Передмова

ПРАВИЛА

ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ ПО ВПРОВАДЖЕННЮ АНТИСЕЙСМІЧНИХ ЗАХОДІВ ПРИ БУДІВНИЦТВІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ В РАЙОНАХ УКРАЇНИ З СЕЙСМІЧНІСТЮ 7-8 БАЛІВ

КИЇВ-2009

РОЗРОБЛЕНІ	Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій «НДІБК» (на заміну редакції, затвердженою наказом Держбуду України від 23.03.01 № 67 з врахуванням нової редакції ДБН В.1.1-12.2006 «Будівництво у сейсмічних районах України»)
ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ	Управлінням архітектурно-конструктивних та інженерних систем будинків і споруд Мінрегіонбуду України
ЗАТВЕРДЖЕНІ ТА ВВЕДЕНІ В ДІЮ	Наказом Мінрегіонбуду України від №
	З набуттям чинності зазначених Правил втрачають чинність «Правила для індивідуальних забудовників по впровадженню антисейсмічних заходів при будівництві індивідуальних житлових будинків у районах України з сейсмічністю 7-8 балів», затверджених наказом Держбуду України від 23.03.01 № 67

ЗМІСТ

Передмова
Загальні вимоги забезпечення сейсмостійкості малоповерхових будинків
Об'ємно-планувальні рішення
Фундаменти і стіни підвалів
Стіни з цегли або каменю
Стіни з великих блоків пиляних вапняків
Рекомендації по виконанню робіт при спорудженні стін
Перекриття і покриття. Антисейсмічні пояси
Конструкція даху
Перелік нормативної і довідкової літератури, необхідної при проектуванні і будівництві малоповерхових будинків у сейсмічних районах

Основною умовою надійного будівництва є правильний вибір конкретної ділянки під забудову, застосування архітектурно-планувальних та конструктивних рішень, що враховують вимоги норм сейсмічного будівництва, високий рівень виконання будівельно-монтажних робіт з дотриманнямвсіх антисейсмічних заходів, передбачених чинними нормативами.

Правила розроблені на виконання п.5 рішення колегії Мінрегіонбуду від 14.04.2009 № 17 «Про реалізацію Мінрегіонбудом заходів з подолання наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопольській та Чернівецькій областях» та наказу Мінрегіонбуду від 21.04.2009 № 157 «Про введення в дію рішення колегії Мінрегіонбуду від 14.04.2009 № 17».

Правила формулюють основні принципи забезпечення сейсмостійкості будинків, обов’язкові для забудовників у сейсмонебезпечних регіонах, і можуть бути уточнені в залежності від місцевих умов (наявності просідаючих грунтів, підробки, карсту, зсувів, тощо).

Правила призначені для індивідуальних забудовників, які будують житло власними силами, грунтуються на вимогах чинних нормативних документів (нової редакції ДБН В.1.1-12:2006 "Будівництво у сейсмічних районах України" [1], ДБН В.1.1-1-94 "Проектування і будівництво цивільних будівель із блоків і каменів пиляних вапняків Кримських родовищ в сейсмічних районах"[2]) і містять вимоги з проектування і будівництва житлових будинків простої форми в плані зі стінами із місцевих матеріалів у районах із сейсмічністю 7-8 балів.

Розповсюдження і впровадження Правил покладається на місцеві органи містобудування і архітектури АР Крим, Одеської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей та м. Севастополя при видачі дозвільних документів на будівництво індивідуальним забудовникам та розробленні проектів житлових будинків садибного типу.

І. Загальні вимоги забезпечення сейсмостійкості малоповерхових

будинків

Об'ємно-планувальні рішення

1.1. Форма будинку в плані повинна бути простою і симетричною. В будинках шириною більш ніж 9м треба передбачати внутрішню повздовжню стіну, або раму, яка її замінює, паралельно зовнішнім стінам із великим числом прорізів. Внутрішні стіни повинні бути, як правило, наскрізними.

Висота поверху при стінах, непідсилених вертикальним армуванням або залізобетонними включеннями, не повинна перевищувати 5 м при 7 балах і 4 м - при 8 балах.

При цьому відношення висоти поверху до товщини стіни повинно бути не більше 12.

