Трудові правовідносини

Поняття і основні принципи трудового права в Україні

Тема 9. Основи трудового права України.

Життя будь-якої людини в суспільстві пов'язане з трудовою діяльністю, яка є основним джерелом одержуваних їм матеріальних благ. Тому трудове право є однією з провідних галузей сучасного права України.

Трудове право регулює відносини, що виникають в процесі реалізації обличчям свого конституційного права на працю. Трудове право, за своєю суттю, є правом захисту трудових інтересів людини і представляє систему норм, які містять, з одного боку, комплекс гарантій для найнятих робітників, а з іншою, - певні зобов'язання для праце-давців. Предметом трудового права є складна система трудових відносин, серед яких виділяється система індивідуальних відносин трудового найму і система колективних трудових відносин.

Найбільш важливі принципи трудового права і закріплені в джерелах трудового права, до яких відноситься Конституція України, Кодекс законів про працю України (КЗоТ, прийнятий в 1971г.), ратифі-ковані нашою державою конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (МОТ), підзаконні нормативно-правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти.

До основних принципів трудового права відносяться:

свобода і рівність праці;

заборона використання примусової праці і дискримінації в трудо-вих відносинах;

забезпечення права кожного громадянина вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці і вибирати вид діяльності;

захист трудових прав працівників;

забезпечення права на охорону здоров'я процесі праці;

забезпечення права на винагороду за працю;

встановлення механізму соціального партнерства в країні.

Особливістю трудового праває застосування принципу єдності і диференціації в правовому регулюванні трудових відносин. Тому норми трудового права можна розділити на дві групи;

загальні норми, які розповсюджуються на всіх працівників;

спеціальні норми,поширювані тільки на деякі категорії працівників (неповнолітніх, інвалідів, жінок і т. д.)

З часу неолітичної революції життя людини і існування суспільства можливі лише за умови трудової діяльності людей.

Для участі в трудовій діяльності необхідні, з одного боку, засоби і предмети праці, а з іншою — здібність до праці (робоча сила). Далеко не завжди одна і та ж особа є одночасно власником засобів виробництва і носієм робочої сили. Найчастіше працівник і власник — це різні особи.

Трудове відношення— це суспільне відношення між працівником і власником засобів виробництва роботодавцем), згідно якого робото-давець використовує і оплачує здібність працівника до праці.

Трудове правовідношення, як і все інші правовідносини, має свою структуру:

1) суб'єкти. Ними є, з одного боку, працівник, з іншого боку — роботодавець. Як останній може виступати власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа (наприклад, приватний підприємець);

2) об'єкт. Об'єктом трудового правовідношення є трудова діяль-ність і її результати (матеріальні і духовні цінності);

3) зміст. Зміст трудового правовідношення складають права і обов'язки працівника і права і обов'язки роботодавця.

Працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, і підкорятися встановленим правилам внутрішнього трудо-вого розпорядку. Працівник має право на здорові і безпечні умови праці, право на своєчасну і повну оплату його праці.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити умови для трудової діяльності працівника (надати інструменти, матеріали), забезпечити безпеку праці. В той же час він має право вимагати виконання трудової функції працівником відповідно до трудового договору.

Дата добавления: 2015-05-10