Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

СОЦІОЛОГІЯ 2 страница




 

Методичні рекомендації

Під соціальною взаємодією розуміється така форма спілкування осіб, соціальних спільностей, угрупувань, верств, за якою систематично здійснюється їх вплив один на одного, реалізується соціальна дія кожного з партнерів, досягається пристосування дій один до одного, спільність у розумінні ситуації, сенсу дій і певний ступінь солідарності між ними. На відміну від соціальної взаємодії, соціальний контакт характеризується відсутністю споріднених суб’єктів. При висвітленні питання необхідно проаналізувати теорії між особистої взаємодії, зокрема, теорію обміну (Д.Хоманс), символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Г.Блумер), теорію управління враженнями (Е.Гофман), теорію психоаналізу (З.Фрейд).

Відповідно соціальний контроль являє собою спосіб саморегуляції соціальної системи за допомогою нормативного її регулювання. Звернути увагу на формальний та неформальний соціальний контроль.

Відповідь на друге питання передбачає акцентування уваги на специфічних рисах девіантної поведінки. Оскільки девіація, або соціальне відхилення властиві кожній соціальній системі, то своєчасне виявлення цих відхилень, з’ясування причин і знаходження шляхів подолання є важливим інструментом соціального контролю. У відповіді слід приділити увагу специфіці соціологічного дослідження девіантної поведінки, зокрема тих умов, за яких індивідуальні відхилення від норми можуть набувати статусу соціальних.

У висвітленні третього питання увага повинна бути звернена на підходи, які намагаються вивести причини девіантної поведінки із певних умов індивідуального та суспільного розвитку: біологічний, психологічний, культурологічний та соціологічний підходи. Окрім цього, варто розмежувати поняття девіації та аномії. Якщо девіація означає невідповідність діяльності вчинків людей та груп встановленим у суспільстві нормам чи шаблонам поведінки, то аномія (за Мертоном) – стан суспільної системи, для якої характерна відсутність загальноприйнятих цінностей та норм.

Четверте питання. Слід розрізнити конформізм соціальний і конформізм як психологічну особливість людини. У першому випадку він є способом пристосування індивіда або групи до існуючого стану речей у суспільстві (традицій, стереотипів масової свідомості, діяльності соціальних інститутів), а у другому – як прийняття індивідом певної думки чи позиції під тиском групи. Аналогічним чином і нонконформізм як соціальне явище означатиме певну відмову від стереотипів поведінки, традицій, сформованих у суспільстві, а з погляду зору психології – як протистояння груповому тиску і відстоювання власних позицій та поглядів.

 

Література

Основна

1.Гидденс Э. Стратификация и классовая структура// Социол. исследования. – 1992. -№9. – С.112-124.

2.Дворецька Г.В Соціологія: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. –К.:КНЕУ, 2002.-471с.

3.Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка.- К.:Видавничий центр „Академія”, 2005.- 560с.

4.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество/Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 544с.

Додаткова

1.Якуба О.О.Соціологія: Навч. посібник для студентів.- Харків: Константа, 1996.-191с.

2.Социология: Энциклопедия/ Сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Эвелькин, Г.Н. Соколова, О.В. Терещенко.- Мн.: Книжный Дом, 2003.- 1312с. – (Мир энциклопедий).

 

Тема 6. Соціологічна теорія особистості

План

1. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві.

2. Соціологічна структура особистості.

3. Соціалізація особистості.

4. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

Основні поняття і категорії: людина, індивід, індивідуальність, особистість, потреби, цінність, мотиви, діяльність, соціалізація, соціальний статус, соціальна роль, диспозиція, референтна група, соціальна активність особистості.

Теми рефератів

1.Основні підходи до проблеми особистості в історії соціологічної думки.

2.Проблема ідентифікації особистості у сучасній соціології.

3. Рольові теорії особистості.

