Охарактеризуйте основні етапи розвитку порівняльної педагогіки

Розкрийте функції порівняльної педагогіки.

Визначте предмет, завдання та методи дослідження порівняльної педагогічки як науки.

Порівняльна педагогіка - це наука про зіставлення особливостей загальних і окремих тенденцій, законів і закономірностей розвитку освіти у світовому, регіональному, національному та федеративній масштабах. Це наука, яка переважно в змістовному плані аналізує стан, основні тенденції та закономірності розвитку освіти в глобальному масштабі, розкриває співвідношення загальних тенденцій національної або регіональної специфіки, виявляє позитивні та негативні аспекти міжнародного педагогічного досвіду, форми і способи взаємозбагачення національних педагогічних культур.

Порівняльна педагогіка - самостійна галузь наукового пізнання, яка має свій об'єкт, предмет, специфічні функції і завдання

.Об'єкт порівняльної педагогіки - освіта як процес соціально - культурного відтворення людини в сучасному світі, а також як соціальний інститут у глобальному, регіональному та національному масштабах.

Предмет порівняльної педагогіки - стан, тенденції та закономірності розвитку світового (зарубіжного та вітчизняного) педагогічного досвіду та національних педагогічних культур сучасності.

Основні завдання порівняльної педагогіки:системний опис новітніх і маловідомих фактів, що відображають реальні процеси розвитку освіти в зарубіжних країнах.

-систематизація та аналіз кількісних даних про розвиток систем освіти в цих країнах.

-виявлення та аналіз найважливіших закономірностей і тенденцій розвитку освіти в різних країнах.

-розробка науково - обгрунтованих критеріїв оцінки якості та ефективності освіти в тій чи іншій країні.

-визначення пріоритетних напрямів освітньої політики.

-зіставлення досягнень і недоліків освіти в зарубіжних країнах.

Головне методологічне питання порівняльної педагогіки полягає в тому, якою мірою і в яких формах можливо і доцільно використовувати досягнення сучасного зарубіжного досвіду у своїй діяльності.

Основні функції порівняльної педагогіки:

- уніфікація й упорядкування термінів і понять педагогічної документації різних країн з метою полегшення вивчення зарубіжного досвіду фахівцями

- зіставлення різних моделей освіти та освітньої політики, теоретичних установок зарубіжних і вітчизняних педагогів і діячів освіти

- прогнозування можливих шляхів розвитку освіти в майбутньому.

- розробка планів розвитку освіти

Основні етапи історії порівняльної педагогіки.

Перший період - класичний (доісторичний) - з давніх часів до 19 століття.

У Давній Греції Геродот писав про виховання у Вавилоні та Єгипті; римський історик Тацит описував систему виховання стародавніх германців, Ксенофонт приводив систему виховання персів в приклад грецької молоді.

Середньовічна Європа (5-14 ст). У цю епоху, коли монополістом в освітній сфері стала церква, а національні особливості не мали якогось істотного значення, вивчення досвіду інших релігій в освіті, наприклад, ісламу, який мав суттєві успіхи в цій галузі, не стимулювався.

Епоха Відродження (14-17ст)ю Освіта знову стає справою «інтернаціональною». В цей час починається формування шкільної національної системи, що закономірно посилює інтерес до зарубіжного педагогічного досвіду. Потреба у його зіставленні з вітчизняним досвідом стимулює обміни «персональними освітніми візитами». З такими візитами в середині 17ст. об'їхав кілька європейських країн (Англії, Швеції, Литви, Угорщини) Я.А.Коменский, пропагуючи ідеї загального навчання, основи класно-урочної системи.

Багату історію має вивчення і впровадження зарубіжного педагогічного досвіду в Україні. У слов'яно-греко-латинських школах вивчали як грецьку мову і православ'я, які були основою освіти у Візантії, так і латинську мову і 7 вільних мистецтв, що складали основу навчання в середньовічній Європі.

Другий період - 19 століття - період запозичень, або описовий період.

Спробу визначити цілі та функції порівняльно-педагогічних досліджень і позначити деякі методи збору та систематизації відповідного фактичного матеріалу по різних країнах уперше здійснив Марк-Антуан Жюльєн де Парі (1775 - 1848). Тому в західній літературі його нерідко називають «батьком» порівняльної педагогіки.

У його невеликій брошурі «Нарис та попередні нотатки до дослідження з порівняльної педагогіки» (1817), випадково виявленій в 1935р. у лавці паризького букініста, вперше були вжиті терміни «порівняльне виховання» і «порівняльна педагогіка». На думку Жюльєна, завдання порівняльної педагогіки повинна полягати в порівняльному вивченні педагогічного досвіду в різних країнах з метою створення найбільш раціональної системи освіти і виховання в масштабах Європи, а потім і всього світу.

