Дози іонізаційного випромінювання

Іонізуюче випромінювання.

Основні заходи захисту від ультрафіолетового випромінювання

- Конструкторські і технологічні рішення, які або усувають генерацію, або знижують інтенсивність випромінювання.

- Екранування джерел випромінювання - як екрани використовують різні матеріали і світлофільтри, які не пропускають або знижують інтенсивність ультрафіолетового випромінювання.

- Індивідуальний захист - очі захищають окулярами або щитками зі склом-світлофільтром, для захисту шкіри використовують мазі (наприклад, салол), спецодяг із бавовняних і суконних тканин, руки захищають рукавицями.

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А.Бекереля, а потім дослідженнями П'єра і Марії Кюрі явища радіоактивності.

Явище спонтанного розпаду нестабільного нукліду називається радіоактивним розпадом - радіоактивністю, а сам нуклід - радіонуклідом. Радіоактивність пов'язана з перетвореннями, які відбуваються в ядрах деяких ізотопів, а саме випромінювання і є тим, що називається радіацією.

α -випромінювання має велику іонізуючу і малу проникаючу здатність. Затримується, наприклад, листком паперу і практично не здатне проникнути через зовнішній шар шкіри, утворений відмерлими клітинами. Тому воно не являє небезпеки до того часу, поки радіоактивні елементи, які випромінюють а-частинки, не проникнуть всередину організму через відкриту рану, з їжею або з повітрям. У повітрі проникаюча здатність а-випромінювання - 10-11 см, у біологічних тканинах - 30-40 мкм.

β випромінювання має меншу іонізуючу здатність і більшу проникаючу здатність, воно проходить у тканини організму на глибину 1-2 см, у повітрі - декілька метрів. Вплив на організм людини цього випромінювання, і відповідно захист, залежить від енергії - частинки, що випромінюється.

γ випромінювання має малу іонізуючу здатність і найбільшу проникаючу здатність, яка поширюється зі швидкістю світла, її може затримати лише товста свинцева або бетонна плита. У повітрі проникає на сотні метрів, біологічні тканини проходить наскрізь.

Основний параметр, що характеризує уражаючу дію проникаючої радіації, є доза випромінення (Д).

Доза випромінення – це кількість енергії радіоактивних випромінювань, поглинутою одиницею маси середовища, що опромінюється, розрізняють експозиційну, поглинуту, еквівалентну та ефективну еквівалентну дозу. Табл. 4.4

Рентген – це така доза гамма опромінювання, при якій 1 см³ сухого повітря при температурі 0⁰С і тиску 760 мм рт. ст. 2,08×10⁹ пар іонів. Дозі 1 Р відповідає поглинання 1 г повітря 84 ерг енергії, а в 1 г біологічної тканини – 93 ерг. На практиці використовують більш менші одиниці вимірювання: мілірентген (1 мР = 10^-3 Р; 1000 мР = 1Р) і мікрорентген (1 мкР = 10^-6 Р; 1000 000 мкР = 1Р) В системі СІ виміюють в Кл\кг це така доза, яка створює в 1 кг сухого повітря іони що несуть заряд 1 кулон кожного знаку.

Потужність дози випромінення – це доза випромінювання, отримана за одиницю часу. Вимірюється не системними одиницями, експозиційна–Р/год.; поглинута–рад/год.

Рівнем радіації – називають потужність експозиційної дози Р/год. На висоті 0,7 – 1 метр від поверхні землі, або радіаційний фон виміряний на відстані 1,5 – 2 см від поверхні об’єкта.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні. Вимірюють несистемною одиницею – рентген (Р).

Поглинута доза – визначає дію іонізуючого випромінення на біологічні тканини організму. Вимірюється системно одиницею СІ, - грей (Гр.)

Один грей – це така одиниця поглинутої дози, при якій 1 кг опроміненої речовини поглинає енергію 1 джоуль (Дж), 1 Гр = 1 Дж/кг. Не системна одиниця поглинутої дози, - рад.

Це енергія будь-якого випромінювання поглинутого одиницею маси речовини.

Еквівалентна доза – поглинута доза, помножена на коефіцієнт якості, який відображає здібність даного виду опромінення ушкоджувати тканини організму. Вимірюється системною одиницею СІ, - зіверт (Зв), не системна –бер.

Коефіцієнт якості випромінювання (К_як) – уявляє собою відношення поглинутої дози рентгенівського випромінювання до поглинутої дози іншого типу випромінювання що викликає такий же біологічний ефект і дорівнює: для гамма і бета випромінювання - одиниці; для протонів і нейтронів – десяти; для альфа випромінювання - двадцяти.

де:

– поглинута доза рентгенівського випромінювання;

– поглинута доза альфа, бета, гамма, протонного, нейтронного випромінювання.

Ефективна еквівалентна доза – еквівалентна доза помножена на коефіцієнт радіаційного ризику (К_рр), який враховує різну чутливість різних тканин організму до опромінення. Вимірюється системною одиницею СІ, - зіверт (Зв), не системна –бер.

де:

– еквівалентна доза;

– коефіцієнт радіаційного ризику.

Так, як різні тканини людського організму по різному сприймають радіоактивне випромінювання тобто мають стійкість до його впливу, то й радіоактивне випромінювання, в свою чергу, також має неоднаковий вплив на різні частини людського тіла, що і характеризується коефіцієнтом радіаційного ризику, який і необхідно враховувати.

Коефіцієнт радіаційного ризику для різних тканин людського оганізму:

- красний кістковий мозок – 0,12; - кісткова тканина – 0,03; - щитовидна залоза – 0,03; - молочна залоза – 0,15; - легені – 0,12; - яічники і сіменники – 0,25; - інші тканини – 0,3.

Дата добавления: 2015-05-08