 

Методичні рекомендації

Оскільки особистість як соціальна якість людини є предметом таких соціальних наук, як філософія, соціологія, психологія, важливим є виокремлення власне соціологічного поля дослідження особистості, зокрема як суб’єкта соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом соціальних інститутів, а також шляхи та канали зворотного впливу особистості на соціальний світ.

У першому питанні необхідно розкрити спільні та відмінні особливості понять „особистість”, „людина”, „індивід”, „індивідуальність”.

Друге питання передбачає розкриття соціологічної структури особистості, що складається із таких елементів: потреби, інтереси, цінності, мотиви, соціальні норми, переконання, світоглядні принципи, смаки, звички. Слід акцентувати увагу на ієрархічній теорії потреб А.Маслоу.

У третьому питанні необхідно дати визначення поняття „соціалізація”, виокремити компоненти соціалізації (освіта, виховання, сукупність стихійних впливів) та її етапи (первинна, вторинна). Доцільно проаналізувати основні підходи до визначення сутності соціалізації – 1) людина – пасивний об’єкт впливу суспільства, 2)парадигма взаємодії, що передбачає активність суспільства та окремої людини. Окрім цього слід визначити поняття „десоціалізації” та „ресоціалізації”.

У четвертому питанні слід обґрунтувати, що з’ясування місця і ролі особистості в соціальній системі можливе через розкриття поняття „соціальний статус” та „соціальна роль”. Важливо розмежувати приписані статуси та досягнуті. Детально зупинитись на рольових теоріях особистості Д.Міда та Р.Мертона.

 

Література

Основна

1.Дворецька Г.В Соціологія: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. –К.:КНЕУ, 2002.-471с.

2.Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія: Навч. посіб. для студ. несоціолог. спеціальностей./Ред. В.В. Півень.- 2-е вид. – К.: Лібра, 2002.- 254с.

3.Сірий Є.В. Соціологія: Заг. теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії/ Навч. посібн.- К.: Атіка, 2004.- 480с.

4.Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка.- К.:Видавничий центр „Академія”, 2005.- 560с.

5.Якуба О.О.Соціологія: Навч. посібник для студентів.- Харків: Константа, 1996.-191с.

Додаткова

1.Веллмер А. Модели свободы в современном мире // Социо-Логос. Социология. Антропология. Метафизика. Вып.1. М.: Прогресс, 1991. с. 11- 38.

2.Ларцев В. Социальные и культурные детерминанты формирования личности. Монография. – К.: “Принт -Экспресс”, 2002.- 430с.

3.Маркузе Г. Одномерный человек. – М.: «REFL - book», 1994. – 368с.

4.Ниринг С. Свобода: обещание и угроза / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966.- 192с.

5.Норберт Э. Общество индивидов/ Пер. с нем. – М.: Праксис, 2001. – 336с.- (Серия “Образ общества”).

Тема 7. Соціологія культури

План

1. Соціальна сутність культури.

2. Основні елементи, форми та різновиди культури.

3. Функції культури.

Основні поняття і категорії: культура, матеріальна та духовна культура, субкультура, контркультура, анти культура, масова культура, народна культура, елітарна культура.

Теми рефератів

1.Проблеми відродження національної культури в Україні.

2.Характеристика масової культури та форми її прояву.

3.Соціально-культурне середовище як фактор розвитку особистості.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно розкрити особливості поняття „культура” з точки зору соціологічного аналізу. Слід проаналізувати трансформацію поняття „культура” протягом століть. Доцільно зупинитись на таких методологічних підходах соціологічного аналізу культури: функціональний підхід, конфліктний підхід, технологічний підхід, діяльнісний підхід.

У відповіді на друге питання потрібно розмежувати форми культури: матеріальна і духовна, та її види: загальнолюдська, елітарна, масова, народна, субкультура, контркультура, антикультура. Слід звернути увагу на зв’язок таких понять як етноцентризм та культурний релятивізм. Проаналізувати основні елементи культури: мова, соціокультурні уявлення, спосіб життя, обряди, звичаї, закони, культурні цінності.