1.2. Розміри елементів стін повинні задовольняти вимогам, наведеним у таблиці.

	Елементи стін	Розміри, м, при розрахунковій сейсмічності в балах
1.	Відстань між поперечними стінами, не більше: із цегли, із великих блоків пиляного вапняку; із каменів пиляного вапняку при нормальному зчепленні Rnt >= 0,6кг/см	15 12	12 9
2.	Ширина простінка, не менше: а) при кладці з цегли; б) при кладці з великих блоків пиляного вапняку; в) при кладці з каменів пиляного вапняку при Rnt >= 0,6кг/см^2.	0,77 0,8   1,0	1,16 1,0   1,6
3.	Ширина прорізів, не більше: а) при кладці з цегли; б) при кладці з великих блоків пиляного вапняку; в) при кладці з каменів пиляного вапняку при Rnt >= 0,6 кг/см^2.	3,05     2,5	2,5     2,5   2,0

Ширину кутових простінків треба приймати на 0,25м більшою, ніж зазначено в таблиці.

При спорудженні простінків, що мають ширину меншу, ніж зазначено в таблиці, на 20-25%, простінки необхідно підсилювати залізобетонними включеннями або виконувати залізобетонними.

При виконанні прорізів більшої ширини, ніж зазначені в таблиці,на 20%, прорізи треба оточувати залізобетонною рамкою або підсилювати залізобетонними рамними конструкціями.

1.3. При розрахунковій сейсмічності 8 балів зовнішній проріз виходу з будинку повинен мати залізобетонне або металеве обрамлення.

1.4. Балки сходових площадок і лобові балки повинні замуровуватися в стіни на глибину не меншу, ніж на 0,25м, з анкеруванням в кладку та зв'язуватися з перекриттям. Сходові марші або косоури сходів необхідно надійно закріпити до лобових балок або до площадок, щоб запобігти сповзанню і падінню сходів при поштовхах. Збірні східці належить закріплювати до косоурів.

1.5. Винос балконів в будинках з кам'яними стінами не повинен перевищувати 1,5м.

1.6. У містах і селищах будівництво житлових будинків зі стінами із цегли-сирцю, саману та грунтоблоків заборонено. У сільських населених пунктах будівництво одноповерхових будинків із цих матеріалів допускається за умови підсилення стін дерев'яним антисептовуваним каркасом із діагональними в'язями.

Фундаменти і стіни підвалів

1.7. Фундаменти під несучі стіни можуть передбачатися як збірними, так і монолітними. Глибина закладення фундаментів приймається як для несейсмічних районів, але не менше 1,0 м. При закладенні фундаментів в одному будинку на різних
рівнях, перехід від більш заглибленої частини до менш заглибленої робиться уступами. Уступи повинні бути не крутіше, ніж 1:2, а висота уступу - не більше 60 см.

1.8. Збірні фундаментні блоки необхідно вкладати у вигляді безперервної стрічки. По верху збірних стрічкових фундаментів укладається шар розчину марки 100 товщиною не менше 4 см і поздовжня арматура діаметром 10 мм у кількості 3 або 4-х стержнів при розрахунковій сейсмічності 7 або 8 балів відповідно. Через 30-40 см подовжні стержні повинні з'єднуватися поперечними стержнями діаметром 6 мм. Якщо фундаменти виконуються монолитними, укладка зазначеного шару не потрібна.

При виконанні монолітних фундаментів і стін підвалу з бетону або бутобетону клас бетону повинен бути не менш, ніж В7.5 (М100), марка бутового каменю не менш, ніж 200.

Застосування для фундаментних подушок блоків із пиляних вапняків не допускається.

1.9. У фундаментах і стінах підвалу зі збірних блоків повинна забезпечуватися перев'язка кладки в кожному ряду, а також у всіх кутах та перетинаннях на глибину не менше 1/3 висоти блоку.

1.10. Для горизонтальної гідроізоляції рекомендується застосовувати цементний розчин у співвідношенні 1:3, товщиною 1,5-2 см із добавками, що ущільнюють. Застосування бітуму або рулонних матеріалів не допускається.

В районах, які страждають від повеней висота цоколю над поверхнею землі повинна бути не менше 1,5 метра.

