Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо запобігання зловживанням, пов’язаним із вчиненням виконавчих написів нотаріусів

До проекту Закону України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

України

Голова Верховної Ради

II. Прикінцеві положення

Виконавчий напис, вчинений із порушенням вимог, встановлених цією статтею, є нікчемним. Нотаріус несе відповідальність за вчинення нікчемного виконавчого напису та зобов’язаний відшкодувати заподіяну вчиненим ним нікчемним виконавчим написом шкоду у розмірі та порядку, встановленому законом.».

Заборонено вчиняти виконавчі написи відносно нерухомого майна, яке використовується в якості житла.

Заборонено вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, що не були нотаріально посвідчені, та/або на договорах, укладених в забезпечення таких кредитних договорів.

Виконавчий напис видається в межах строку давності, встановленого законом для вимоги, за якою видається цей виконавчий напис. Заборонено вчиняти виконавчі написи відносно заборгованості, право вимоги якої ще не виникло та/або строк давності якої сплив.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та поширює свою дію на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також на правовідносини, що регулюються цим Законом і виникли до набрання ним чинності.

2. Інші закони України, якими передбачено можливість стягнення на підставі виконавчих написів нотаріусу, діють з урахуванням норм цього закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Зазначений законопроект спрямований на удосконалення законодавчих засад, пов’язаних із вчиненням виконавчих написів нотаріусів. Законопроект конкретизує положення закону стосовно сфери застосування та вимог до виконавчих написів.

Існуюча редакція закону в частині, що стосується виконавчих написів нотаріусів, є доволі розмитою та допускає різне тлумачення і створює умови для зловживань.

Судова практика в Україні рясніє судовими спорами щодо неправомірних виконавчих написів нотаріусів, а тривала у часі процедура оскарження таких написів значно ускладнює відновлення порушених прав суб’єктів щодо яких вчинено неправомірний виконавчий напис.

Крім того, чинна редакція закону суперечить окремим положенням законодавства України щодо захисту житлових прав громадян та прав споживачів. Так, відповідно до Конституції України (стаття 47) позбавити житла громадянина можливо лише за рішенням суду, проте чинна редакція закону не містить заборони вчиняти виконавчі написи відносно житла, яке наприклад перебуває в іпотеці. Закон України «Про захист прав споживачів» (ч. 10, ч. 11 статті 11) містить положення про строки, протягом яких споживач-боржник має право добровільно погасити прострочену заборгованість і лише після цього кредитор отримує право пред’явити вимогу, а також встановлює заборону вимагати від споживача погашення заборгованості, строк давності якої сплив. Проте, чинна редакція закону не враховує цих положень і надає можливість отримати фактично неправомірний виконавчий напис, який в подальшому вимушені скасовувати суди.

Також, чинна редакція закону встановлює повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Але ніяким чином не визначає та не встановлює повноважень будь-якого органу влади щодо визначення чіткого переліку документів, які необхідно подати нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Це створює умови для різного тлумачення положень закону та створює підґрунтя для зловживань.

Слід окремо зазначити, що нотаріус не є фахівцем в галузі фінансів та бухгалтерського обліку, проте чинна редакція закону фактично зобов’язує нотаріуса виконувати невластиві йому функції аналізу на правильність та правдивість розрахунків заборгованості, вчинених суб’єктивно заінтересованою особою – стягувачем.

Зазначені обставини свідчать про необхідність конкретизувати положення закону.

Дата добавления: 2015-03-31