Охарактеризувати стадії синдрому емоційного вигорання і представити їх як прогресуючий процес

Сформулювати основні принципи виховання в сім'ї та її роль у формуванні самодостатньої, високоморальної, гармонійно розвинутої особистості

Виходячи з розуміння сутності виховання в сім'ї, сімейне виховання визначається сучасними науковцями як усвідомлені зусилля старших членів сім'ї, які спрямовані на те, щоб молодші відповідали уявленням старших про те, якою має бути дитина. Українська сім'я має культивувати такі якості характеру людини: як:

· повага до батьків і відданість сім'ї, родині, готовність до взаємодопомоги;

· шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

· сформованість національної свідомості й самосвідомості, любов до рідної землі і народу, відданість Україні;

· розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до жінки-матері, культури та історії рідного народу;

· сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою як державною, що є основою національної культури;

· шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяють Україну, та народів світу;

· дотримання принципів вселюдської і народної моралі — правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля;

· готовність до творчої праці в умовах ринкових відносин; бережливе ставлення до суспільної і приватної власності, до природних багатств, прагнення примножити їх власною працею.

Звідси випливає така характерна складова сімейного виховання, як батьківська позиція, сутність якої полягає у психологічній та виховній спрямованості матері та батька, заснованій на свідомій або неусвідомлюваній оцінці дитини, що знаходить своє вираження в певних способах і нормах взаємодії з нею. Батьківська позиція має такі ознаки:

· адекватність (найближча до об'єктивної оцінки психологічних та характерологічних особливостей дитини та побудова виховного впливу на основі такої оцінки);

· гнучкість (здатність змінювати форми та методи спілкування і впливу на дитину відповідно до її вікових особливостей, конкретних ситуацій);

· перспективність (спрямованість виховних зусиль на майбутнє відповідно до вимог, які поставить перед дитиною подальше життя).

Дж. Грінберг розглядає емоційне вигорання як прогресуючий процес:

1. Перша стадія емоційного вигорання («медовий місяць»). Працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, ставиться до них з ентузіазмом. Однак, в процесі продовження робочих стресів професійна діяльність починає приносити все менше задоволення і працівник стає все менше енергійним.

2. Друга стадія («недостача палива»). З’являється втома, апатія, можуть виникнути проблеми зі сном. За відсутності додаткової мотивації і стимулювання у працівника втрачається інтерес до своєї праці або зникають привабливість роботи в даній організації і продуктивність його діяльності. Можливі порушення трудової дисципліни і віддаленість (дистанціювання) від професійних обов’язків. У випадку високої мотивації працівник може продовжувати горіти, підживлюючись внутрішніми ресурсами, але на шкоду власному здоров’ю.

3. Третя стадія (хронічні симптоми). Надмірна праця без відпочинку, особливо «трудоголіків», призводить до таких фізичних явищ, як виснаження і схильність до захворювань, а також до психологічних переживань - хронічної дражливості, загостреної злоби чи почуття пригніченості, «загнаності в кут». Постійне переживання нестачі часу (синдром менеджера).

4. Четверта стадія (криза). Як правило, розвиваються хронічні захворювання, в результаті чого людина частково чи повністю втрачає працездатність. Посилюються переживання невдоволеності власною ефективністю і якістю життя.

5. П’ята стадія емоційного вигорання («пробивання стіни»). Фізичні і психологічні проблеми переходять в гостру форму і можуть спровокувати розвиток серйозних небезпечних захворювань, які загрожують життю людини. У працівника з’являється стільки проблем, що його кар’єра знаходиться під загрозою.

Дата добавления: 2015-05-08