Основні концепції праворозуміння. До кожного визначення підберіть правильне поняття

1. Теорія природного права;

2. Історична школа права;

3. Психологічна теорія права;

4. Концепція позитивізму;

5. Концепція соціологічного право розуміння;

6. Теорія інтегративної юриспруденції;

7. Праворозуміння;

8. Соціальна цінність права;

9. Інструментальна цінність права;

10. Власна цінність права.

- Представники т.гоббс, г.гроцій, д.локк, о.радищев та ін. Ґрунтувалися на визна­нні цивілізації, пріоритетами якої є ідеї справедливості, добра, невід'ємність прав і свобод людини, панування розуму. Вони стверджували, що право, яке творить держа­ва, має своє значення лише тоді, коли воно відповідає основам

- Її представники (г. Гуго, ф.савіньї, г.пухта) вважали, що право — це історичне явище, яке, як і мова, виникає поступово, непоміт­но, стихійно, у результаті діяльності людей, а законодавча влада тільки систематизує та доповнює його. За цією концепцією право, перш за все, — це правові звичаї, а закони — похідні від звичаєвого права, які грунтовно перевірені часом

- Тредставники: д.остін, н.м.коркуиов, лф.шершеневич, г.кельзен. Право, згідно з їх уявленнями, є сукупністю норм, даних об'єктивно, що не потребують ідеологічно-'0 обґрунтування. Вихідний елемент пра­ва — норму права вони розглядали як раз і іазавжди постійну догму, а єдиним джере­лом права визнавали державну владу, наді­лену примусовою силою. Право, як вважає г.кельзен, — це сукупність правил поведін­ки, які регулюють суспільні відносини, з точки зору належного і сущого, незалежно від реального життя

- Л.петражицький, г.тард, л.кнапп та іи. За цією концепцією психіка людини — це фак­тор, який визначає розвиток суспільства. Поняття і сутність права не пов'язуються з діяльністю законодавця, а характеризують­ся як правові емоції, переживання людей. Правові явища — це особливого роду складні емощйио-інтелектуальні психічні процеси, які здійснюються у сфері психіки індивіда. Право ними поділяється на позитивне (встановлене державою) та інтуїтивне (результат внутріш­нього, інтуїтивного самовизначення індивіда)

- Д.холл. Він спробував поєднати окремі еле­менти теорії природного права, позитивізму, соціологічної школи права, створивши тим самим нову школу. Так із позитивного пра­ва запозичене вчення про юридичні терміни, з природного права — вчення про моральну цінність права, з соціологічної юриспруден­ції — умови виникнення і розуміння права, процес його функціонування

- Засновником був є.ерліх. Вважав, що право коріниться не в законах, а в самому суспіль­стві. Джерело його слід шукати в поведінці людей, які реалізують право. 3 цих позицій він висунув ідею «живого права спільнот», віддававши перевагу судовій та адміністра­тивній правотворчості.

- Цінність права полягає в тому, що право є ре­гулятором суспільних відносин, інструмен­том для вирішення різноманітних завдань, у тому числі для функціонування інших соці­альних інститутів та соціальних благ. Воно здатне забезпечити організованість і нор­мальну життєдіяльність, соціальний мир і злагоду, зняти соціальну напруженість

- Цінність права полягає в тому, що право ви­ступає як міра свободи і справедливості і стає цінністю для окремої людини, конкрет­ної групи й суспільства в цілому, відкриває індивіду доступ до благ, є ефективним спо­собом його соціальної захищеності

- Цінність права полягає в тому, що воно, вті­люючи загальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, в яких зацікавлені як окремі інди­віди, так і суспільство в цілому. Воно вно­сить стабільність і порядок в ці відносини. Забезпечуючи простір для впорядкованої свободи й активності, право служить факто­ром соціального прогресу

- Це наукова категорія, яка висвітлює процес пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до соціального явища

Дата добавления: 2015-05-10