Аналіз ритмічності та якості виробництва

Аналіз якості продукції

Аналіз якості продукції ґрунтується на численних показниках, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі «знаком якості», або атестованої державою як продукція вищої якості, питома вага продукції, яка одержала товарні знаки. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньовідомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Нарешті, достатньо надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості:

- сортність;

- марочність;

- вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги)

- строк служби і надійність;

В процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

— гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних ремонтів у розрахунку на один виріб;

— відсоток браку;

— відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

— відповідність моді;

— наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від діючих стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортив і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку й відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місця знаходження, час і винуватців.

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дозволяє рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота — це випуск продукції рівними частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

На підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності, який розраховується способом найменшого числа.

На підприємствах дрібносерійного виробництва або з тривалим виробничим циклом, а також із сезонними коливаннями обсягів продукції план може передбачати нерівномірний випуск продукції. Тому оцінка ритмічності дається з урахуванням планових сум, передбачених у графіках.

Після того, як буде з’ясовано міру ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних чинників, які зумовлювали можливі порушення ритму.

Розрізняють наступні фактори, які впливають на ритмічність:

- трудові ресурси – кваліфікація, плинність кадрів, дисципліна;

- засоби праці (основні фонди) – технологія, оновлення, основні засоби;

- предмети праці (які вступаючи у взаємодію з засобами праці дають готовий продукт);

- інші фактори (контроль, мотивація, планування).

13. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції (послуг) підприємства

Починаючи аналіз реалізації продукції, визначають загальний її обсяг, а також частку, яка представлена на ринку.

Якщо обсяги реалізації продукції мають тенденцію до постійного зниження через відсутність належного попиту на неї, то слід уважно проаналізувати всі обставини та фактори, що формують цей попит. Необхідно також з’ясувати основні засади маркетингової політики підприємства: чи достатньо вона гнучка та активна, чи практикуються відмінні підходи на різних ринках тощо.

Також вивчаються ціни конкурентів на аналогічну продукцію, встановлюються причини їх відхилення.

Аналізуючи обсяг реалізації, треба вивчити її динаміку за кілька років, а також по кварталах і місяцях звітного року. Необхідно дати оцінку виконанню плану з обсягу реалізації в цілому, по окремих групах видів продукції, зонах реалізації тощо.

Кожне підприємство складає баланс товарної продукції.

Важливими є фактори, які впливають на обсяг реалізованої продукції. Виділяють 5 груп факторів:

1) виробничі фактори – рівень виконання плану виробництва товарної продукції; якість продукції; асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції; ритмічність випуску продукції.

2) фактори, пов’язані з роботою відділу збуту і складів – рівень забезпеченості кадрами, устаткуванням і відповідними складськими приміщеннями; загальний рівень організації роботи з маркетингу (в т. ч. її ритмічність); величина портфеля замовлень; стан і комплектність залишків готової продукції на складі; забезпеченість тарою та упаковкою; наявність договорів на поставку і дотримання їх умов при відвантаженні продукції покупцям; дотримання умов співпраці з транспортними установами.

3) фактори, пов’язані з транспортування продукції – відповідність кількості і видів транспортних засобів потребам підприємства (зроблених замовлень і договірних домовленостей); ритмічність подачі транспортних засобів; придатність наданих транспортних засобів для завантаження відповідних видів продукції; дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

4) фактори, пов’язані з роботою фінансового та інших підрозділів підприємства – вибір форм розрахунків з покупцями; своєчасність і якість оформлення платіжних документів, стан контролю за їх сплатою; вивчення платоспроможної здатності покупців і можливих форм співпраці з ними; своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобов’язань щодо сплати боргів покупцями та іншими установами.

5) інші фактори – терміни документообігу, якість опрацювання документів в установах банку; зміна цін і кон’юнктури ринку, рішення арбітражних судів щодо позовів; зміни митних правил і загального законодавства тощо.

Дата добавления: 2015-05-08