Третє питання передбачає аналіз основних функцій, які здійснює культура: творча функція; функція накопичення, збереження, трансляції норм, засобів поведінки, цінностей, значень, соціального досвіду; ціннісно-нормативна функція; комунікативна; селекційна; світоглядна (гносеологічна); адаптаційна; функція соціального контролю.

 

Література

Основна

1. Ионин Л.Г. Социология культуры: учеб.пособие.-2-е изд.-М.: Логос, 1998.-280с.

2. Соціологія культури: Навч. посібн./ За ред. О.М.Семашка, В.М. Пічі.-К.: каравела, 2000. -334с.

3. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество/Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 544с.

4. Якуба О.О.Соціологія: Навч. посібник для студентів.- Харків: Константа, 1996.-191с.

Додаткова

1.Дворецька Г.В Соціологія: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. –К.:КНЕУ, 2002.-471с.

2.Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія: Навч. посіб. для студ. несоціолог. спеціальностей./Ред. В.В. Півень.- 2-е вид. – К.: Лібра, 2002.- 254с.

 

Тема 8. Організація та програма соціологічного дослідження

План

1.Соціологічне дослідження: поняття та види.

2.Функції соціологічного дослідження.

3.Програма соціологічного дослідження та її компоненти.

4.Вибірка у соціологічному дослідженні.

Основні поняття і категорії: соціологічне дослідження, програма соціологічного дослідження, соціальна проблема, інтерпретація понять, гіпотеза, метод, методика, техніка, процедура, первинна соціологічна інформація, вибірка, генеральна сукупність, репрезентативність, валідність.

Теми рефератів

1.Місце і роль соціологічних досліджень у вивченні соціальної реальності.

2. Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки.

3.Значення методу вибірки у соціологічній практиці.

 

Методичні рекомендації

У відповіді на перше запитання необхідно пояснити чому соціологічне дослідження є досить складною справою та потребує серйозної і тривалої підготовки. Зауважити, що надійність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення. Слід проаналізувати основні етапи проведення соціологічного дослідження: підготовчий, збір первинної соціологічної інформації, впорядкування та обробка зібраної інформації, аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

У другому питанні потрібно розглянути основні функції соціологічного дослідження: пізнавальну, методологічну, практичну, інформаційну, управлінську. Слід звернути увагу на мету і завдання соціологічного дослідження.

Третє питання передбачає аналіз програми соціологічного дослідження та її компонентів. Необхідно відзначити, що програма виконує, методологічну, методичну, організаційну функції, відповідно, проаналізувати їх. Виокремити у програмі соціологічного дослідження об’єкт соціологічного та предмет, проаналізувати мету та завдання, теоретичну та емпіричну інтерпретацію понять, гіпотези, стратегічний план, метод, методику, техніку, процедуру.

У четвертому питанні необхідно дати визначення поняття „вибірка”. Проаналізувати основні види вибірки: гніздова вибірка, стратифікаційна (районована), ймовірнісна, серійна, квотна, стихійна, однощаблева, складна багатощаблева вибірка. Зупинитись на таких поняттях, як: „генеральна сукупність”, „вибіркова сукупність”, „одиниці відбору”, „одиниці спостереження”, „репрезентативність вибірки”. Обґрунтувати доцільність використання певного виду вибірки у соціологічному дослідженні.

 

Література

Основна

1. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. – М.:Высш. шк., 1989. – 176с.

2. Вербець В.В. Методологія і методика соціологічних досліджень. Ч.1.- Острог: Ін – т соц. дослідж. Нац. Ун – ту „Острозька академія”.

3.Ядов. В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учеб.-М.: Доросвет, 1999. – 596с.

4. Ядов. В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Самара.: Изд-во „Самарский университет”. 1995. – 332с.

 

Тема 9. Методи збору соціологічної інформації

План

1.Класифікація соціологічних методів збирання первинної інформації.

2. Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації. Види опитувань.

3.Аналіз документів і спостереження в соціології.

