Загальна характеристика господарських товариств

Варіант 20

Суть ринкового середовища в агропромисловій сфері

Мє такі особливості:

1. Необхідність особливого підприємницького середовища для сіл.госп. пояснюється двома його різноспрямованими функціями: задоволення потреб усіх верств населення в доступних за ціною і високими споживчими якостями продуктів споживання та реалізацією економічного інтересу сільськогосподарських товаровиробників
2. Параметри складових двох сторін підприємницького середовища мають бути диференційовані..В сільському господарстві основою підприємницького середовища є зовнішнє підприємницьке середовище, яке формується законодавчо і є відносно сталим з незначними відхиленнями в галузевому розрізі під впливом ринкових важелів, і внутрішнє середовище, що формуєть безпосередньо за участі сільських підприємців.
3. Складові підприємницького середовища започатковуються і порізному координуються на основі інтеграційних зв’язків сільського господарства з іншими сферами народногосподарського комплексу
4. Внутрішнє підприємницьке середовище слід розглянути як багаторівневе формування: на національному, регіональному(обласному,районному) макрорівні та на внутрішньогосподарському рівнв. Грані такого поділу не завжди досить жорсткі, частина складових формується на різних рівнях

Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства діють на основі Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р., який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх засновників та учасників.

Згідно з цим законом, господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними та/або фізичними особами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Існує 5 видів господарських товариств:

• акціонерні товариства;
• товариства з обмеженою відповідальністю;
• товариства з додатковою відповідальністю;
• повні товариства;
• командитні товариства.

Всі господарські товариства є юридичними особами, діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Вибір конкретного виду господарського товариства залежить від цілей і намірів його засновників, а також у ряді випадків передбачений законодавством. Наприклад, фондова біржа та інвестиційний фонд можуть бути створені тільки в формі закритого акціонерного товариства, довірче товариство - в формі товариства з додатковою відповідальністю, ломбард - повного товариства.

На сьогоднішній день найбільшою популярністю в Україні користуються товариства з обмеженою відповідальністю (завдяки простоті створення, обмеженої відповідальності учасників, придатності для організації як малого, так і великого бізнесу), а також акціонерні товариства.

Варіант 21. Ризики підприємця. Характерною особливістю підприємницького ризику є його пряма залежність від умов конкретної угоди або дії у виробництві, закупці чи реалізації продукції. Отже, висновок: найбільш вагомими складовими ризику виступають непередбачливість ринкової кон'юнктури, обсягів попиту та його структури, поведінки споживачів, рівня цін.

Таким чином, підприємницьким ризиком слід вважати ризик, який виникає в усіх сферах діяльності бізнесмена: виробництві, реалізації товарів та послуг, фінансовому та торговельному посередництві, здійсненні науково-технічних і комерційних проектів. У кожній сфері підприємницької діяльності ризик пов'язується з можливою втратою (повною або частковою) ресурсів, що є у розпорядженні підприємця. Це можуть бути матеріальні, фінансові, інтелектуальні та інші ресурси.

Крім того, ризик пов'язується з можливою втратою доходів або їх недоодержанням порівняно з очікуваним результатом. Як правило, втрата або недоотримання доходів знаходяться в прямій залежності від раціонального використання ресурсів.

Схематично наведені залежності зображені на рис. 1.8,

Отже, ризик - це небезпека втрати повністю або частково ресурсів або доходів. Іншими словами, ризик має якісну й кількісну оцінки. Якщо відбувається та чи інша подія в ринковому середовищі, то можливими можуть стати три економічні результати: негативний (програш, збитки), нульовий і позитивний (виграш, вигода).

2.Припинення діяльності суб’єкта господарювання. Припинення діяльності суб'єктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарю­вання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодав­ством, — за рішенням суду (ст. 59 Господарського кодексу України).

Підставами припинення підприємства є певні фактичні обставини, з якими закон пов'язує припинення його діяльності. Вони установлю­ються як законодавством¹, так і установчими документами суб'єкта гос­подарювання.

Способи припинення — це визначений законодавством порядок припинення діяльності юридичної особи, який визначає право відпо­відного органу приймати рішення про припинення діяльності підпри­ємства. Як випливає з процитованої статті Господарського кодексу, мож­ливими є як добровільний, так і примусовий спосіб (порядок) припи­нення діяльності суб'єкта господарювання.

У першому випадку рішення щодо припинення діяльності підпри­ємства приймає власник майна, на основі якого створена відповідна підприємницька структура, або уповноважений власником орган. Підставами для добровільного припинення діяльності суб'єкта госпо­дарювання можуть бути як об'єктивні причини, наприклад досягнен­ня мети, фінансово-економічний стан, так і суб'єктивні, скажімо, не­бажання власника продовжувати підприємницьку діяльність.

У другому випадку припинення діяльності (у примусовому поряд­ку) здійснюється за рішенням господарського суду. Підставами для при­мусового припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути порушення законодавства як при створенні, так і під час його госпо­дарської діяльності, а також визнання підприємства банкрутом

Варіант 22 Після реєстраційне оформлення суб’єктів підприємницької діяльності. ісляреєстраційне оформлення продовжує процедуру організа­ційного оформлення підприємства. Таке оформлення постійно змі­нюється, тому з ним потрібно ознайомитися ще до початку реєстра­ції підприємства і визначити перелік документів, копій, довідок, які для цього необхідні. Післяреєстраційне оформлення підприємства передбачає виконання таких дій:

► постановка на облік в управлінні статистики;

► постановка на облік у районній податковій інспекції;

► постановка на облік у відділенні пенсійного фонду;

► постановка на облік у центрі зайнятості;

► реєстрація платником податку на додану вартість (ПДВ);

► отримання дозволу на виготовлення печатки і кутового штампа;

► відкриття рахунків у банківських установах;

► повідомлення податковій інспекції реквізитів відкритих ра­хунків;

► реєстрація в обласному управлінні експлуатації автомобільних шляхів.

2.Фінансове обслуговування і забезпечення функціонування підприємств бізнесу. Суб‘єкти малого бізнесу дуже часто в своїй діяльності стикаються із браком фінансових ресурсів, пояснюється це обмеженістю власних ресурсів та ускладненим доступом на фінансові ринки. Серед причин більш високої, ніж у великих підприємств, залежності МП від зовнішніх джерел фінансових ресурсів можна назвати наступні чинники:

1) Невеликий розмір власного капіталу. В процесі створення фірми перед підприємцем, перш за все, виникає проблема визначення розміру капіталу, і зокрема його мінімального розміру

2) Невисока кваліфікація підприємців в питаннях фінансового менеджменту і неможливість мати повний штат необхідних фахівців, що може приводити до істотних прорахунків з боку підприємця. Як показує практика, для добре керованого підприємства потреба в зовнішньому фінансуванні менше; для «некерованого» - значно вище, про що пише і П.Уілсон в своєму керівництві «Фінансовий менеджмент в малому бізнесі»

3) Неоднаковий доступ до ресурсів. Тобто малі підприємства не можуть скористатися оптовими знижками, що додатково збільшує їх витрати. І там де крупний бізнес економить – малий несе додаткові витрати.

4) Високі транзакційні витрати. Транзакційні витрати вперше виділив Р.Коуз. Вони включають витрати збору і обробки інформації, проведення переговорів і ухвалення рішень, контролю і юридичного захисту виконання контрактів

Дата добавления: 2015-05-08