Стіни з цегли або каменю

1.11. Для кладки стін варто застосовувати такі вироби і матеріали:

- цегла повнотіла або пустотіла з отворами розміром до 16 мм при загальній пустотності до 20% (при сейсмічності 7 балів дозволяється в будинках до 2-х поверхів застосовувати керамічні камені марки не нижче 75 з пустотністю до27%;

- бетонні камені, суцільні і пустотілі блоки марки 50 і вище;

- камені і блоки з черепашників, вапняків не нижче М35 і туфів не нижче М50.

1.12. Кладка стін повинна виконуватися на змішаних цементних розчинах не нижче М50. У зимових умовах кладку треба виконувати з додаванням у розчин добавок, що забезпечують твердіння розчину при від" ємних температурах.

1.13. Найважливішим чинником, що впливає на сейсмостійкість кладки з цегли, каменів і блоків багаторядної розрізки, є монолітність кладки, що у першу чергу визначається величиною зчеплення цеглини (каменю) із розчином і ступенем заповнення швів кладки розчином.

Низьке зчеплення каменю з розчином призводить до того, що навіть при підсиленні кладки армуванням вона при землетрусі розшаровується і будинок руйнується.

Застосовувати треба такі камені та цеглу, що за результатами випробувань, проведених у районі будівництва, забезпечували б, за даними місцевої Держархбудінспекції, нормальне зчеплення в кладці з цегли не менше 1,2кг/см2, у кладці з каменів пиляного вапняку не менше 0,6кг/см.

Силікатну цеглу для кладки стін і перегородок застосовувати не слід, тому що вона не забезпечує достатнього нормального зчеплення.

1.14. Стовпи з цегли і каменю допускаються тільки при сейсмічності 7 балів, висотою не більше 4 м, при цьому марка розчину повинна бути не нижче М50. У двох напрямках стовпи варто розв'язувати балками, що анкетуються в стіни.

1.15. Необхідно обмежувати застосування кам'яних аркових конструкцій при спорудженні веранд, терас, лоджій і інших помешкань. Аркові конструкції треба виконувати, як правило, залізобетонними або їх підсилювати над арками залізобетонними перемичками або поясами.

1.16. Сполучення стін - одне з найбільш уразливих місць при землетрусах. Вони повинні підсилюватися укладкою арматурних сіток із загальною площею подовжньої арматури не менше 1 см2, через 70 см по висоті при сейсмічності 7-8 балів. Довжина сіток повинна бути 150 см у кожну сторону від перетинання (рис. 1). При армуванні сполучень стін, щоб надмірно не утовщати шви, в одному рівні укладають сітки одного напрямку, а в суміжному по висоті – іншого напрямку.

Ділянки стін, ослаблені димовими або вентиляційними каналами, повинні потовщуватися або підсилюватися сітками (рис. 2).

1.17. Цегляні печі повинні розташовуватися у внутрішніх кутах капітальних стін і підсилюватися за допомогою обойм із металевих кутиків, що охоплюють кладку в кутах, та хомутів із смугового заліза з кроком 50 см (рис. З).

Раптова руйнація печей може призвести до пожеж.

1.18. Парапети, фронтони, димарі та інші ділянки стін або стовпи над перекриттям горища висотою більше 40 см повинні бути підсилені вертикальним армуванням або монолітними залізобетонними включеннями, заанкерованими в антисейсмічний пояс, щоб вберегти їх від завалення і від перекидання (рис. 4).

1.19. Перегородки варто кріпити до стін і колон не менше, ніж в 3-х місцях по висоті поверху, а при довжині більшій, ніж 3 м,і до перекриття. Перегородки з цегли або каменю необхідно армувати на всю довжину не рідше, ніж через 70 см по висоті, стержнями загальним поперечним перерізом у шві не менше 0,20 см2 (2 стержні діаметром 4 мм).

1.20. Перемички повинні влаштовуватися, як правило, на всю товщину стіни і замуровуватися в кладку при ширині прорізу до 1,5 м на 25 см, при більшій ширині прорізу не менше, ніж на 35 см.

