Контрольні запитання і завдання

З-поміж названих відповідей оберіть правильну/і, обгрунтувавши їх.

1. Поняттям «соціальне» позначається:
1) істотна риса суспільної людини – здатність до спільної життєдіяльності, існування спільнотами та постійного їх відтворення через універсальну взаємодію;
2) сукупність характеристик взаємодіючих індивідів як членів;
3) квазісуспільний спосіб організації спільної життєдіяльності так званих соціальних тварин і комах;
4) особлива об'єктивна і соціальна реальність, яка створюється людьми безпосередньо через буття в спільнотах;
5) правильної відповіді немає.

2. Основними виховними функціями соціального середовища є:
1) Світоглядна чи ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, коригуюча, організаційна, емоційного розвантаження.
2) Ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, коригуюча, організаційна.
3) Світоглядна чи ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, коригуюча, організаційна, виховна.
4) Світоглядна чи ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, коригуюча, організаційна, навчальна.
5) Правильної відповіді немає.

3. Визначте основні прийоми впливу соціального середовища на особистість:
1) навіювання, наслідування, ідентифікація;
2) самонавіювання, наслідування, гіпноз, установка;
3) ідентифікація, бібліотерапія, експресія, емпатія;
4) сугестія, працетерапія, рефлексія,співпереживання;
5) правильної відповіді немає.

Дайте визначення понять «середовище» і «соціальне середовище» та розкрийте їхній зміст,

Зіставте поняття «середовище» і «соціальне середовище», «макросередовище» і «мікросередовище»,

У чому специфіка соціального середовища як важливого фактора формування особистості?

Підготуйте текст бесіди для батьків «Роль соціального середовища у формуванні та розвитку дитини як особистості».

64=64=64=64=64=64

Сім 'я, родина - це група людей, яка складається з чоловіка та жінки, їх дітей (власних чи прийомних) та інших близьких родичів, що живуть разом; соціальний осередок, який найтісніше об'єднує людей на основі шлюбних і кровних зв'язків.

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У процесі розвитку людської цивілізації вона набула функцій, які в єдності забезпечують повноцінність її існування, саморозвиток та життєдіяльність як соціального інституту. Основними функціями сучасної сім'ї є економічна, репродуктивна, виховна, реактивна, комунікативна, регулятивна.

Економічна функція забезпечує статус сім'ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів.

Репродуктивна функція сім'ї забезпечує відтворення й продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства.

Виховна функція - полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду, забезпечення їх входження в систему суспільних відносин. Родина передає своїм нащадкам знання, уміння, навички, норми, цінності, необхідні для самостійного життя в суспільстві.

Реактивна функція - це взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини з метою збереження їх здоров'я, життєвого тонусу; дотримання режиму праці

і відпочинку, харчування, особистої гігієни тощо; захист сім'ї і кожного з її членів від усіх негараздів і бід.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї у спілкуванні. Від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічного клімату сім'ї залежить моральне і психічне здоров'я людини, її емоційна культура.

Регулятивна функція забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами сім'ї, в тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім'ї та реалізацію влади й авторитету батьків. У демократичній сім'ї регулятивна функція здійснюється здебільшого за допомогою моральних норм, особистого авторитету членів родини і, в першу чергу, авторитету батьків. Вона виявляється і у взаємодії всіх членів родини з суспільством, соціальними інститутами, виконанні громадянських обов'язків та здійсненні прав і свобод.

Виховання дітей - одна з найважливіших функцій родини. Вона забезпечує належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку дитини, становлення особистості.

Родинне виховання - це виховання дітей в сім'ї батьками, родичами, опікунами або особами, що замінюють батьків. Специфічною особливістю родинного виховання є те, що воно здійснюється в контексті життя самої сім'ї, на основі внутріродин-них стосунків, трудових та опікунських обов'язків і родинно-побутової культури. Його визначальна роль обумовлена, як ми вже зазначали, глибинним впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя дитини.

Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

В. О. Сухомлинський

Метою родинного виховання є формування якостей і властивостей особистості, які допомагають гідно долати труднощі й перепони, що трапляються на життєвому шляху. Досвід численних поколінь засвідчує, що до таких якостей й властивостей належить фізичне здоров'я, розвинутий інтелект, працьовитість, моральність, духовність, готовність до сімейного життя. Саме вони й складають головну мету родинного виховання.

Зміст виховання в родині обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою родинного виховання. Тому його складовими компонентами є відомі напрями виховання - фізичне, інтелектуальне, моральне, трудове, художньо-естетичне, екологічне, статеве.

