Проблеми правового режиму земель водного фонду

На сьогодні у правозастосовній практиці трапляються випадки неоднозначного тлумачення ч. 3 ст. 60 ЗК «Прибережні захисні смуги» «…Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації». Проблема виникає через нечіткість формулювання закону: чи стосується правило про визначення прибережних захисних смуг не «автоматично», а за проектами землеустрою земель населених пунктів. При автоматичному встановленні прибережних захисних смуг врахування містобудівної документації, яке вимагається щодо земель населених пунктів, є неможливим, тож прибережні захисні смуги у населених пунктах мають встановлюватись за проектами землеустрою.

Проблемним є питання щодо того, чи дозволено в межах смуг відведення будівництво виробничих приміщень. Ч.3 ст. 91 ВК перебачає таку можливість, а відповідна норма ЗК – ні. Варто вважати, що будівництво виробничих споруд у смузі відведення можливе, проте лише у випадку, коли воно потрібне «для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем» (ч.1 ст. 91 ВК).

56. Проблеми та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку,енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.

Законодавство в більшості випадків не містить правил визначення правового режиму ЗД, що підпадають одночасно під ознаки кількох різновидів зі складу земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За радянських часів існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування іншим користувачам - у смугах відведення залізниць, шосейних доріг і навіть на землях с.г. призначення (міжколгоспні підприємства). Їхнє землекористування ніяк не оформлювалось, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.

Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв”язку.

Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів.

Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м.

Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і ліній радіофікації, розташованих поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні. Письмовий дозвіл потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи.

Тех персонал підпр, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.

57. Проблеми та особливості правового режиму земель транспорту.

Землі транспорту – землі надані в користування п/м, орг-м зал, авто, морск, внутр водного, повітряного та трубопроводного транс для виконання покладених на них задач по експлуат, ремонту, розвитку об”єктів транс.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння

Особливості правового режиму:

-використовуються не для с/г вир-ва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів нерухомості;

-правовий режим цих земель і земель суміжних ділянок підкоряється режиму експлуатації об”єктів транспорту;

-розміри зем діл нормуються;

-п-ва транспорту мають право надавати невикористовувані ними землі за рішенням сіл, сел, міськ Рад н/д у тимчасове користування гром, кол с/г п-м інш для с/г цілей;

-за надані землі п-ва вносять плату згідно з З-м “Про плату за землю”.

Землі надані транспортові, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують: а)тех-експл; б)комерц-експлуат;в)господар;г)житлово-будів потреби відповідн видів транс, зв”яз з утриманням, реконструкцією, розвитком шляхів сполучення.

Розміри зем діл для зазнач цілей визнач відповідн до затв норм проектно-тех документ, а відведення провадиться з урахуванням черговості освоєння.

Землі транспорту використ органами транс безпосер або надаються в смузі відведення на договірних засадах в користування інш відомствам і орг-м: а)для буд-ва під”їзн шляхів;б)під склади;в)для задоволення житл, культ потреб робітників транспорту;г)для обслуговування потреб пасаж руху.

Залізн тр землі: зайняті зал шляхами, під”їзн шляхами, безпосередньо об”єктами, що приєднуються до зал споруд, які обслуговують транспорт.

Для забезпечення безпеки руху і експлуат транс засобів, безпеки населення, норм експлуат інш споруд зобов”яз: дотримуватися порядку використан смуги відведення; утримувати зем діл в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як прир об”єкту.

Автомоб тр: землі шосейного і грунтового транс, землі зайняті автогужовими шляхами поза міською смугою, під”їз шляхами до фабрик і заводів. Землі шосейного та грунтового транспорту мають смугу відведення, ширина якої залежить від категорії шляху.

Права власн, користувачів і орендаторів зем діл в придорож смугах обмежуються. Основне обмеження – в межах придорож смуг заборон буд-во капіт споруд.

Морського і річкового тр:

1) землі,закріплені за органами річк флоту (пристанські тер, землі під затонами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільсьгосп призначення;

2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове становище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилучаються у землекористувачів, але хар-ся певними обмеженнями прав останніх в інтересах судоплавства.

