Світовий досвід та шляхи покращення застосування ввізного мита

Як і будь-які економічні процеси, імпорт потребує регулювання. Світова практика свідчить, що для регулювання імпорту використовується низка засобів, серед яких основними є девальвація національної грошової одиниці та введення підвищених тарифів (тимчасово можливе навіть за умов членства у СОТ). Крім того, застосовуються різні нетарифні заходи, антидемпінгові та компенсаційні мита з метою протидії недобросовісній конкуренції.

Реалізація певних стратегічних напрямків розвитку зовнішньоекономічної діяльності здійснюється через встановлення імпортного мита на основі співвідношення світових та національних цін на конкретний товар. З точки зору виробництва імпортний тариф дискримінує іноземних виробників на користь вітчизняних. На думку вчених, імпортний тариф діє подібно до субсидій вітчизняним виробникам товарів [4].

Економічна теорія стверджує, що періодичність коригування митних ставок має визначатися на підставі динаміки розвитку економіки. За дослідженнями вітчизняних учених, починаючи з 1995 р., інтенсивне коригування ставок мита було спрямоване насамперед на реалізацію протекціоністської функції системи тарифного регулювання. Це призвело до помітного ускладнення структури митного тарифу та значної диференціації ставок мита за рядом товарних груп і підгруп. При цьому формально диференційовані тарифи здебільшого, як правила, не діяли.

Оцінка впливу тарифу залежить від розміру відповідного йому скорочення обсягу імпорту. Але остання величина часто виявляється заниженою. На нашу думку, існує низка причин постійної недооцінки реакції імпорту на зміну цін.

По-перше, звичайні статистичні оцінки еластичності імпорту за ціною виявляються, як правило, короткостроковими, які є нижчими за довгострокові.

По-друге, ці показники ґрунтуються на аналізі великих товарних груп, що призводить до недооцінки цінової чутливості імпорту окремих специфічних продуктів, які мають високий коефіцієнт взаємозамінності.

По-третє, процедура встановлення справжнього рівня імпортних цін часто виявляється некоректною, що знову ж таки призводить до заниження цінової (і тарифної) еластичності імпорту.

По-четверте, складність у встановленні реального значення еластичності пов'язана з необхідністю одночасного врахування різних факторів, що часто зумовлює недооцінку впливу тарифів та цін на обсяг імпорту.

Цікавим є той факт, що багато країн світу поряд зі стимулювання експорту та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюють перешкод і для імпортних товарів. Тут можна навести приклад Японії, де дії система податкових пільг для імпортерів, наприклад, податковий кредит у розмірі 5 % від обсягу імпорту або взагалі звільнення від оподаткування великого переліку імпортних товарів, що складає у кінцевому підсумку до 25% загального обсягу імпорту.

Що стосується необхідності уніфікації тарифних ставок, про яку вже йшлося вище, то деякі країни зробили значні кроки у цьому напрямку, так, можна навести приклад Чилі, де ставка тарифу дорівнює 15%, та Болівії, де діють всього дві ставки – 10% і 17%. У Росії здійснюється поступова реформа щодо зменшення кількості адвалерних ставок, що застосовуються до імпортних товарів. При цьому подібні реформи звичайно супроводжуються також зниженням середнього рівня протекціонізму, що досягається двома методами – методом «коцертіна», коли на кожному етапі реформи вищі ставки зменшуються до наступного нижчого рівня (наприклад, у Коста-Ріці і Гватемалі), або методом «радіального», пропорційного зниження, коли на кожному етапі усі ставки зменшуються на визначену кількість відсотків (Мексика) [1, с. 609 – 612].

Митний тариф Польщі передбачає чотири види митних ставок: основні (конвенційні), преференційні, автономні та знижені. Знижені ставки застосовуються для країн, які підписали угоди про вільну торгівлю з Польщею – це країни ЦЄЗВТа, члени ЄАВТ, держави Балтії. Саме ці ставки переважно застосовуються при митному оформленні, оскільки 80% товаропотоку йде з вищезазначених країн. На жаль, Україна на входить до цієї групи країн. З тих пір, як Польща увійшла до ЄС, вона не може самостійно встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка від зібраних митних зборів направляється до бюджету ЄС. Стрімка лібералізація митно-тарифної політики цієї держави послабила фіскальну функцію митного тарифу та обмежила можливість застосування протекціоністських заходів. В цілому можна зазначити, що, на відміну від українського законодавства, норми митного законодавства Польщі та порядок застосування інструментів митно-тарифного регулювання дуже наближені до вимог та норм Європейського Союзу, незважаючи на те, що кількість нормативно-правових актів, що потребувала гармонізації у країнах Центральної та Східної Європи, складала до 1,5 тисячі.

В Україні продовжує зростати негативне сальдо торгового балансу. Восени воно досягло $12 млрд. Такий розрив між експортом та імпортом виник не випадково. Першими від світової кризи постраждали саме вітчизняні експортно-орієнтовані галузі - металургія та хімічна промисловість. Падіння попиту на метал і добрива на світових ринках залишило їх без замовлень, і, відповідно, без грошей. Україна також помітно скоротила експорт електроенергії, і один час навіть імпортувала з Росії.

Що стосується ще однієї важливої експортної статті - зернових - то надлишок цього продукту зараз відчувають у всьому світі. Євросоюз навіть ввів загороджувальні мита на нашу пшеницю, щоб захистити власних аграріїв, позбавивши тим самим Україну одного з основних ринків збуту.

Тим часом після вступу у Всесвітню торгову організацію все більше імпортних товарів відображається на українських прилавках - благо, мито знизили.

Це стало причиною не тільки постійно зростаючого негативного сальдо, але і значно погіршило позиції вітчизняних виробників, яким було складно конкурувати з більш доступним імпортом.

У підсумку влада вжила заходів. У Верховній Раді був зареєстрований законопроект, в якому запропоновано збільшити на 12% імпортні мита на низку товарів. Це торкнеться, в першу чергу, м'яса, тваринного і рослинного масла, риби та морепродуктів, а також алкогольних і безалкогольних напоїв. Підвищення ставок торкнеться одягу, головних уборів і килимів.

Висновки

З огляду на це необхідно нагадати, що існування мита на сьогодні пояснюється не так фіскальною необхідністю, як потребою для вирівнювання інтернаціональних витрат виробництва, які виникають унаслідок конкуренції на основі національних витрат виробництва профільної продукції, що постачається на світовий ринок провідними виробниками, котрі, без сумніву, володіють перевагами насамперед в освітній та професійній підготовці кадрів, рівні техніки і технології, організації виробництва, що, у свою чергу, ще й підкріплюється значними обсягами виробництва.

Саме ці переваги дають змогу підтримувати низький рівень витрат, а відтак формувати більш низький рівень як національних (для країн виробника), так і світових цін порівняно з національними витратами та цінами на аналогічні товари, що реалізуються на національних ринках країн-імпортерів. Відповідно важливу роль відіграє ввізне мито, тоді як вивізне мито, як правило, застосовується у більшості країн до обмеженого кола продукції.

Високий рівень імпортозалежності України у поєднанні з низькою конкурентоспроможністю більшості галузей формує ризики забезпечення розвитку економіки у наступні роки. Тому проблема імпортозаміщення набуває особливої актуальності.

Для України, більш доцільно використовувати не класичну модель імпортозаміщення, яка спирається лише на власні ресурси, а модель індустріального імпортозаміщення із залученням іноземного капіталу та можливостей ТНК.

Дата добавления: 2015-03-29