Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування

Службова особа винна в незаконному звільненні або пе­реведенні працівника на іншу роботу.

Випадки повної матеріальної відповідальності

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх ми підприємству, установі, організації, у випадках, якщо: 11 між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмо­вий договір про взяття на себе працівником повної матеріаль­ної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умис­ним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірюваль­них, приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користу­вання;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено по­вну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприєм­ству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

Повна матеріальна відповідальність працівників — це по­кладення на працівника обов'язку повністю відшкодувати запо­діяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень. Обмежена матеріальна відповідальність застосовується як загаль­не правило. Повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках, передбачених законодавством. У статті, котра комен­тується, в принципі, надається вичерпний перелік випадків, коли працівники несуть повну матеріальну відповідальність. Проте, слід враховувати, що п. 6 цієї статті має відсилочний характер: він передбачає можливість притягнення до повної матеріальної відповідальності увипадках, передбачених законодавством (підзаконними актами такі випадки теж можуть бути встановлені).

Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником роботодавцю (підприємству, установі, організації – далі підприємству), та розміру відшкодування, що підлягає стягненню з працівника, є важливим і доволі складним питанням у процесі притягнення працівників до матеріальної відповідальності за трудовим законодавством. Вирішити його неможливо без урахування таких чинників, як:

– розмір прямої дійсної шкоди, заподіяної працівником підприємству;

– характер шкоди та конкретні обставини її спричинення;

– ступінь вини заподіювача шкоди та його майновий стан;

– характер виробничої діяльності підприємства;

– вид матеріальної відповідальності, що буде застосовуватися в конкретному випадку.

Згідно з частинами першою та другою статті 135-3 КЗпП розмір шкоди визначають за цінами, що діють у цій місцевості на день відшкодування шкоди. На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції (товарів), визначають за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції (товарів).

У випадках розкрадання, нестачі, умисного знищення або псування матеріальних цінностей, тобто свідомого і бажаного заподіяння шкоди підприємству його працівником, а також тоді, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальну вартість законодавством встановлюється кратне обчислення розміру шкоди. При цьому розмір коефіцієнта кратності зумовлюється різновидом або характером матеріальних цінностей.

Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоячого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше 2 тижнів від дня виявлення шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів від дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в КТС, а у разі незгоди з рішенням КТС - в суді. Працівник має право відразу звернутися до суду.

Суд при визначенні розміру відшкодування враховує форму вини і конкретні обставини, за яких було заподіяно шкоду. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. №14 передбачено, що зменшення розміру шкоди допустиме лише у виняткових випадках, коли підтверджено наявність конкретних обставин, які перешкоджали працівникові належним чином виконувати покладені на нього обов'язки (наприклад, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці).

Дата добавления: 2015-05-10