Класифікація банківських кредитів

Суб’єктами (учасниками) кредитних відносин є дві сторони: кредитор і позичальник, а ті грошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовно яких укладається угода, є об’єктами кредиту.

Серед різноманітних видів кредиту головне місце посідає банківський кредит.

Банківські кредити – це кредити, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Згідно з ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банком можуть надаватися такі види кредитів:ф

ü кредити ЮО і ФО у національній та іноземній валюті

ü міжбанківські кредити, тобто кредити, які одержує сам банк для формування свої ресурсів.

Сукупність кредитів, наданих банком на певну дату характеризує його кредитний портфель.

Розглянемо більш детальніше суть окремих видів банківських кредитів

	Ознаки класифікації	Види кредитів
	За строком користування	а) короткострокові (до 1 року) б) середньострокові (до 3 років) в) довгострокові (понад 3 роки) г) онкольні (короткостроковий комерційний кредит, який позичальник зобов'язується погасити на першу вимогу кредитора)
	За забезпеченням	а) забезпечені або ломбардні (застава майна, майнові права, гарантіями поручительствами тощо) б) незабезпечені (бланкові) при високій довірі банку до позичальника
	За кількістю банків-кредиторів	а) звичайний банківський кредит (одним банком) б) консорціум ний кредит або синдикований в) паралельний кредит (передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожен банк оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах)
	За видами позичальників	а) кредити ЮО б) кредити ФО в) кредити банківським установам
	За характером використання	а) споживчий кредит б) платіжний кредит в) розрахунковий кредит г) ломбардний кредит д) іпотечний кредит
	За ступенем ризику	а) стандартні кредити (для фінансово стійких п/п) б) з підвищеним ризиком (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні)
	За розмірами	а) малі б) середні в) великі
	За методом надання	а) у разовому порядку б) в міру виконання кредитних заходів в) відповідно до відкритої кредитної лінії
	За способом повернення	а) водночас (одноразовим платежем після закінчення строку) б) у розстрочку (поступово) в) на вимогу кредитора г) відповідно до особливих умов кредитної угоди
	За умовами надання	а) пільговий б) нормальний в) виданий за особливо жорсткими умовами
	За станом кредитної дисципліни	а) строкові (строк зафіксований у кредитній угоді) б) кредити до запитання (на невизначений термін і позичальник повинен повернути на першу вимогу кредитора) в) прострочений (кредитори, за якими закінчилися строки повернення, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену % ставку) г)відстрочені або пролонговані
	За визначенням відсоткової ставки	а) з фіксованою % ставкою (притаманна стабільній економіці) б) з плаваючою % ставкою (прив’язується до облікової ставки НБУ)
	За способом сплати відсотків	а) з виплатою % у міру використання позичковий коштів б) з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів
	За сферами спрямування	а) кредити спрямовані у сферу обігу, - поточні кредити б) кредити спрямовані у сферу виробництва, - інвестиційні кредити

Синдикований кредит (participation loan) – кредит, наданий декількома кредиторами одному позичальникові

6. Охарактеризуйте кредитний ризик та способи захисту від кредитного ризику.+

Кредитний ризик — це ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків по ньому, належних кредитору. Інакше кажучи, під кредитним ризиком прийнято розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Для кожної кредитної операції характерні свої специфічні причини та фактори, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність необхідних організаційних здібностей в його керівництва, недостатню підготовку працівника, що приймає рішення про кредитування, та інші обставини.

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою:

*лімітування кредитів;

*диверсифікації портфеля позичок банку;

* контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу;

* страхування кредитних операцій;

* достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів;

*аналізу кредитоспроможності, тобто можливості позичальника погасити кредит.

I спосіб - встановлення позичальникам лімітів кредитування. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентує розмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деяких випадках встановлюється ліміт заборгованості, що регламентує заборгованість за кредитом на певну дату.

Надання кредитів за допомогою ліміту видачі здійснюється зазвичай шляхом відкриття кредитної лінії (характеризує оборот по видачі кредиту). Вона відкривається клієнтам зі сталою репутацією, які мають надійний фінансовий стан. Існують різні види кредитних ліній. Вони можуть бути поновлювальні, коли кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту, і непоновлювальні, коли після надання і погашення кредиту відносини між банком і клієнтом припиняються.

У ряді випадків питання про видачу кредитів вирішується банком щоразу індивідуально.

II спосіб — диверсифікація кредитних вкладень. Це означає розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. В деяких випадках дотримання банком диверсифікації здійснюється за допомогою нормативів або вимог, які встановлюються НБУ.

Чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим меншим буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.

III спосіб — оперативність при стягненні боргу — передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом. Банк повинен слідкувати за станом справ у клієнта і у разі необхідності застосовувати упереджувальні дії щодо захисту своїх інтересів.

IV спосіб — страхування кредитних операцій. Він означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на макро-, так і мікрорівнях, а також страхувати окремі кредитні угоди в спеціалізованих страхових компаніях.

V спосіб — забезпеченість кредиту. У практиці роботи українських комерційних банків найпоширенішими формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за непогашення кредитів і ризику непогашення кредитів.

Позичка видається на 50—90 % вартості застави.

VI спосіб. Важливим засобом захисту від кредитного ризику є оцінка кредитоспроможності позичальника. У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу.

7. Назвіть та охарактеризуйте етапи кредитного процесу.+

Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо.

У банківській практиці виділяються такі етапи кредитування

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об’єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

1. Анкету позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком.

2. Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.

3. Копію статуту.

4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

5. Копії ліцензій, передбачених законодавством.

6. Техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об’єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.

7. Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо.

8. Завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності – розшифровка окремих статей балансу.

9. Документи, що стосуються забезпечення кредиту:

· застава майна – опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони – у разі застави транспортних засобів);

· застава нерухомості – довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

· гарантія (поручительство) – угода гарантії (поручительства), а також відповідні документи по гаранту;

· страхування – страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також необхідні документи по страховій компанії.

10. Довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами та картотекою № 2.

11. Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з’ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

Другий етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

- матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;

- матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;

- відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел.

Важливе значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

Із зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

Можна провести перевірку позичальника на місці. Дуже важливо з’ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову, маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з’ясувати деякі питання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство.

Третій етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу. Розробляється також графік погашення кредиту у відповідності зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого видається позичка.

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнті та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

Кредитний договір – це юридичний документ, що визначає взаємні обов’язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання позичальником кредиту.

Кредитний договір укладається тільки в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку.

Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.

У розпорядженні кредитного відділу повинен зазначатись наданий особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунку, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунку в книзі відкритих рахунків.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено в кредитному договорі.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

П’ятий етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків: передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами.

Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід’ємною частиною кредитної угоди.

8. Охарактеризуйте вексель як форму міжгосподарських розрахунків. +

Невід’ємним елементом сучасного грошового обігу є вексель. Як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб’єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

За формою та способом використання векселі поділяють на прості та переказні.

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

Економічна сутність векселя полягає в такому:

1. Вексель — це свідоцтво боргу. Право власності на вексель зумовлює право на зобов’язання, покладені в основу векселя, а вексель є символом цих зобов’язань під час надання, обігу та виконання останніх. Реалізація прав, що випливають з векселя, можлива лише по його пред’явленні, а у разі втрати векселя вимоги до боржника реалізують через складну судову процедуру.

2. Вексель — це грошове зобов’язання. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші.

3. Вексель є абстрактним борговим зобов’язанням, тобто незалежним від причин виникнення боргу, відносин між суб’єктами вексельної операції, часу і місця здійснення угоди. В тексті векселя відсутні будь-які положення, які б пов’язували оплату векселя з виконанням умов товарної угоди. Відповідальність за векселем не залежить від матеріальної основи, тобто безпосередніх боргових зобов’язань, що спричинили появу векселя. Так, боржник за векселем зобов’язаний виплатити суму боргу будь-якому пред’явнику векселя, вказаному в тексті вексельного бланка, навіть при наявності підстав відмовитись від оплати за товарною угодою, наприклад, через непоставку, недопоставку, некондиційність товару тощо і навіть якщо гроші помилково було сплачено раніше. Пред’явник векселя твердо переконаний в оплаті векселя, і його інтереси ніяк не перетинаються зі стосунками постачальника товару та його покупцем.

4. Вексель — це безспірне боргове зобов’язання. Особа, що є платником за векселем, жодним чином не може ухилитись від сплати боргу чи продовжити термін використання кредиту.

5. Вексель — це безумовне боргове зобов’язання. Платіж вексельної суми має бути здійснений незалежно від причин виставлення векселя, навіть якщо в тексті векселя міститиметься згадка про котрийсь із документів, що лежав в основі появи векселя.

6. Вексель є письмовим документом, виписаним строго за встановленою формою і не може існувати поза письмовою формою.

Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими елементами векселя.

9. Назвіть які цінні папери перебувають в обігу в Україні?+

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує право володіння чи відносини позички, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, та його власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери розрізняються:

• за характером розпорядження (іменні чи на пред'явника);

• за формою виплати доходів (боргові та пайові).