4.Обробка та аналіз соціальної інформації.

Основні поняття і категорії: опитування, анкета, соціологічне інтерв’ю, вільне інтерв’ю, соціометричний метод опитування, конвент-аналіз, соціологічне спостереження, факторний і кластерний аналіз, науковий прогноз.

Теми рефератів:

1.Програмне забезпечення обробки даних на комп’ютері.

2.Загальні процедури та процедури інтерпретації соціологічних даних.

3.Специфіка якісних та кількісних ознак.

 

Методичні рекомендації

При відповіді на перше питання необхідно дати загальну характеристику методів збору інформації, обґрунтувати основу класифікації методів збору первинної інформації.

У другому питанні потрібно проаналізувати ситуацію взаємодії соціолога та опитуваного, зокрема зупинитись на таких основних фазах: адаптація, досягнення поставленої мети, завершення опитування. Слід виокремити види опитування: анкетні опитування, метод інтерв’ю, метод експертних оцінок, соціометричне опитування. Доцільно зауважити, що жоден з методів опитування не можна вважати універсальним. Перед вибором, їх передусім з’ясовують, який з них найкраще відповідає програмним цілям дослідження.

Третє питання передбачає розгляд методу аналізу документів і спостереження в соціології. У цьому питанні слід дати визначення поняттю „документ”, класифікувати види документів (письмові, іконографічні, фонетичні, комп’ютерні, офіційні, неофіційні, первинні, вторинні, історичні, правові, економічні). Обґрунтувати такі методи аналізу документальних джерел як неформалізований (традиційний) та формалізований або конвент-аналіз.

Дати загальну характеристику соціологічному спостереженню. Класифікувати спостереження на структуроване, неструктуроване, польове, лабораторне, включене, невключене, систематизоване, несистематизоване, самоспостереження.

У четвертому питанні потрібно проаналізувати специфіку обробки та аналізу соціальної інформації. Оскільки одним із важливих завдань аналізу є встановлення та оцінка взаємозв’язків між окремими ознаками для певної сукупності об’єктів, необхідним є визначення коефіцієнта зв’язку між двома ознаками. Слід розглянути кореляційний та регресій ний аналіз, факторний і кластерний аналіз.

 

Екзаменаційні питання

1. Предмет соціологічної науки.

2. Структура і функції соціології.

3. Макро– і мікросоціологічні підходи в соціології

4. Які особливості категорії „соціальне” в соціології.

5. Роль соціології в соціальному реформуванні сучасного суспільства.

6. Чому соціологію вважають міждисциплінарною наукою.

7. Зв’язок соціології з іншими науками.

8. Чим зумовлене неоднакове ставлення до соціології у демократичних і тоталітарних державах.

9. Розвиток соціологічних знань в Стародавньому світі та епоху Середньовіччя.

10. Які особливості теорії соціальної стратифікації Платона, теорії „середнього класу” Арістотеля.

11. Розвиток соціологічних знань в епоху відродження та в Новий час.

12. Протосоціологічні погляди епохи Просвітництва.

13. О.Конт як засновник соціології.

14. Еволюційний підхід до аналізу суспільства у Г. Спенсера.

15. Конфліктний підхід до аналізу суспільства у К. Маркса.

16. Соціологічна теорія М. Вебера.

17. Розвиток емпіричних досліджень у протосоціологічний період.

18. Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології

19. Розвиток соціологічних знань в Україні від княжої доби до ХІХ століття.

20. Початок української соціології (С.Подолинський, М.Драгоманов, М.Ковалевський, М.Грушевський).

21. Сутність суспільства як соціального феномену.

22. Громадянське суспільство та шляхи його формування.

23. Проблема співвідношення суспільства і держави та шляхи її розв’язання.

24. Теорії походження суспільства.

25. Модернізація: сутність, ознаки, види та форми прояву.

26. Україна на шляху до громадянського суспільства: труднощі та перспективи.

27. Суспільний прогрес: критерії та тенденції.

