіль виграла африканська збірна, цього разу Камерун, який у фіналі по пенальті здолав команду Іспанії. У жінок свою першу перемогу вибороли представниці Норвегії, які переграли у додатковий час попередніх чемпіонів, команду США.

Знову не було рівних американцям у баскетбольному турнірі. І хоч цього разу їх збірна не була такою потужною як вісім та чотири роки тому, це не дуже допомогло їхнім суперникам. Підтримали своїх чоловіків і американські жінки. В гандбольних змаганнях другу перемогу поспіль здобула жіноча збірна Данії, а у чоловіків повернулася до переможних традицій команда Росії, у якої слід особливо відмітити її воротаря та капітана Андрія Лаврова. Виступивши ще на Іграх 2004 року, він став єдиним гандболістом, учасником п’яти Олімпіад, на яких здобув три золоті та одну бронзову нагороду. І у волейбольних змаганнях жінки, на цей раз збірна Куби, зберегли свої чемпіонські повноваження. У фіналі чоловічого турніру збірна Югославії переграла команду Росії. Зберегли свої чемпіонські звання у хокеї на траві збірна Нідерландів – у чоловіків, та збірна Австралії у жінок. І нарешті у змаганнях з водного поло тріумфували збірна Угорщини у чоловіків, та збірна Австралії у жінок.

У командному заліку першою фінішувала збірна США– 92 (36,24,32) нагород, другими були олімпійці Росії – 89 (32,28,29), третіми Китаю – 58 (28,16,14) нагороди. Збірна України посіла двадцять перше місце – 23 (3,10,10).

Дата добавления: 2015-05-06