Організм людини — єдине ціле

Анатомія та фізіологія як основа вивчення живого організму.

Анатомія людини - наука. Вивчає форму і будову людського організму у зв'язку з його функціями, розвитком і впливом умов існування.

Свою назву вона отримала від методу дослідження - розсічення, або препарування, який був спочатку єдиним, а потім головним у вивченні будови тіла. На сучасному етапі розвитку науки розрізняють анатомію: систематичну, топографічну, пластичну, вікову, порівняльну, функціональну. Анатомія, як і інші морфологічні науки, належить до фундаментальних наук, що вивчають закономірності будови живої матерії на різних рівнях її організації. Вона озброює учнів знаннями про будову людини - об'єкту їх майбутньої практичної діяльності. Розкриваючи своєрідність структур людського тіла, анатомія роз'яснює значення специфічної пристосовності до суспільної праці, яка характеризує людину і, отже, сприяє формуванню матеріалістичного світогляду. Разом з тим анатомія закладає фундамент для вивчення інших медико-біологічних і клінічних дисциплін: нормальної і патологічної фізіології, патологічної анатомії, хірургії, лікувальної фізичної культури, спортивної медицини і т.д. Знання нормальної будови і функцій органів і систем необхідне для глибокого розуміння змін, що відбуваються в організмі хворої людини, що в свою чергу є основою для успішної боротьби за здоров'я людини.

Фізіологія відноситься до біологічних дисциплін. Вона вивчає функції живого організму, фізіологічних систем, органів, клітин та окремих клітинних структур, а також механізми регуляції цих функцій. Фізіологія розглядає функції організму у взаємному зв'язку і з урахуванням впливу на них факторів зовнішнього середовища. Завдання фізіології полягає в тому, щоб зрозуміти роботу машини людського організму, визначити значення кожної його частини, зрозуміти, як ці частини пов'язані, як вони взаємодіють і яким чином з їх взаємодії виходить валовий результат - спільна робота організму.

Організм людини складається з клітин, які утворюють тканини,, з яких побудовані органи. Злагоджену роботу організму забезпечує тісний взаємозв'язок його органів. Органи, що виконують пов'язані між собою функції, складають фізіологічну систему органів. Наприклад, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, підшлункова залоза входять до складу травної системи. За своїм функціональним призначенням в організмі людини розрізняють дихальну, кровоносну, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну, ендокринну та сенсорні системи.

В організмі людини є і так звані функціональні системи. Це сталі або тимчасові об'єднання систем органів з метою виконання певної функції. Наприклад, дихальна і кровоносна системи об'єднуються в єдину функціональну, щоб забезпечити весь організм киснем. Так само функціонально об'єднуються між собою травна і кровоносна системи — з травних шляхів поживні речовини розносяться кров'ю по організму і живлять усі клітини та тканини.

Постійні анатомічний і функціональний взаємозв'язки і "співпраця" різних клітин, тканин, органів і систем органів створюють надзвичайно складну, унікальну систему — організм людини (від лат. organizo — влаштовую).

Регулюють життєві функції організму людини у цілому, а також окремих його органів та систем, узгоджують їхню діяльність, підтримують сталість внутрішнього середовища нервова, імунна системи, а також система залоз внутрішньої секреції (ендокринна). Ці системи тісно взаємопов'язані між собою і впливають на діяльність одна одної.

Дата добавления: 2015-05-08