Адміністративно-правове регулювання в'їзду в Україну і виїзду з України

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на за­конних підставах перебуває на території України, гарантується сво­бода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно за­лишати територію України, за винятком обмежень, які встановлю­ються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Усі громадяни, які перетинають державний кордон України, тобто ті, що в'їжджають в Україну та виїжджають з України, поділяються на дві основні групи: а) громадяни України; б) іноземні громадяни.

Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України, є Закон Украї­ни від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»[3]. Відповідно до нього громадяни України мають право виїжджати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їжджати в Україну Причому на громадян України, які звернули­ся з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається також будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.

Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянам України, які мають право виїхати з України, слід одержати документи, що дають право на виїзд з Украї­ни і в'їзд в Україну. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатич­ний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці до­кументи є власністю України і за умови їх належного оформлення дійсні для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України таких документів документом, що дає право на в'їзд в Украї­ну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дип­ломатичними представництвами чи консульськими установами Украї­ни за кордоном. Перетинання громадянами України державного кор­дону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного із зазначених документів.

Порядок і терміни оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюються вищеназваним Законом та поста­новами Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 1995 р. «Про затверд­ження Правил оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової зат­римки та вилучення»[4] та від 12 серпня 1994р. «Про затвердження Положення про посвідчення особи на повернення в Україну»[5].

Громадянинові України в деяких випадках може бути тимчасо­во відмовлено у видачі паспорта, наприклад, якщо громадянин обіз­наний з відомостями, які становлять державну таємницю, — до за­кінчення терміну, встановленого в законодавстві; діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання — до виконання зобов'язань та ін.

У таких самих випадках може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон громадянинові України, який вже має паспорт для виїзду за кордон. Відмова в оформлені паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилу­чення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У судовому порядку також може бути оскаржена відмо­ва громадянинові України у виїзді за кордон і з деяких інших підстав.

Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну і виїзд з України іноземних громадян, є Закон України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців»[6] та «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 p.[7] Ці акти діють щодо усіх іноземців, які прибувають в Україну, незалежно від їх статусу і мети приїзду. Іно­земці в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом по її території через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом або документом, що його замінює, і у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду і виїзду не встановлено законодавством України. Громадяни держав, з яки­ми Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в'їжджають в Україну за дійсним національним паспортом у разі наявності належним чином оформленого запрошення від юри­дичних чи фізичних осіб в Україні.

Іноземці, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тим­часово перебувати на її території за національним паспортом, який має бути зареєстрований у МЗС України та його представництвах, або у готелях, або в органах внутрішніх справ. Деякі категорії іноземців звільняються від такої реєстрації (глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських і урядових делегацій та інші особи).

Іноземці можуть перебувати в Україні в приватних справах або іммігрувати в Україну на постійне проживання чи для працевлашту­вання на визначений термін. Відповідно до Закону України від 24 груд­ня 1993 р. «Про біженців»[8] їм може бути наданий статус біженця.

Іноземцям може бути заборонено в'їзд в Україну і виїзд з Украї­ни, якщо це необхідно в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку та в інших випадках. Транзитний проїзд іноземців через територію України дозволяється за наявності у них транзитної візи, візи країни призначення, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України.

В усіх випадках перебування на території України (постійне, тимчасове, транзитне) іноземці зобов'язані додержуватися українсь­кого законодавства, а в разі порушення ними відповідних норм або правил вони несуть встановлену законами України відповідальність.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука. — М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. —М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.

Дата добавления: 2015-05-10