Боргові, як правило, є паперами з фіксованим доходом та зобов'язанням повернення боргу у визначений час. Пайові цінні папери є часткою утримувача у реальній власності і дають право на одержання частини прибутку та на участь в управлінні товариством.

В Україні зараз випускаються та перебувають в обігу такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішньої республіканської і місцевої позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі.

Акція - цінний папір, що свідчить про внесення паю до статутного ка­піталу акціонерного товариства і надає право на отримання частки при­бутку у вигляді дивідендів, на участь в управлінні справами і отримання частки майна при ліквідації. Найважливішими ознаками, що розкривають сутність поняття акції полягають у такому: акція є цінним папером; має необмежений термін обігу; засвідчує пайову участь її держателя у статут­ному фонді акціонерного товариства; надає її власнику певні майнові і не-майнові права.

Акції можуть бути звичайними і привілейованими. Звичайні акції пе­редбачають сплату дивідендів за результатами діяльності підприємства за рік. їх різновиди пов'язані з правом впливу на управління: без права голосу, об­межена (частка одного голосу), багатоголосна. Привілейована акція не має права голосу, завжди забезпечена дивідендами і забезпечується, в першу чергу, після зобов'язань, що виникають при ліквідації підприємства.

Облігація - це основний вид боргових зобов'язань, згідно з яким пози­чальник (емітент) повинен сплатити певну суму кредитору (власнику) по завершенні визначеного терміну і суму щорічного доходу у вигляді фіксо­ваного або плаваючого відсотка. Зміна плаваючого відсотка відбувається згідно з установленими правилами. Саме тому облігації називають цінни­ми паперами з фіксованим доходом.

Ощадні або депозитні сертифікати – цінні папери, які засвідчують факт внесення в банк грошових коштів і право держателя цінних паперів отримати після встановленого терміну суму вкладу та відсотки.

Казначейські зобов’язання – боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів (мін фін)розповсюджуються винятково на добровільних засадах серед ФО і ЮО і засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу відповідно до умов їх випуску.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

10. Інвестиційна діяльність банків в Україні. Сутність і класифікація інвестицій.+

Інвестиції - це довгострокове вкладання капіталу в будь-яку галузь економіки з метою отримання доходу чи прибутку або в будь-яку поточну діяльність, яка збільшує здатність економіки відтворюватись на розширеній основі.

Уперше законодавче визначення інвестицій в Україні зроблено в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., яким визначені правові, економічні та організаційні рамки інвестиційної діяльності.

Відповідно до закону інвестиціями вважаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

До майнових та інтелектуальних цінностей відносять:

ü кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

ü рухоме та нерухоме майно;

ü майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

ü сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, досвіду, "ноу-хау " (те, що не запатентовано);

ü права користування землею, водою, ресурсами, рухомим та нерухомим майном та інші майнові права;

ü інші цінності.

Головні напрями участі банків в інвестиційному процесі передба­чають:

1) проведення операцій, пов'язаних з вкладенням в державні цінні папери;

2) здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;

3) участь в інвестиціях у складі промислово-фінансових груп;

4) трастове управління інвестиційними ресурсами;

5) залучення іноземних інвестиційних ресурсів.

Інвестиційна діяльність банку відноситься до активних операцій, а інвестиції до активів

банку. Інвестиційна діяльність банків має за мету:

1) збереженість капіталу банку;

2) приріст доходності банку;

3) забезпечення ліквідності балансу банку;

4) підтримка вторинних резервів банку.

Інвестиційна діяльність банків тісно пов'язана з банківськими кредитними операціями. Водночас вона має свої відмінності:

1) інвестиції носять знеособлений характер, а кредитні угоди
укладаються з конкретними юридичними чи фізичними особами;

2) у процесі інвестування в цінні папери комерційні банки виступають кредиторами і є ініціаторами таких заходів, а при кредитуванні вони пік гупають також кредиторами, але ініціатором угод виступає позичальник;

3) позика видасться переважно на коротший термін і на основі принципів повернення і забезпеченості, а інвестиції в цінні папери здійснюються без дотримання таких принципів.

Цінні папери можуть використовуватися банками як застава для одержання кредиту на міжбанківському ринку, для рефінансування через НБУ.

Банки беруть активну участь формуванні інфраструктури ринку цінних паперів. Вони можуть викопувати депозитарні функції, займатися клірингово-розрахунковою діяльністю, вести реєстр власників цінних паперів (реєстраторська діяльність).

Окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної діяльності, зокрема, це діяльність з випуску та обігу цінних паперів, депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська тощо.

