Тести для проміжного контролю до теми 9

1. Основна мета інституту банкрутства – це:

а) регламентація процедури виконання господарських та цивільно-правових договорів на основі методу координації;

б) застосування до правопорушника певного виду господарсько- правових санкцій на підставах та в порядку, передбаченому чинним законодавством;

в) забезпечення звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів;

г) створення нових, конкурентоспроможних суб’єктів господарювання.

2. Банкрутство – це:

а) неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення платоспроможності;

б) встановлений господарським судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

в) процедура щодо поновлення платоспроможності боржника;

г) процедура продажу активів підприємства.

3. Процедура провадження у справі про банкрутство регулюється:

а) Законом України «Про банкрутство»;

б) Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

в) Господарським кодексом України;

г) Цивільним кодексом України.

4. Суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами – це:

а) арбітражний керуючий;

б) боржник;

в) банкрут;

г) кредитор.

5. Суб'єктами банкрутства можуть бути:

а) відокремлені структурні підрозділи юридичної особи;

б) казенні підприємства;

в) комунальні підприємства, майно за якими закріплене на пра­ві оперативного управління;

г) командитні товариства.

6. Неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення платоспроможності, – це:

а) банкрутство;

б) неплатоспроможність;

в) санація;

г) ліквідація.

7. Кредитори, вимоги яких до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, – це:

а) заставні кредитори;

б) конкурсні кредитори;

в) поточні кредитори;

г) оперативні кредитори.

8. Кредитори, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою, – це:

а) заставні кредитори;

б) конкурсні кредитори;

в) поточні кредитори;

г) оперативні кредитори.

9. Кредитори, вимоги яких до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, – це:

а) заставні кредитори;

б) конкурсні кредитори;

в) поточні кредитори;

г) оперативні кредитори.

10. Інтереси кредиторів у провадженні справ про банкрутство представляють:

а) арбітражні керуючі;

б) третейські судді;

в) незалежні волонтери;

г) комітети кредиторів.

11. Фізична особа – учасник провадження у справі про банкрутство, який має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду, – це:

а) комітет кредиторів;

б) арбітражний керуючий;

в) боржник;

г) оперативний кредитор.

12. Арбітражним керуючим у справі про банкрутство може бути призначено особу:

а) що здійснювала раніше управління цим боржником – юридичною особою;

б) якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності чи займати керівні посади;

в) що має судимість за здійснення корисливих злочинів;

г) суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту.

13. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство має право:

а) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

б) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

в) аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;

г) повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна.

14. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство зобов'язаний:

а) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених Законом;

б) отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно боржника, яке є предметом застави;

в) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

г) надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

15. Державним органом з питань банкрутства є:

а) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

б) Державний департамент з питань банкрутства;

в) Міністерство юстиції України;

г) Господарський суд України.

16. Справи про банкрутство розглядаються:

а) арбітражними судами;

б) господарськими судами;

в) адміністративними судами;

г) третейськими судами.

17. У випадку коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами боржник зобов’язаний:

а) проінформувати про це комітет кредиторів і розпочати досудову санацію;

б) звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство;

в) повернути борги лише заставним кредиторам;

г) всі варіанти правильні.

18. Підставою для відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство є:

а) заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;

б) у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені чинним законодавством;

в) не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

г) боржник не включений до Єдиного державного реєстру.

19. Підставою для залишення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство є:

а) подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої юридичної особи;

б) заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;

в) стосовно боржника юридичної чи фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

г) якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

20. Визначення обґрунтованості вимог кредиторів і заперечень боржника на підставі оцінки поданих документів та пояснень сторін у справі про банкрутство відбувається на:

а) підготовчому засіданні господарського суду;

б) попередньому засіданні господарського суду;

в) загальних зборах кредиторів;

г) засіданні господарського суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

21. Першою судовою процедурою, яка застосовується щодо боржника у справі про банкрутство є:

а) санація;

б) розпорядження майном боржника;

в) ліквідація;

г) мирова угода.

