Метод психологічних тестів

Використання тестів в педагогічній психології дає вчителю багатий матеріал, який не може бути одержаний іншими методами.

Аналіз продуктів діяльності. Це може бути аналіз самого процесу діяльності і його результатів. Наприклад – докладний аналіз учнівських творів. У ході наукового дослідження цей метод передбачає певну ціль, гіпотезу і способи аналізу кожного специфічного продукту (н.-д., тексту, малюнка, музичного твору).

Проективні методи, основним завданням яких є розкриття сутності особистості – її прагнень, потреб, спрямованості емоційних станів.

Особливістю проективного методу є те, що досліджуваний дає про себе інформацію, не усвідомлюючи її характеру.

Соціометрія дає важливу інформацію про соціально-психологічний клімат у класі, задоволеність учня своїм становищем у колективі, рівнем своєї успішності, які можуть бути вагомими навчально-виховними факторами.

Близнюковий метод – порівняльне вивчення умов розвитку і навчання близнюків. Суть його становить співставлення особливостей розвитку та успішності у засвоєнні ними знань. Зважаючи на те, що монозиготні (однояйцеві) близнята мають однаковий генетичний код, різниця в їхньому розвитку і поведінці дає підставу для висновку про роль впливу певних факторів середовища, зокрема навчально-виховних, на розвиток психічних функцій.

Метод експерименту. Існують два різновиди експерименту: констатуючий,формуючий.

Констатуючий есперимент ставить своєю метою встановлення певних закономірностей існування певного психологічного факту, особливостей психологічного процесу, особистісних рис, характеристики соц. взаємодії та ін., тобто діагностики, констатації наявності тих чи інших явищ. Мета формуючого е ксперименту – формування психічних явищ, створення умов не тільки для їх прояву, а й самої їх появи. Залежно від того, з якою метою проводиться формування, експеримент може бути навчаючим або виховуючим. Якщо йдеться про формування певних розумових, перцептивних, мнемічних та інших якостей безпосередньо в ході вивчення, та іншіх якостей безпосередньо в ході вивчення, то експеримент називається навчаючим, а якщо метою є формування деяких особистісних рис, то це – виховуючий експеримент.

Все розглянуте показує, що педагогічна психологія являє собою багатогранну галузь психологічного знання, врахування особливостей, закономірностей, змісту і методів дослідження який може надати суттєву допомогу у реалізації психолого-педагогічних задач виховного і розвивального навчання у будь-якій освітній системі.

Питання 19. Охарактеризуйте особливості психічного розвитку дітей раннього віку

Розвиток психіки залежить від ряду факторів:

- оволодіння дітьми прямоходінням, що робить їх спілкування з оточуючим світом самостійним, розширює коло речей, що стають об’єктами пізнання, розвиває спроможність орієнтуватися у просторі та маніпулювати з предметами;

- оволодіння предметною діяльністю.

Досвід нагромаджений у предметній діяльності слугує основою для розвитку мови. Цей період є синзитивним для розвитку мови.

Опановуючи рідну мову, діти оволодівають як фонематичною, так і семантичною стороною. Вимова слів стає більш правильною, дитина поступово перестає користуватися викривленими словами і словами - обривками. Цьому сприяє і те, що до 3 років засвоюються всі основні звуки мови. Важлива зміна у мові – слово набуває для дитини предметного значення. Дитина позначає одним словом предмети, що відрізняються за своїми зовнішніми якостями, але схожі за якоюсь суттєвою ознакою чи способом дії з ним. З появою предметних значень слів пов’язані перші узагальнення.

До 3 років активний словник досягає 1500 слів. Речення в 1,5 років складаються із 2-3 слів. Це частіш за все суб’єкт і його дії – “Мама йде”, дії і об’єкт дії – “Дай булку”, або дія і місце дії – “Книга там”. До 3 років засвоюються основні граматичні форми і основні синтаксичні конструкції рідної мови. У мові зустрічаються майже всі частини мови, різні типи речень, н-лад, “Пам’ятаєш, як ми на річку ходили, татко і Маша купались, а мама де була?”

Мовленева активність дитини різко зростає між 2 і 3 роками. Розширюється коло її спілкування – вона вже може спілкуватися за допомогою мови не тільки з близькими людьми, а й з іншими дорослими, з дітьми.

Основу розумового розвитку становить оволодіння дітьми сприйманням та розумовими діями.

Сприймання у цьому віці розвивається за рахунок дій, що виробляються в предметній діяльності. Добираючи різні предмети (за формою, кольором, розміром) дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями.

Зовнішні орієнтувальні дії утворюються у дитини також під час оволодіння орудійними діями. Так, намагаючись достати віддалений предмет за допомогою палочки і, переконавшись, що вона не підходить, заміняє її довшою, співставляючи таким чином віддаленість предмета з довжиною палочки. Від порівняння властивостей предметів з допомогою таких дій дитина поступово переходить до зорового порівняння, у неї формується зорове сприймання. Якість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, мірку, за допомогою якої вона вимірює якості інших предметів. Величина одного кільця пірамідки стає міркою для інших кілець, довжина ломаки – міркою для відстані.

Оволодіння новими діями сприймання проявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона підбирає потрібні предмети і їх частини за допомогою зорового аналізатора і виконує дію відразу правильно, без попереднього примірювання.

Мислення. Здійснюється за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій (наочно-дійове ). Діти використовують наочно-дійове мислення для дослідження різних зв’язків, що існують в оточуючому середовищі. Так, двоє дітей граючись з водою, а саме, черпаючи її в кориті та переносячи в пісочницю помічають, що один, хлопчик користуючись кухлем переносить води більше, ніж той, що переносить консервною банкою з дірками. Хлопчик здивований. Чому він менше води переносить? Дитина ще і ще раз намагається перенести воду, неуспіх. Випадково хлопчик руками закриває дірочки у банці, вода перестає витікати.

У дитини виникають розумові дії, що виконуються в умі, без зовнішніх проб. Так, познайомившись з використанням палочки для доставання певного предмета, дитина додумується використати її для того, щоб вийняти м’ячик, що закотився під диван. В основі такого продумування лежить проба, пророблена в умі. В процесі її дитина діяла не з реальними предметами, а з образами. Мислення дитини, у якому розв’язання задачі проходить у результаті внутрішніх дій з образами, наз. наочно-образним. Основою для узагальнень є засвоєння мови, оскільки значення слів, розуміння і використання яких вчать дитину дорослі, завжди містять в собі узагальнення. Н-лад, слово годинник дитину вчать відносити до маленького ручного годинника, і до будильника, і до великого настільного годинника.

Формується знакова (чи символічна) функція свідомості. Знакова функція полягає в можливості використати один об’єкт як замісник іншого. Так, наприклад, знакова функція перебудовує малювання дитини. Дає поштовх до перетворення каракуль у зображувальну діяльність, завдяки їй дитина починає бачити у нанесених каракулях зображення предметів.

Дата добавления: 2015-05-08