Фізичне виховання виступає сьогодні на перший план, бо пріоритет здоров'я є найвищим. У сім'ї фізичне виховання дітей забезпечується створенням здорового способу життя, правильною організацією розпорядку дня, заняттями спортом, загартуванням організму і под.

Інтелектуальне виховання передбачає зацікавлену участь батьків у розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів і талантів дітей; формуванні свідомого ставлення до знань і постійного їх оновлення, прагненні до освіти й творчого самовдосконалення. Моральне виховання в сім'ї плекає гуманістичні основи особистості: любов, повагу, співпереживання, милосердя, доброту, совість, чесність, порядність, справедливість, гідність, обов'язок. У родині зберігається і шанується рідна мова, свобода, незалежність, єдність роду, народу, демократизм стосунків, самостійність та ініціативність.

У сім'ї формуються всі складові справжнього громадянства. Вона є першою спільнотою дитини, що виховує суспільні якості, вчить проявляти свою особистість відповідно до суспільних вимог, для спільного добра. Родина виховує члена суспільства, національно свідомого громадянина.

Трудове виховання в українській родині закладає основи майбутнього життя дітей. Воно забезпечує розуміння праці як вищої цінності людини і суспільства, повагу до людей праці, формує працьовитість, господарність, бережливе ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств, готовність до життєдіяльності в умовах ринк Важливе місце у вихованні дітей у сучасній родині мають зайняти трудові, моральні, естетичні та інші народні звичаї і традиції. Святкування сім'ями дат народного календаря, що включає дати і події, які мають як вселюдський, так і національний характер: День пам'яті (проводи) померлих людей, загиблих воїнів, День перемоги, День матері, Новий рік, Різдво, Великдень, Вербна неділя, Трійця, Івана Купала, Свято зажинок і обжинок, Свято знань, День сім'ї та Національної незалежності. Дати родинного календаря: день родини, дні народження кожного члена сім'ї, сімейні ювілеї, роковини подружнього життя за участю дітей і онуків. Ці заходи сприятимуть єдності поколінь, міцності родини, засвоєнню кращих традицій українського народу, зростанню національної свідомості, самоповаги і поваги до інших народів.ових відносин.

65=65=65=65

Ознайомлення батьків зі змістом і методикою навчально-виховного процесу

1. Батьківські збори.

2. Відкриті уроки та позакласні заходи.

3. Дні відкритих дверей.

4. Участь батьків у роботі ради школи.

5. Дні творчості дітей та їхніх батьків.

6. Допомога в організації та проведенні позакласних справ і зміцненні матеріально-технічної бази школи та класу.

7. Батьківське громадське патрулювання.

8. Шефська допомога.

9. Вечори запитань і відповідей із проблем навчально-виховного процесу.

10. «Круглі столи», диспути, «дидактичні трибуни».

11. Перегляд фільмів про школу.

12. Інформаційні стенди.

13. Фо Педагогічна освіта батьків: Школа має дбати про постійний розвиток педагогічних знань батьків, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими з яких є: - Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв’язок з усією сім’єю, з’ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до дитини. - Запрошення батьків до школи. У разі необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними потрібно створити атмосферу доброзичливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість треба розмовляти з ними про учня на одинці. - День відчинених дверей. Головна мета – показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. - Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об’єднанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. - Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід. - Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. - Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, причетних до проблем виховання підростаючого покоління. - Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань. - Листування. Періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення, а також можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. - Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій і семінарів. - Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. - Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів. Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним контактом з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації. На сьогоднішній день дуже широкого використання набули такі види пропагування педагогічних знань як: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); народна світлиця (звернення до народних традицій); дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження, календарних народних свят). Залучення батьків до виховної роботи школи: У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів. Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв’язку сім’я – школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім’ї у вихованні і навчанні дітей. Загальношкільний батьківський комітет. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін. Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя: · Проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами); · Надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки; · Участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо). Залучення громадськості до виховання дітей: Виховання дітей – не тільки особиста справа батьків, навчально-виховна робота вчителя, в ньому зацікавлене все суспільство. Тому необхідно залучати до виховання підростаючого покоління і громадськість. Громадська виховна робота з дітьми неминуче розширює коло особистих інтересів дітей. Тому для успішного виховання підростаючого покоління важливо, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення до порушників цих норм. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи. Школи повинні підтримувати тісні зв’язки з підприємствами, які надають їм допомогу в зміцненні матеріальної бази, оснащенні навчальних кабінетів. Однак спонсорська діяльність підприємств цим не обмежується. Їх працівники керують гуртками в школах, організовують екскурсії учнів на підприємства, допомагають педагогічному колективу. Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить служба у справах неповнолітніх, до складу якої входять народні депутати, педагоги, представником громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов їх виховання, охорону їхніх прав. Значний виховний вплив здійснює релігія. У релігії є чому повчитись, є що перейняти педагогам, а саме: · Ідеал Людини-Легенди – безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої. Вона любить народ, і народ любить її. Вона приймає смерть в ім’я життя людей, в ім’я їх спасіння. Ідеал цієї Бога-Людини пережив віки й тисячоліття; · Програму морального самоочищення, самовдосконалення, “науку життя”, яка впродовж століть формувала істинну людяність, ф допоможе нам сформувати певний тип людини, стиль стосунків її з навколишнім світом, здоровий духовний стан інтимних почуттів і роздумів, моральних вчинків і справ; · Професійно-педагогічну майстерність релігійних діячів, їх уміння щоразу знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав’язливо та делікатно “лікувати”, духовність; · Релігійну культуру як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї, бажання допомогти не тільки словом, а й конкретною справою: Біблія – не тільки цінна історична пам’ятка, а й підручник життя; · Релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури. Проблема взаємозв’язку школи, сім'ї та громадськості на сьогоднішній день є досить актуальною, оскільки саме вони формують і розвивають особистість з метою підготовки її до самостійного життя в суспільстві. Таким чином, сім'я, школа та громадськість повинні співпрацювати як один злагоджений механізм, кожна ланка якого у виховному процесі гармонійно доповнює одна одн