Трубопроводний транс: зем діл, на яких побудовані наземні і надземні трубопроводи та їх споруд

59. Проблеми та особливості правового режиму земель енергетики.

До земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об'єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів технологічної інфраструктури об'єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність.

Земельні ділянки держ та комун власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду) для потреб енергетики за рішенням ОВВ або ОМС відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому ЗК.

Об'єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на з/д усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

Для будівництва, розміщення та експлуатації об'єктів передачі електричної або теплової енергії земельні ділянки всіх форм власності, за договором з власником чи користувачем з/д, можуть використовуватися також шляхом встановлення постійних або строкових земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони НПС встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики:

-санітарно-захисні зони атомних електростанцій;

-зони спостереження атомних електростанцій;

-охоронні зони об'єктів енергетики;

-санітарно-захисні зони об'єктів енергетики;

-охоронні зони магістральних теплових мереж.

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

60. Проблеми та особливості правового режиму земель оборони.

Землі оборони — це окремий різновид земель, які разом із землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення складають самостійну категорію земельного фонду України.

Оборона є однією з найважливіших функцій держави і необхідним елементом її безпеки.

Згідно з ЗУ «Про оборону України» у редакції від 5 жовтня 2000 р. землі оборони України — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Землями оборони згідно зі ст. 7-7 ЗК визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗСУ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно з ЗУ «Про оборону України» військовим формуванням визнається створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності й недоторканості. До складу таких формувань входять Прикордонні війська України, СБУ, МВС України, війська Цивільної оборони України та деякі інші. Зазначені формування у межах своїх повноважень беруть участь в обороні держави разом зі Збройними Силами України.

До земель оборони належать земельні ділянки, відведені для організації охорони державного кордону, дислокації військових частин, розміщення та функціонування підприємств та установ, діяльність яких безпосередньо пов'язана із забезпеченням обороноздатності країни чи окремих оборонних об'єктів тощо, а також землі, зайняті базами ВМС Укр, полігонами, військовими таборами, військовими складами тощо.

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності. При цьому, за загальним правилом, землі для потреб оборони (і об'єктом права саме державної власності).

Лише в окремих випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватись у комунальну власність. Така можливість визначається ст. 84 ЗК України, згідно з якою до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну класність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Земельні ділянки для зазначених цілей надаються переважно у постійне користування.

За необхідності тимчасового зайняття певної земельної ділянки, наприклад, для проведення заходів, пов'язаних із потребами оборони, відповідна земельна ділянка у землекористувача чи власника землі не вилучається (не викуповується). Використання цієї ділянки і приведення її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, а також відшкодування збитків здійснюється в порядку, встановленому ЗК України.

Згідно з Законом «Про оборону України» (ст. 9) КМУ визначає порядок надання ЗСУ, іншим військовим формуванням у користування державного майна, у тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів, необхідних для належного виконання покладених на ці органи функцій та завдань.

Суб'єктами права користування землями, наданими для потреб оборони, виступають військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та організації ЗСУ, інші військові формування, які функціонують як самостійні юридичні особи.

Землі, які забезпечують потреби оборони держави, перебувають у віданні не тільки органів Міністерства оборони України, а й інших міністерств і відомств, які виконують певні функції оборони. Зазначені органи організовують облік цих земель, контроль і охорону земель, наданих підвідомчим суб'єктам.

Згідно зі ст. 77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об'єктів за необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Створення таких зон тягне за собою для власників з/д і землекористувачів, земельні ділянки яких межують із землями оборони, певні правові наслідки. Зокрема, для цих суб'єктів встановлюється особливий режим землекористування. Названі власники з/д і землекористувачі можуть бути обмежені у своїх земельних правах для забезпечення інтересів оборони країни, безпеки населення та належного стану довкілля.

До таких обмежень належить, зокрема встановлення захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування, правовий режим яких закріплений у ст. 115 ЗК України.

Метою створення зон особливого режиму використання земель навколо військових об'єктів ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, є забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

Різновидом таких зон є прикордонна смуга. Згідно з ЗУ «Про державний кордон України» вона встановлюється КМУ з метою забезпечення на державному кордоні належного порядку. Ця смуга формується безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок та інших водойм з урахуванням місцевих особливостей та умов. У межах цієї смуги діє особливий режим використання земель. Наприклад, проведення робіт в її межах потребує отримання дозволу, який надається Прикордонними військами та органами внутрішніх справ.