Для здійснення професійної діяльності банки повинні одержати дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

I. Емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна система­тизувати залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме:

операції з випуску дольових цінних паперів (акцій);

операції з випуску боргових зобов'язань (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів, комерційних цінних паперів);

операції з випуску похідних цінних паперів.

II. Крім операцій з цінними паперами як інвестиційних операцій, банк
здійснює прямі банківські інвестиції, які можна класифікувати так:

1. Інвестиції у власну діяльність. Це, насамперед, інвестиції у власні основні засоби та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку.

2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:

а) за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на створення підприємств чи участь у їхній діяльності (окрім купівлі акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б) за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів банківна інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговуваний цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" (від 7 грудня 2000 р.), банки мають право здійснювати прямі інвестиції без письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:

• інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше 5 відсотків регулятивного капіталу;

• юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключну діяльність з надання фінансових послуг;

• регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановлених нормативно-правовими актами Націо­нального банку України.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підпри­ємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку.

Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.

Отже, банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином:

1) обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування;

2) мобілізувати накопичення для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів;

3) вкладати в інвестиційні проекти власні і залучені ресурси.

11. Назвіть та охарактеризуйте етапи проведення обмінних операцій.+

До об'єктів валютних операцій, або ще валютних цінностей, відносять:

· валюту України, іноземну валюту, платіжні документи, що вираженів іноземній валюті;

· валюту України (гривню) — грошові знаки у формі банкнот, монет,що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на тери­торії України, атакож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з ньо­го, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· іноземну валюту-іноземні грошові знаки у формі банкнот, що пере­бувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відпо­відної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилу­чаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебу­вають в обігу;

· платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, — іменні чеки,що виражені в іноземній валюті, дорожні чеки, що виражені в іно­земній валюті.

Операції обмінних пунктів уповноважених КБ можуть здійснюватись з:

· купівлі готівкової іноземної валюти;

· зворотного обміну невикористаної національної валюти на іноземну нерезидентам України за умови надання ними першого примірника довідки форми № 377 про продаж валюти банку;

· продажу готівкової іноземної валюти.

Протягом робочого дня при проведенні операцій обміну валют касир керується розпорядженням про встановлення курсів валют, затвердженим начальником валютного підрозділу або особою, що його заміщає. Обмін валюти здійснюється касиром з обов’язковим оформленням бланків суворої звітності за формами № 377 та № 377-А та занесенням змісту операцій у комп’ютер.

Фізичній особі-нерезиденту касиром надається довідка за формою № 377. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Касир має право провести зворотний обмін при пред’явленні першого примірника довідки за формою № 377 з будь-якого обмінного пункту України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, що вказаний у довідці. При цьому перший примірник залишається в пункті обміну валют.

Фізичній особі-резиденту касиром надається квитанція за формою № 377-А. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Одночасно з виписуванням довідок робиться запис у реєстрі купівлі-продажу іноземної валюти, окремо — з операцій продажу та купівлі. Операції купівлі-продажу іноземної валюти вносяться у комп’ютер.

Надання довідок про обмін фізичним особам-резидентам та нерезидентам валюти в гривні (форма № 377), які надають їм право вивозити товар з України без сплати митного збору, здійснюється лише уповноваженими банками та їх філіями.

Обмін гривень на іноземну валюту юридичним особам-резидентам, які від’їжджають у відрядження, провадиться лише уповноваженими банками або їх філіями.

Працівники пункту обміну валюти зобов’язані вести журнали-реєстри суворої звітності по операціях з купівлі-продажу іноземної валюти.

· 1-й реєстр-журнал — по операціях купівлі іноземної валюти;

· 2-й реєстр-журнал — по операціях продажу іноземної валюти.

По закінченні операційного дня касир підраховує загальну суму прийнятої і виданої іноземної валюти та гривень, робить відповідні записи в журналах-реєстрах.

Щоденно у встановленому банком порядку касир здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної валюти і гривень, що перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту, зробивши відповідні бухгалтерські записи.

Робота з валютною готівкою в обмінному пункті здійснюється відповідно до Інструкції з емісійно-касової роботи. У разі укладення агентської угоди з установою, що відкрила обмінний пункт, уповноважений банк зобов’язаний щоденно купувати залишок іноземної валюти, що перевищує ліміт.

Після закінчення операційного дня працівники обмінного пункту:

· підраховують цінності;

· звіряють їх відповідність з даними звітних документів та записами в комп’ютері;

· формують інкасаторську сумку.

Дата добавления: 2015-05-08