Стіни з великих блоків пиляних вапняків

1.21. Монтаж стін із блоків пиляних вапняків повинен виконуватися на змішаних цементних розчинах марки не нижче ніж М50.

1.22. Стінові блоки в сейсмічних районах, як для зовнішніх, так і для внутрішніх стін повинні застосовуватися тільки з пазами на торцевих вертикальних гранях.

1.23. Кладка зі стінових блоків дворядної розрізки посилюється оцупками жорсткої арматури (рис. 5а).

Оцупки жорсткої арматури виконуються з відрізків профільного металу або арматурної сталі, що замонолічуються в антисейсмічному поясі і заводяться у вертикальні пази стінових блоків не менше ніж на 20 см. Перетини оцупків приймаються згідно з розрахунком, але не менше ніж 1 см². Оцупки жорсткої арматури повинні встановлюватися в кутах, переломах і перетинаннях стін, по гранях простінків, а також по довжині стіни з кроком не менше 2 м. Пази в блоках із установленими оцупками замуровуються дрібнозернистим бетоном.

1.24. Кладка з блоків при багаторядній розрізці стін повинна бути посилена по бокових гранях простінків, у кутах, переломах і перетинаннях стін, а також по довжині глухих стін вертикальними залізобетонними включеннями.

Каркаси вертикальної арматури повинні бути об'єднані між собою хомутами, що вкладаються в горизонтальних швах кладки (рис. 5б). У районах з сейсмічністю 8 балів горизонтальна арматура з'єднується зі стіновими блоками скобами або йоржами не менше ніж через 1 м.

1.25. Зв'язок між поздовжніми і поперечними стінами забезпечується ретельним бетонуванням вертикальних пазів блоків, що примикають, укладкою арматурних сіток у кожному горизонтальному шві з розчину та антисейсмічним поясом.

1.26. При зведенні стін будинків із великих блоків забороняється використовувати цеглу або стінові камені для доведення кладки до проектної відмітки. У разі потреби варто застосовувати для цього монолітний бетон класу не нижче В7.5 (марки100).

1.27. Забороняється підтесування та доробка блоків на кладці. При необхідності доробка блоків дозволяється тільки на землі або на перекритті з наступним монтажем на свіжий розчин.

Рекомендації по виконанню робіт при спорудженні стін

1.28. Блоки, камені і цегла перед укладкою повинні старанно обчищатися від пилу і бруду, у зимовий період обчищатися від льоду і снігу.

Цегла, камені і блоки пиляного вапняку перед початком монтажу повинні бути зволожені.

1.29. Необхідно суворо дотримувати перев'язку в кутах і перетинаннях. Ділянки стін у місцях сполучень (поєднань) треба будувати одночасно.

Тимчасові розриви у кладці,що зводиться, треба влаштовувати у вигляді похилої штраби.

1.30. Розчини для кладок повинні бути складними, із додаванням вапна, глини й інших компонентів, що підвищують пластичність і водопоглинаючу здатність розчину. Як в'яжуче для розчинів слід застосовувати портландцемент.

Забороняється застосовувати розчини, що загубили свою активність у результаті тривалого зберігання.

1.31. При кладці стін із цегли рекомендується застосовувати ланцюгову перев'язку (влаштування поперечикового ряду через один ложковий). При застосуванні багаторядної перев'язки поперечкові ряди повинні улаштовуватися не рідше, ніж через три ложкові.

Перекриття і покриття. Антисейсмічні пояси.

1.32. Перекриття в будинках відіграють роль горизонтальних дисків, що об'єднують усі несучі елементи в єдину просторову систему і розподіляють навантаження між несучими поперечними і поздовжніми стінами. Чим жорсткіше у своїй площині перекриття, тим воно більш ефективно виконує функції перерозподілу
зусиль. Забезпеченню жорсткості перекриття і покриття варто приділяти серйозну увагу.

1.33. Важливу роль у забезпеченні сейсмостійкості будинків мають антисейсмічні пояси. Вони забезпечують просторову роботу будинку, збільшують опірність відриву стін у кутах, примиканнях і перетинаннях, обмежують поширення тріщин і зменшують можливість випадання великих ділянок стін. Антисейсмічні пояси
влаштовуються в рівні кожного перекриття і покриття по всіх поздовжніх і поперечних стінах без розривів і повинні виконуватися з монолітного залізобетону. Антисейсмічні пояси повинні мати поздовжню арматуру 4 Ф10 мм при розрахунковій сейсмічності 7-8 балів та хомути з арматури діаметром не менше 4 мм з кроком 20 см.