Захисні зони являють собою території з особливим режимом землекористування. Такий режим використання земель у зазначених зонах визначається характером оборонного об'єкта.

Захисні зони можуть встановлюватися як у межах земель, наданих для потреб оборони, так і за їх межами, тобто на суміжних з/д. У зв'язку з цим розрізняють внутрішні та зовнішні захисні зони. Установлення внутрішніх захисних зон пов'язане із забороною для сторонніх осіб проходу чи проїзду через певні земельні ділянки. Органи, у віданні яких перебувають землі оборони, можуть встановлювати на своїх земельних ділянках захисні зони будь-якого характеру. Обмежувальний режим цих зон має відповідати правилам утримання і експлуатації конкретних оборонних об'єктів.

Земельні ділянки у межах територій зовнішніх захисних зон залишаються у власності або в користуванні тих суб'єктів, яким вони були надані, і використовуються ними з дотриманням зазначених обмежень. Строки і порядок проведення робіт у даних зонах повинні обов'язково погоджуватися з командуванням військової частини.

Щодо охоронних зон, то згідно зі ст. 112 ЗК України Охоронні зони створюються:
а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

За необхідності вони створюються навколо військових та інших оборонних об'єктів для забезпечення нормальних умов експлуатації зазначених об'єктів, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, прилеглі землі та інші природні об'єкти.

2. Контрольні запитання до змістовного модуля 1.

1. Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства.

2. Проблеми періодизації розвитку земельно-правового регулювання.

3. Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об’єкта правового регулювання.

4. Проблеми класифікації земельних правовідносин.

5. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.

6. Проблеми реалізації принципів земельного права.

7. Місце земельного права як галузі права в правовій системі України.

8. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.

9. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.

10. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об’єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно.

11. Проблеми співвідношення законів та підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.

12. Рішення та висновки Конституційного суду в системі джерел земельного права.

13. Проблеми співвідношення стандартів та інших нормативно-технічних документів з джерелами земельного права.

14. Право власності на землю: проблеми поняття, ознаки, функції.

15. Проблеми форм права власності на землю.

16. Право власності на землю Українського народу: поняття та проблеми реалізації.

17. Суб’єктно-об’єктний склад та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.

18. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.

19. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.

20. Проблеми реалізації та трансформації колективної форми права власності на землю у приватну.

21. Проблеми змісту права власності на землю.

22. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами.

23. Проблеми приватизації земельних ділянок.

24. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).

25. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.

26. Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

27. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

28. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.

29. Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

30. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.

31. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.

32. Гарантії права власності на землю.

33. Право землекористування: проблеми поняття та видів.

34. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.

35. Особливості земельних орендних відносин.

36. Проблеми набуття та реалізації права на оренду земельної ділянки.

37. Особливості права земельного сервітуту.

38. Особливості права на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

39. Особливості права на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

2. Контрольні запитання до змістовного модуля 2.

1. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.

2. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.

3. Проблеми функціонально-правового забезпечення використання, відтворення та охорони земель.

4. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

5. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі використання відтворення та охорони земель.

6. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

7. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу ґрунтів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

8. Проблема ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

9. Проблеми державної реєстрації прав на землю як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

10. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

11. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

12. Проблеми відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.

13. Позитивна відповідальність в земельному праві України: поняття та ознаки.

14. Проблеми юридичної відповідальності за земельні правопорушення.

15. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.

16. Проблеми застосування адміністративної відповідальності за земельні правопорушення.

17. Проблеми поняття та застосування земельно-правової відповідальності за земельні правопорушення.

18. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням.

19. Науково-методологічні підходи щодо поняття земель сільськогосподарського призначення.

20. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

21. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів.

22. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду.

23. Проблеми поняття земель іншого природоохоронного призначення.

24. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.

25. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.

26. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.

27. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.

28. Проблеми правового режиму земель водного фонду.

29. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.

30. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель транспорту.

31. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель оборони.

Дата добавления: 2015-05-08