Загальна характеристика права: поняття, функції, ознаки та соціальне призначення

Слово «право» у юридичній літературі вживається у різ­них значеннях. Насамперед право розуміється як певна об'єктивна реальність, один із видів соціальних норм, що діють у державі. Саме в такому сенсі ми визначаємо право як систему загальнообов'язкових формально визначених правил поведінки, що встановлю­ються, гарантуються та охороняються державою.

Крім того, право — це ще і міра свободи дій конкретної особи (у цих випадках вживається термін «суб'єктивне право»).

Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об'єктивного до суб'єк­тивного права. Тобто, доки норма права є загальною і поширюється на всі випадки конкретної сфери життєдіяль­ності,— вона є об'єктивною. Основною її вимогою є відпо­відність соціальним, економічним, політичним та іншим факторам об'єктивної дійсності, що викликали її до життя. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалі­зується в поведінці суб'єкта, то стає суб'єктивною.

Суб'єктивне право є закріпленою правовими засобами можливістю чинити активні дії самостійно; вимагати актив­них дій від інших суб'єктів; звертатися до держави за захис­том прав.

Розрізняють також суб'єктивний обов'язок, що являє собою закріплену правом необхідність певної поведінки.

Існують соціальні та юридичні ознаки права

Ознаки юридичні:

1. Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються за певною процедурою державою. У випадку існування інших норм соціального характеру, що справляють значний вплив на поведінку суб'єктів, держава затверджує їх шляхом санкціонування. Цим вона надає нормам юридичного характеру і бере на себе обов'язок охороняти їх засобами примусу.

2. Право є системою норм.- нормативніст ь та системність Приписи, що складають право, є не простою сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.

3. Право є загальнообов'язковим-. загальнообовязковість Воно являє собою єдину систему приписів, обов'язкових для всього населення, що проживає на території певної держави. На відміну від інших соціальних норм, що поширюються лише на частину населення і виконуються лише в силу їх авторитетності для суб'єктів, реалізація правової норми не залежить від ставлення до неї та симпатій окремих осіб. Право не передбачає можливість невиконання чи порушення приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.

4. Формальна визначеність права вказує на те, що правові норми є не просто ідеями чи думками, а являють собою певну реальність, втілену в конкретних правових актах.Лише правові норми здатні відобразити вимоги, що висуваються до поведінки суб'єктів, точно й детально, у вигляді чітко визначених прав та обов'язків.

5. Право має загальний характер- … За його допомогою регламентується невизначена кількість відносин. Кожна правова норма поширюється на багато однотипних випадків, не вичерпуючи свою дію. (Наприклад, Конституція США регламентує відносини з 1787 р.) Правові норми водночас поширюються і на невизначену кількість суб'єктів. Ними можуть бути всі особи, що підпадають під дію саме цієї норми за наявності певних умов.

6. Право охороняється державою. У випадках, коли правові приписи не виконуються добровільно, держава застосовує певні засоби для їх примусової реалізації. Йдеться про діяльність спеціально створених органів держа­ви, що створюють умови, за яких дія права є найбільш раціональною та обгрунтованою, а також про можливість призначення одного з різновидів юридичної відповідальнос­ті у випадку вчинення правопорушення чи іншого невико­нання правового припису

Ознаки соціальні:

1. право втілює справедливу міру свободи і рівності.

2. виступає регулятором суспільних відносин.

Отже, право — це система правових принципів і норм(правил поведінки),сформованих у суспільстві і визнаних його більшістю як справедлива міра свободи і рівності,закріплених забезпечуваних державою як регуляторів суспільних відносин з метою узгодження індивідуальних,соціально-групових і суспільних інтересів.

Право слугує чинником соціального прогресу,справедливою мірою свободи і рівності,впорядковує суспільні відносини,долає хаос і забезпечує розвиток охорону порядку.

Функції права -основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи з метою їх упорядкування,охорони і захисту. З агально соціальні функції:

-інформаційно-пізнавальна,оцінна,ідеологічно-виховна,культурно-історична,ком унікативно-компромісна.

Юридичні функції: регулятивна,охоронна,захисна.

Загальносоціальні – характеризують соціальний вплив права на суспільне життя – політику, економіку, культуру тощо – виключаючи застосування спеціальних юридичних засобів.

Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі:

• гуманістичну – полягає в тому, що право утверджує цінності добра, справедливості, демократії, зважає на інтереси та потреби різних категорій населення, здійснює охорону й захищає права людини як найважливішої соціальної цінності;

• організаційно-управлінську – за допомогою права встанов­люються, змінюються чи припиняються правові відносини, спрямо­вується дія суб’єктів права в певному напрямку з метою виконання відповідних завдань;

• інформаційно-орієнтувальну – право знайомить суб’єктів суспіль­ного життя зі змістом волі законодавця, існуванням певних нормативно-правових актів, їхньою сутністю та призначенням у державі й су­спільстві, вказує громадянам безконфліктні шляхи реалізації власних інтересів;

• пізнавальну – саме право є джерелом знань про сутність і зміст
норм, принципів та функцій права;

• ідеологічно-виховну – право впливає на індивідуальну, суспільну та колективну свідомість населення, формує певний світогляд, виховує громадян у дусі поваги до норм права, законослухняності, визнання права найвищою соціальною цінністю, є мірою свободи індивідів і універсальним регулятором суспільних відносин.

Спеціально-юридичні – розкривають сутність і зміст юридич­ного призначення права, його специфічну регулятивну природу.

До спеціально-юридичних функцій права відносять регулятивну й охоронну.

Регулятивна – це напрям впливу права на суспільні відносини з метою їх врегулювання, забезпечення механізму їхнього функціону­вання через закріплення правового статусу особи, встановлення прав, свобод і обов’язків громадян у нормативно-правових актах.

Різновидами регулятивної функції права є такі підфункції:

- регулятивна статична функція права – полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення порядку утворення та компетенції державних органів і їх посадових осіб, поділу державної влади, форм власності, основних прав і свобод людини та громадянина. Саме в цьому проявляється одне з основних завдань правового регулювання.

- регулятивна динамічна функція права – полягає у впливі права
на суспільні відносини через закріплення активної поведінки суб’єктів
права (наприклад, обов’язок сплачувати податки).

Охоронна функція права – це напрям правового впливу, котрий реалізують, передусім, компетентні державні органи, приймаючи держав­но-владні рішення, спрямовані на охорону позитивних (політичних, економічних, національних, колективних та індивідуальних) суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопоруш­ників, недопущення та зменшення правопорушень, а також на витіс­нення тих негативних відносин, які не відповідають об’єктивним законам розвитку суспільства та держави.

Ця функція має на меті забезпечення належної діяльності регуля­тивної статистичної та регулятивної динамічної функцій права шляхом попередження і припинення правопорушень, відновлення й об­меження права, а також через застосування до винних засобів юри­дичної відповідальності.

З іншого боку, як регулятивна, так і охоронна функції права покликані реалізувати основне соціальне призначення права – впорядкування суспільних відносин, забезпечення стабільності та правопорядку в державі й суспільстві.

Дата добавления: 2015-05-10