22. Нагляд та контроль за правлінням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збереження й ефективного використання майнових активів, у справі про банкрутство здійснюється на стадії:

а) санації;

б) розпорядження майном боржника;

в) ліквідації;

г) укладання мирової угоди.

23. За загальним правилом розпорядник майна у справі про банкрутство призначається на строк не більше ніж:

а) один місяць;

б) три місяці;

в) шість місяців;

г) один рік.

24. Розпорядник майна у справі про банкрутство призначається:

а) рішенням комітету кредиторів;

б) постановою спеціально уповноваженого органу з питань банкрутства;

в) ухвалою господарського суду;

г) всі варіанти правильні.

25. Розгляд реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство здійснюється на:

а) підготовчому засіданні господарського суду;

б) попередньому засіданні господарського суду;

в) загальних зборах кредиторів;

г) засіданні господарського суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

26. Попереднє засідання господарського суду щодо розгляду справи про банкрутство проводиться:

а) за десять днів до проведення підготовчого засідання господарського суду;

б) не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання господарського суду;

в) до початку проведення процедури розпорядження майном боржника;

г) після укладання мирової угоди.

27. На час дії процедур банкрутства комітет кредиторів обирається у складі:

а) не більше трьох осіб

б) не більше семи осіб;

в) не більше десяти осіб;

г) чинним законодавством не встановлюється.

28. Система заходів, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника у справі про банкрутство здійснюється, на стадії:

а) санації;

б) розпорядження майном боржника;

в) ліквідації;

г) укладання мирової угоди.

29. За загальним правилом санація у справі про банкрутство вводиться на строк не більше:

а) трьох місяців;

б) шести місяців;

в) 12 місяців;

г) 18 місяців.

30. Керуючий санацією у справі про банкрутство має наступне право:

а) відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

б) розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

в) укладати від імені боржника мирову угоду;

г) організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності.

31. Керуючий санацією у справі про банкрутство має наступний обов’язок:

а) розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом;

б) укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

в) здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;

г) подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

32. План санації боржника подається керуючим санацією до комітету кредиторів з дня винесення ухвали про санацію протягом:

а) одного місяця;

б) двох місяців;

в) трьох місяців;

г) чинним законодавством не регламентується.

33. План санації розглядається комітетом кредиторів з дня винесення господарським судом ухвали про санацію протягом:

а) одного місяця;

б) двох місяців;

в) трьох місяців;

г) чотирьох місяців.

34. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право:

а) продовжити термін санації;

б) укласти мирову угоду;

в) визнати боржника банкрутом;

г) накласти на арбітражного керуючого адміністративно-господарський штраф.

35. Звіт керуючого санацією у справі про банкрутство має бути розглянутий комітетом кредиторів від дати його надходження:

а) протягом трьох днів;

б) не пізніше десяти днів;

в) протягом місяця;

г) чинним законодавством не регулюється.

36. Укладання угоди між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника відбувається на стадії:

а) санації;

б) розпорядження майном боржника;

в) ліквідації;

г) укладання мирової угоди.

37. Мирова угода у справі про банкрутство може бути укладена щодо вимоги:

а) забезпеченої заставою;

б) про виплату заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство;

в) кредиторів за договорами страхування;

г) про оплату праці арбітражного керуючого.

38. Судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків за його боргами, – це:

а) санація;

б) розпорядження майном боржника;

в) ліквідаційна процедура;

г) укладання мирової угоди.

39. За загальним правилом строк ліквідаційної процедури не може перевищувати:

а) трьох місяців;

б) шести місяців;

в) 12 місяців;

г) 18 місяців.

40. До складу ліквідаційної маси у справі про банкрутство включають:

а) об'єкти житлового фонду;

б) об'єкти комунальної інфраструктури;

в) речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування

г) індивідуально визначені речі, що належать банкруту.

41. Справа про банкрутство порушується господарським судом у разі:

а) якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку;

б) якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 200 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом одного місяця після встановленого для їх погашення строку;

в) у будь-якому разі на підставі вимоги кредитора;

г) якщо боржник згоден з предметом позову кредитора.

Завдання для самостійної підготовки до теми 9

Дата добавления: 2015-05-10