З метою отримання репрезентативних даних Жюльєн склав великий запитальник (більше 250 питань), що стосується різних сторін діяльності школи, і пропонував розіслати його урядам європейських держав. Деякі питання мали на меті збір кількісних і фактичних даних (Яка тривалість класних занять в день?). Але були і значно складніші питання, наприклад, «Як виявляються і враховуються індивідуальні особливості учнів? Чи не бентежить чи працьовитих, старанних, але не достатньо здібних дітей, чи не викликає у них відрази до школи та обставина, що вони часто відстають у навчанні від тих своїх однолітків, які не виявляють старанності, але володіють великими природними здібностями?»

Він пропонував створити загальноєвропейську науково - педагогічну установу, де б проводилися дослідження, спрямовані на поліпшення підготовки вчителів, і експериментальним шляхом апробовувалися нові педагогічні методи.

У вітчизняній педагогіці початок систематичного вивчення зарубіжних систем освіти поклав К.Д. Ушинський.

1. В ряді його робіт і насамперед у відомій праці «Про народність у громадському вихованні» (1857) містяться докладні нариси про народну освіту у Франції, Англії, Німеччини, Північній Америці, що розкривають специфіку організації та діяльності навчальних закладів у кожній з цих країн

- розглядаючи французьку систему освіти, Ушинський зазначав, що для неї характерні строга централізація і адміністративне однаковість;

- звертаючись до системи освіти в Англії, він зауважував, що найбільша увага приділяється формуванню характеру: «Головне в англійському вихованні - це характер, звичка володіти собою, що відрізняє всякого істинного джентльмена».

- Ушинський докладно описував організацію шкільної справи в Північній Америці, характеризував її відмінності від європейських шкільних систем, вказував на величезну різноманітність програм вищих навчальних закладів, на розширення жіночої освіти і особливо відзначав великі успіхи в розвитку початкової освіти.

2. Він звернувся до проблеми запозичення іноземного досвіду. Розподіл наук за національною ознакою Ушинський рішуче відкидав. Великий педагог виступав проти жорстких національних перегородок у розвитку наукового знання і вважав необхідним використання вченими різних країн наукових досягнень своїх зарубіжних колег, їх постійну співпрацю та обмін досвідом. Інакше він дивився на проблему запозичення стосовно до систем виховання.

Т.ч. у 19 - поч.20 ст. вітчизняна педагогіка мала значний досвід збору та обробки матеріалів про стан освіти і педагогічної науки за кордоном. Однак більшість робіт носили описовий характер. Аналіз зарубіжного досвіду був часто не метою, а одним із способів, який використовувався для дослідження певних аспектів розвитку вітчизняної системи освіти.

Третій період - початок наукових досягнень в області порівняльної педагогіки - поч. 20 ст. - до другої світової війни (1939). Цей період пов'язаний з процесами інституалізації. Саме в цей період створюються перші національні та міжнародні наукові та інформаційні організації, які ставили метою своєї діяльності збір, систематизацію та узагальнення фактів, які відносяться до розвитку освітнього процесу та педагогічної теорії в різних країнах світу.

С.Русова чудово зналася на західних пед.концепціях і течіях. У «Теорії і практиці дошкільного навчання» вона робить порівняльно-порівняльний аналіз основних пед., психолог., психіатричних концепцій західноєвропейських дослідників.

Першою роботою про проблеми зарубіжної педагогіки стала її стаття «Народне початкову освіту в Бельгії». У цій статті використовувала широкий круг методів порівняльної педагогіки:

- описовий (аналізувала фінансування і управління початковою освітою, різновид навчальних закладів, навчальні плани)

- статистичний, соціологічний (характеризуючи цілі і завдання початкового навчання і виховання, їх відповідність потребам економічного і політичного життя та розвитку країни)

- історичний.

Особливу увагу звернула на розв'язання мовної проблеми (в Україну в той час укр.мова був заборонена): разом з обов'язковим вивченням державної мови навчання відбувалося мовою кожної окремої місцевості.

Предметом порівняльно-педагогічних досліджень Русової стали різні навчальні та виховні установи Заходу: «Молодіжна республіка Америки», «Пестолоцці-Фребельскій Будинок в Берліні» «Французькі літні колонії для школярів». В роботах широко використовувала різні статистичні дані. Закликала своїх співвітчизників активно використовувати досвід «канікулярних колоній».

Четвертий період -50 – 70р. інтерналізація освіти. Створення ООН і її спеціалізованого органу з питань освіти, науки і культури - ЮНЕСКО.

П'ятий період - почався в 80-і роки ХХ століття - період теоретичних змагань. В Україні в 1992 році була створена лабораторія порівняльної педагогіки.

Дата добавления: 2015-03-31