Розділ II

ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового
договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що
суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони
праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен
проінформувати працівника під розписку про умови праці та про
наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих
виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу
на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за
роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного
договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним
висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання
робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного
добору, допускаються особи за наявності висновку
психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту,
що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови
повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи
здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої
ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони
праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої
він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці
(якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також
страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї
статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається
середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.
У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного
висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен
перевести за згодою працівника на таку роботу на термін,
зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити
скорочений робочий день та організувати проведення навчання
працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці,
окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду
за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі
та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими
умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним
харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами,
газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви
санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого
часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату
праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що
надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується
грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного
харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на
умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за
колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові
пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору
роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово
інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг
і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими
засобами індивідуального захисту, мийними та
знешкоджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а
також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими
метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за
встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші
засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні
засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з
ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не
передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені
зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок
придбання, комплектування, видачу та утримання засобів
індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з
охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника
роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі
придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального
захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти
роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах,
передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково,
понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби
індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього
працівника вимагають їх застосування.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я
працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок
ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника,
здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
(1105-14).

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням,
зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на
весь період до відновлення працездатності або до встановлення
стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості
виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання
і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до
медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком
на виробництві або професійним захворюванням зараховується до
стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу
роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії
на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку,
встановленому законом. (Частина четверта статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних
роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт,
пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також
залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину,
регулюється законодавством.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких
роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці,
на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у
вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього
медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх
професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими
або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони праці.

{ Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість
робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх
визначаються законом.

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій
медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм
реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які
відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець
зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і
працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час
можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить
рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. (Частина
третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1331-IV
(1331-15) від 25.11.2003)

Дата добавления: 2015-05-06