28. Соціальна дія та соціальна взаємодія.

29. Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії.

30. Розкрийте зміст понять „соціальний зв’язок”, „соціальний контакт”, „соціальні відносини”.

31. Соціальний конфлікт. Типи та функції соціальних конфліктів.

32. Поняття та сутність соціальних змін.

33. Що спільного і відмінного між поняттями „соціальні зміни”, „соціальний розвиток”, „соціальний прогрес”.

34. Циклічні теорії соціальних змін.

35. Еволюційні теорії соціальних змін.

36. Соціальні процеси в сучасному українському суспільстві, що трансформується.

37. Теоретичні підходи до пояснення соціальних змін.

38. Поняття соціальних рухів та типологія соціальних рухів.

39. Поняття соціальних процесів та їх види.

40. Суть і функції соціальних інститутів.

41. Види соціальних інститутів.

42. Спільне та відмінне в поняттях „соціальна організація” і „соціальна інституція”.

43. Теорія бюрократії М. Вебера.

44. Соціальні організації. Види соціальних організацій.

45. Формальна та неформальна соціальна організація.

46. Поняття соціальної структури суспільства.

47. Основні елементи соціальної структури суспільства.

48. Визначте основні суттєві риси феномену „середнього” класу.

49. Концепція М. Вебера про сутність, джерела і тенденції розвитку соціальної нерівності.

50. Соціальна спільність та соціальна група.

51. Види соціальних спільностей.

52. Соціально-класова структура суспільства.

53. Етносоціальна структура суспільства.

54. Поняття соціальної стратифікації.

55. Історичні типи стратифікації.

56. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації.

57. Теорія соціальної стратифікації П.Сорокіна.

58. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.

59. Поняття особи в соціології. Статус та соціальні ролі особистості.

60. Розкрийте спільні та відмінні особливості понять „особистість”, „людина”, „індивід”, „індивідуальність”.

61. Соціологічна типологія особистості.

62. Соціалізація особистості.

63. Охарактеризуйте фактори, механізми та агентів соціалізації

64. Розкрийте соціологічний зміст понять „десоціалізація” та „ресоціалізація”.

65. Форми соціалізації особистості. Агенти соціалізації.

66. Проблема ідентифікації особистості у сучасній соціології.

67. Референтна група та її місце у житті сучасної людини.

68. Рольові теорії особистості.

69. Поняття девіантної поведінки.

70. Біологічні теорії пояснення причин девіації.

71. Психологічні теорії пояснення причин девіації.

72. Соціальні теорії пояснення причин девіації.

73. Поняття культури. Види культури.

74. Основні елементи культури. Функції культури.

75. Проблеми відродження національної культури в Україні.

76. Характеристика масової культури та форми її прояву.

77. Структура політики як соціального інституту. Функції політики.

78. З’ясуйте сутність предмета соціології політики.

79. Способи функціонування політики.

80. Соціологічні дослідження виборчої поведінки: тенденції розвитку.

81. Сучасні теорії політичної еліти.

82. Соціологічне дослідження та його види.

83. Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження та проаналізуйте їх щодо послідовності, призначення, змісту, особливостей здійснення.

84. Програма соціологічного дослідження: поняття, функції, призначення.

85. Основні типи вибірок.

86. Опитування як метод збору соціологічної інформації.

87. Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування.

88. Охарактеризуйте відмінності між поняттями „передбачення”, „пророкування”, „прогнозування”.

89. Проблема надійності даних опитування та шляхи її вирішення.

90. Узагальнення та форми відображення результатів соціального дослідження.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли: Пер. с фр. – М., 1992.

2. Артемов Г. П. Политическая социология: Учеб пособие.- М.:Логос, 2000.-279с.

3. Большой толковый энциклопедический словарь (Collins). - Т.1 (А-О) / Пер. с англ.- М.: Вече, Аст.1999. -544с.

