Податковий кодекс України. Класифікація податків за різними ознаками

Основні елементи податку

1. Об’єкт податку - це явище чи процес, наявність якого зобов’язує сплачувати обов’язкові платежі до державного бюджету. В основу розрахунку об’єкта податку покладена величина об’єкта оподаткування чи його розмір. Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

2. Платник податку - юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

3. Джерело податку - це доход суб'єкта (прибуток, орендна плата, рента тощо), з якого фактично буде проводитися виплата податку або збору. По деяких податках та зборах об'єкт та джерело можуть співпадати.

4. Податкові ставки – універсальні, диференційовані. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Можуть встановлюватися в грошовому виразі на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування.

Відсоткові ставки можуть бути пропорційні (не залежать ві розміру об’єкта оподаткування), прогресивні (чим більший об’єкт, тим більше ставка), регресивні (чим більше об’єкт, тим менше ставка)

5. Одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта оподаткування

6. Податкова пільга – звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата їм податку в меншому розмірі при наявності основ, визначених законодавством України.

7. Норма оподаткування – відношення обсягу податкових надходжень до податкової бази.

Характеристика ставок податку пов'язана тісно з методами їх формування, що лежить в основі поділу ставок:

Пропорційні - характеризується стабільністю незалежно від збільшення або зменшення об'єкта оподаткування. При цьому: чим більша база оподаткування, тим нижчою може бути ставка. Використання високих ставок призводить до збільшення випадків несплати податків або зборів.

Прогресивні - це ставки, що збільшуються в залежності від збільшення отриманого доходу.

Регресивні - це ставки, що знижуються при збільшенні отриманого доходу або майна.

Змішані - застосування водночас прогресивних та пропорційних ставок оподаткування.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Класифікація податків – об’єднання податків у групи за певними ознаками.

1) За економічним змістом:

- податок на доходи – група податків, податковою базою яких є наявність доходу чи прибутку. Ця група забезпечує оподаткування доходів у процесі їх отримання. (податок на прибуток п/п-в, ПДФО)

- податки на споживання – група обов’язкових платежів, які безпосередньо оподатковують процеси споживання. Розмір цих податків заключний у ціні товару (ПДВ, акциз)

- податки на майно передбачають уплату обов’язкових платежів, податковою базою яких є майно чи майновий стан платника (податки на землю, на нерухомість, з власників транспортних засобів)

2) За формою взаємовідносин платника податків і держави:

- прямі – їх сплата пов’язана з платником податку і податковою базою, при чому вони співпадають (податок на прибуток)

– непрямі - їх сплата пов’язана з ціноутворюючими механізмами і платник податку не завжди є його носієм (акциз, ПДВ, мито)

3) За рівнем запровадження:

- загальнодержавні – обов’язкові платежі, які затверджуються і запроваджуються ВРУ і їх сплата є обов’язковою на всій території держави (ПДВ, акциз)

– місцеві - обов’язкові платежі, які затверджуються ВРУ, але місцевим радам базового рівня надані права по встановленню цих податків на певній території.

4) За способом зарахування:

- регулюючі – обов’язкові платежі, які надходять до декількох рівнів бюдж. системи (податок на прибуток, акциз)

– закріплені - обов’язкові платежі, які надходять до одного рівня бюдж. системи (місцеві податки)

5) За методом нарахування:

- розкладні - група обов’язкових платежів на платника податків в абсолютних розмірах залежно від суми податкових надходжень

– окладні – передбачають уплату обов’язкових платежів за певними ставками залежно від наявності податкової бази.

Дата добавления: 2015-05-08