У великоблокових будинках у якості антисейсмічного поясу, нарівні з монолітним варіантом, можуть використовуватися збірні-монолітні армовані блоки-перемички, які укладаються на стінові блоки і з'єднуються між собою в двох рівнях по висоті шляхом зварювання випусків арматури або закладних деталей з наступним замоноліченням стиків бетоном класу В15 (марка200).

1.34. Антисейсмічний пояс (з опорною ділянкою перекриття) повинен влаштовуватися, як правило, на всю ширину стіни; у зовнішніх стінах товщиною 50 см і більше ширина поясу може бути меншою на 10-15 см. Висота поясу повинна бути не меншою ніж 15 см і не меншою товщини перекриття, клас бетону не нижчим ніж В12.5.

1.35. Антисейсмічний пояс верхнього поверху, малонавантажений зверху кладкою, при сильних поштовхах може бути зрушений у площині перекриття. Тому антисейсмічний пояс над верхнім поверхом повинен бути пов'язаний із кладкою, що знаходиться нижче, вертикальними випусками арматури діаметром 12 мм, які замуровуються в кладку на 40-50 см з кроком 100 см у шаховому порядку по всьому периметру стін.

1.36. Елементи перекриття - плити та балки - повинні надійно з'єднуватися з залізобетонним поясом за допомогою арматурних анкерів (Рис. 6, 7). Анкерування за допомогою коротких каркасів, закладених у шви між панелями, не рекомендується.

Бокові грані плит перекриття і покриття повинні мати шпоночну або рифлену поверхні. Шви між плитами закладаються цементним розчином марки не менше М І00, а при швах ширших,ніж 5 см,- бетоном. Глибина опирання панелей перекриття на кам'яні стіни повинна бути не меншою,ніж 12 см.

1.37. При монолітному перекритті залізобетонний пояс у рівні цього перекриття може не влаштовуватися, але стіни повинні зв'язуватися з перекриттям шляхом анкерування.

1.38. В одноповерхових будинках при відстанях між стінами до 6 м може влаштовуватися дерев'яне перекриття (покриття) по балках. У цьому випадку по дерев'яних балках необхідно виконувати діагональний настил із дощок.

Конструкція даху

1.39. Конструкція даху повинна мати просторову жорсткість, що забезпечується установкою поздовжніх і поперечних зв'язків, затяжками між протилежними кроквами. При наявності внутрішніх стін необхідно встановлювати стояки. Передача розпору від конструкції даху на стіни забороняється.

1.40 У якості опор для крокв забороняється застосовувати цегельні стовпи, що не посилені вертикальним армуванням, вертикальними залізобетонними включеннями або металевими обоймами.

1.41. Мауерлати слід кріпити металевими анкерами до пояса верхнього перекриття. Всі з'єднання елементів дерев'яних крокв і крокв із мауерлатом повинні виконуватися на болтах або посилюватися металевими зв'язками (скрутками).

1.42. Покрівельна черепиця повинна кріпитися до лат дротовими скрутками.

Перелік нормативної і довідкової літератури, необхідної при проектуванні і будівництві малоповерхових будинків у сейсмічних районах

1. ДБН В.1.1-12:2006 "Будівництво у сейсмічних районах України", Київ, 2006.

2. ДБН В. 1.1-1-94 "Проектування і будівництво цивільних будівель із блоків і каменів пиляних вапняків кримських родовищ в сейсмічних районах", Київ, 1995.

3. Методические рекомендации по проектированию конструкций сельских гражданских зданий для строительства в сейсмических районах. Киев, КиевЗНИИЗП, 1987.

4. Методические рекомендации по производству строительно-монтажных работ в сейсмических районах..., Киев, КиевЗНИИЗП, 1982.

5. Конструкций каменные. Метод определения прочности сцепления в каменной кладке. ГОСТ 24992-81. Москва, 1982.

Дата добавления: 2015-05-10