66=66=66=66=66

ди виховання

Фізичне виховання сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню продуктивності навчання, формує елементи фізичної культури, що служить показником фізичного, психічного і соціального благополуччя людини, оскільки є результатом комплексного впливу соціальних, екологічних, медичних і психо-емоційних факторів. Основні задачі фізичного виховання: зміцнення і загартовування організму; сприяння правильному фізичному розвиткові і підвищенню працездатності організму, виховання волі, сміливості, дисциплінованості, почуття дружби і товариства, навичок культурної поведінки й ін.

Екологічне виховання передбачає формування в людини уважного ставлення до проблем навколишнього середовища, дбайливого – до природи, історичних пам’ятників, необхідності їх збереження. Турбота про природні багатства, бережливе використання природних ресурсів – найважливіші задачі екологічного виховання, тому майбутній фахівець як безпосередній учасник науково-технічного прогресу повинен бути помітною фігурою в природозбережувальній роботі; розвивати свою екологічну культуру; формувати навички прийняття екологічно грамотних управлінських рішень і ін.

Правове виховання спрямоване на формування високої правової культури особистості, підвищення рівня її правосвідомості. Правове виховання вирішує ряд задач: розширення запасу правових знань, формування стійких морально-правових ціннісних орієнтацій, глибокої переконаності в необхідності виконання вимог законодавства, поваги і суворого дотримання законів України. Правове виховання прищеплює непримиренність до будь-яких порушень законності, готовність брати участь в охороні правопорядку.

Економічне виховання передбачає вирішення таких задач, як розвиток економічного мислення особистості для правильного розуміння дії законів і явищ економічного життя; формування глибокого розуміння процесів суспільного розвитку, розуміння ролі праці і свого місця в трудовому процесі; виховання дбайливого ставлення до державної власності, особливо в сьогоднішніх ринкових відносинах; вироблення умінь, що дадуть можливість брати активну участь в економічній діяльності та виробництві. Умовою економічного виховання є формування економічного мислення, критеріями оцінки рівня якого є глибина економічних знань, уміння проникати в суть процесів і подій, що відбуваються, бачити як виникають проблеми і шляхи їхнього рішення.

Моральне виховання передбачає формування у вихованців моральної свідомості, стійких моральних якостей; моральних потреб на основі засвоєння норм і принципів суспільної моралі; розвиток почуття патріотизму; вироблення умінь співпереживати оточуючим, співчувати іншим людям через розвиток почуття поваги до них, шанобливого ставлення до старших, слабших.

Розумове виховання вирішує такі задачі: озброєння вихованців запасом знань, що відповідають соціально-економічному розвиткові суспільства; формування основ наукового світогляду, розвитку інтелекту і пізнавальних здібностей, культури розумової праці.

Основні методи виховання

Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами або методами.

Методи виховання – шляхи досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей.

Сучасні педагоги виділили кілька груп методів, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, що включає усвідомлення процесу діяльності, її організації, стимулювання; контроль і аналіз результатів.

69=69=69=69

Дата добавления: 2015-03-31