4. Большой толковый энциклопедический словарь (Collins). - Т.2 (П-Я) / Пер. с англ.- М.: Вече, Аст.1999. -528с.

5. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика: Пер. з нім.- К.: Основи, 1998, -534с.

  1. Веллмер А. Модели свободы в современном мире // Социо-Логос. Социология. Антропология. Метафизика. Вып.1. - М.: Прогресс, 1991. с. 11- 38.

7. Волков Ю. Г. Социология: Учеб для вузов / Под ред. Добренькова В.И. – М.:Гардарика, 1999.- 432с.

8. Гоголева А. В. Аддиктивное поведение и его профилактика: Учеб. Метод. Пособие. -2-е изд. стер. - М.: Моск. Психол. –соц. Ин – т; Воронеж: МОДЭК, 2003 -238с.

9. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб і допов. – К.: КНЕУ, 2002. – 471с.

10. Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки//Філософська і соціологічна думка.- К., 1992.-№5

11. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології/ від античності до початку ХХ ст.: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. -К.: Либідь.1993.-336с.

12. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість України 20ст./ Пер. з англ..-К.:Основи, 1997.- 424с.

  1. Ларцев В. Социальные и культурные детерминанты формирования личности. Монография. – К.: “Принт -Экспресс”, 2002.- 430с.

14.

15. Лукашевич М.П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. посіб.для студ. вищ. навч. закл. – К.: Каравелла, 2004. -464с.

  1. Маркузе Г. Одномерный человек. – М.: «REFL - book», 1994. – 368с.
  2. Ниринг С. Свобода: обещание и угроза / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966.-
  3. Норберт Э. Общество индивидов/ Пер. с нем. – М.: Праксис, 2001. – 336с.- (Серия “Образ общества”).

19. Огаренко В. М., Малахова Ж. Д. Социология малых групп: Учеб. для вузов: Пер. с укр.- Запорожье; ГУ”ЗИГМУ”, 2002. -206с.

20. Павліченко П.П., Литвиненко Д. А. Соціологія: Навч. посіб. для студ. не соціолог. спеціальностей. / Ред. В.В. Півень. – 2-е вид. – К.: Лібра, 2002.-254с.

21. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. –К.: Наук. думка, 1996.-232с.

22. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навч. посіб.для студ. вищ. навч. закл. – К.: Професіонал 2004.-590с.

23. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К., 1995.

24. 3.Сірий Є.В. Соціологія: Заг. теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії/ Навч. посібн.- К.: Атіка, 2004.- 480с.

25. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка.- К.:Видавничий центр „Академія”, 2005.- 560с.

26. Соціологія: Курс лекцій / За ред. І. С. Старовойта. –Тернопіль: Астон. 1999. – 176с.

27. Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / В. Г. Городяненка. К. 2003. – 559с.

28. Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача К.-Х.,

29. 1998. – 624с.

30. Соціологія: Курс лекцій: Навч. посіб.для студ. вищ. навч. закл. освіти / За ред.. В. М. Пічі. – 2002. -310с.

31. Соціологія: короткий енцикл. словник / Під заг. ред.. В.І. Воловича. – К.:

32. Укр. центр духовної культури, 1998. – 736с.

33. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка.- К.:Видавничий центр „Академія”, 2005.- 560с.

34. Соціологічна думка України: Навч. посібник/ М.В.Захарченко, В.Ф.Бурлачук, М.О.Молчанов та ін. – Заповіт, 1996.-424с.

35. Сулько В.С. Українська соціологічна думка в пошуках істини: (Зародження і становлення вітчизняної соціології в процесі нац. державотворення. Від найдавніших часів до кінця ХІХ століття): Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2002. – 357с.

36. Черниш Н.Й. З історії розвитку соціології в Україні // Современное общество.-1993.-№1.

37. Филатова О.Г. История социологии: конспект лекций. – СПб. Изд –во Михайлова В.А., 2000. -64с.

38. 3.Щепанский Я. Элементарные понятия социологии/Пер.с польск.- М.: Прогресс, 1969.-240с.

