VI.Права і свободи людини і громадянина повинні визнаватися та гарантуватися державою в обсязі загальновизнаних міжнародних стандартів

V.Права людини і громадянина мають бути загальними і рівними для кожного.

III. Права і свободи людини і громадянина є невід'ємними.

II. Права і свободи людини і громадянина визнаються в певному розумінні як природні.

· Вони, звичайно, не можуть бути природними, як, наприклад, частини біологічного організму людини. Але права і свободи людини і громадянина вважаються природними в тому розумінні, що організоване на правових засадах суспільство виходить із необхідності та доцільності визнання свободи людей, їх рівних можливостей як певних правових суб'єктів, які не повинні залежати від неправових факторів і тому пов'язуються лише з фактом народження та існування людини.

· Вони невід'ємні, оскільки становлять складову частину особистості, є її правовим надбанням, а тому людина як соціальна істота, що позбавлена прав, не тільки безправна у вузькому юридичному розумінні, але й не може бути особистістю

· Держава не дарує прав людині, а тому держава не може їх і відібрати.

IV .Права і свободи людини і громадянина є необхідними для її нормального існування і розвитку.

· Передусім права і свободи людини і громадянина є необхідними в екзістенціальному значенні як елемент соціального буття людини, без чого вона не може існувати як суб'єкт суспільних відносин, бути соціально і юридично дієздатною, реалізувати свою життєву програму.

· Ступінь реалізації прав і свобод людини і громадянина є показником рівня розвитку особи як суб'єкта права, дійсних соціальних можливостей людини.

· Права людини є загальними в тому відношенні, що вносять у суспільне життя єдиний вимір, який охоплює значну кількість, а в ідеалі — всіх людей як суб'єктів права.

· Права людини повинні бути не тільки загальними, але й рівними для кожного, тобто без урахування належності до рас статі, національності, релігії, політичних переконань і т. ін. При цьому правова рівність трактується в міжнародних документах про права людини у двох аспектах: як рівність від народження в гідності і в правах і як рівність перед законом та судом незалежно від різних умов.

· Визнання державою прав і свобод людини і громадянина шляхом закріплення їх у Конституції та інших законодавчих актах є першим і необхідним кроком до їх утвердження і реалізації.

Необхідно також розрізняти права людини і права громадянина. невідчужуваними є природні права людини, тоді як права громадянина, як і саме громадянство, є набутими, а не природними. Людина не народжується громадянино, а набуває громадянства і відповідних прав за певних умов і відповідно до чинного законодавства. Права громадянина – це своєрідне обмеження рівності між людьми, оскільки їх позбавляються особи, які живуть у країні, але не мають громадянства. Права громадянина охоплюють сферу відносин індивіда з державою,в якій він розраховує не тільки на захист своїх прав від незаконного втручання, а й на активне сприяння в їх реалізації. Права людини можуть існувати незалежно від їх державного визнання і законодавчого закріплення, а права громадянина знаходяться під захистом держави

Дата добавления: 2015-05-10