39. Яковлев А. М. Социальная структура общества: Учеб для студ. вузов.- М.: Экзамен, 2003.-384с.

40. 5.Якуба О.О.Соціологія: Навч. посібник для студентів.- Харків: Константа, 1996.-191с.

 

Короткий словник соціологічних термінів

 

Адаптація соціальна – вид взаємодії окремої особи чи соціальної спільності із середовищем, у процесі якої погоджуються вимоги та очікування її учасників; результат процесу їх пристосування до нового соціального оточення.

Акультурація – процес взаємовпливу культур, за якого здійснюється культурний контакт, засвоюються технології, зразки, цінності чужої культури, що в свою чергу змінюються та адаптуються до нових вимог.

Аналіз документів – один з основних методів одержання конкретного знання про соціальну реальність на основі інформації, зафіксованої в різних документах.

Анкета – впорядкований за змістом і формою перелік питань та висловлювань, втілених у вигляді опитувального листа чи опитувальника.

Аномія – стан суспільної системи, для якого характерна відсутність загальноприйнятих цінностей і норм як універсальних регуляторів соціальної поведінки людей.

Антропосоціогенез – процес формування фізичного типу людини разом з її становленням як суб’єкта суспільних відносин та доцільної перетворювальної діяльності, творця культури.

Валідність соціологічної інформації – ода із складових частин надійності соціологічної інформації; ступінь відсутності в інформації теоретичних помилок, тобто помилок, пов’язаних з хибними початковими теоретичними засадами при розробці методики дослідження, з невідповідністю між кількісною моделлю та емпіричною системою, що вивчається.

Вибіркова сукупність – частина генеральної сукупності, об’єкти якої виступають як основні об’єкти спостереження; ця частина генеральної сукупності відбирається за спеціальними правилами так, щоб її характеристики відображали властивості всієї генеральної сукупності.

Виховання – процес соціокультурного становлення та розвитку індивіда, в ході якого, залежно від спрямованості впливу, здійснюється засвоєння ним соціального досвіду, знань, зразків і норм поведінки, цінностей культури.

Відчуження соціальне – 1) елемент і результат універсальної соціальної взаємодії індивідів у суспільстві, що виступає як протилежність соціального освоєння, присвоєння і привласнення; 2) процес втрати соціальним об’єктом можливостей освоювати (присвоювати, привласнювати) необхідні для його життєдіяльності фрагменти соціальної реальності та володіти ними, внаслідок чого ця реальність набуває для суб’єкта ознак і характеристик “чужого” світу, а сам він втрачає (або обмежує) свою соціальну могутність.

Володіння соціальне – спосіб взаємодії соціального суб’єкта із соціальною реальністю, який полягає у підпорядкуванні останньої (або певних її фрагментів) його волі, меті, діяльності.

Гарантії соціальні – система соціально – економічних та юридичних засобів, що забезпечують реалізацію конституційних соціально – економічних та соціально – політичних прав людини, умови її життєдіяльності, функціонування та розвиток суспільної системи в цілому.

Генеральна сукупність – це сукупність, на яку соціолог розповсюджує висновки дослідження; це множина об’єктів, які мають спільну, чітко визначену характеристику, що вказує на їх належність до даної системи і вивчається у межах соціологічного дослідження і територіально – часових меж.

Геноцид – свідомо умисне масове знищення населення певної країни, держави чи території шляхом одноразових чи багаторазових, поступових, нищівних дій з боку зацікавлених у таких акціях зовнішніх або внутрішніх соціальних сил.

Географічний напрям у соціології – перша наукова школа в соціології XIX століття, яка розглядала географічний стан і природні умови як визначальні чинники розвитку суспільного життя.

Громадянське суспільство – асоціація вільних громадян, що взаємодіють між собою виключно на грунті власних інтересів, правових норм та спільно погоджених чи вироблених регуляторів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-03-29; Просмотров: 424; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.136 сек.