Поняття та структура системи права, галузі права

Поняття та ознаки правової норми.

Первинними елементами права і нормативно-право­вих актів є правові (юридичні) норми. Вони являють собою різновид соціальних норм — зразків, моделей, правил поведінки, якими керуються люди, що потрапляють в ті чи інші ситуації та які юридично закріплені (виражені) у відповідних нормативно-правових актах. Взагалі метою вироблення суспільством соціальних, зокрема правових норм, є впорядкування суспільних відносин, надання їм цілеспрямованішого з погляду накопиченого досвіду та знань напряму розвитку.

Норма права — це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що регулює відповідні суспільні відносини шляхом встановлення прав та обов’язків їх учасників.

Правова норма є правилом поведінки загального характеру. Вона розрахована на регулювання невизначеної кількості однотипних ситуацій, на багаторазове застосування.

Норма права завжди формально визначена. Юридичними є лише ті норми, які закріплені формально в законах, указах, постановах та інших нормативно-правових актах.

Правова норма не лише визначає правило поведінки, але й містить посилання на те, за яких обставин необхідно ним керуватися, а також визначає заходи відповідальності за його порушення. Тому структура правової норми складається з трьох елементів — гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза вказує на умови дії правової норми.

Диспозиція вказує на зміст самого правила поведінки, тобто на юридичні права та обов’язки, що виникають у суб’єктів

Санкція вказує заходи державного примусу за порушення диспозиції.

Ознаки норми права:

1. норма права являє собою відволікання від ознак індивідуалізації і вказує лише на ті характерні риси поводження, що є істотними, тобто розглядають поводження як вид суспільних відносин.

2. норма права є наказовим розпорядженням незалежно від того, який його характер: заборона, чи дозвіл.

3. норма права являє собою визначений метод впливу на регульовані відносини.

3. норма права — загальнообов'язкове правило поведінки. Воно має значення не для окремого індивіда, а для усіх вхідних до складу даної категорії людей.

5. абстрактність норми права зовсім не означає невизначеності її змісту. Саме навпаки, норма права тому і є такий, що містить цілком конкретне правило поведінки.

6. зміст правової норми визначається об'єктивною природою того виду суспільних відносин, на упорядкування яких вона спрямована.

Система права — це внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами.

Під структурою системи розуміється єдність елементного складу системи і взаємодія складових її елементів. Структурні елементи системи права:

- норми права;- інститути права;- підгалузі і галузі права;

Норма права — первинний компонент, із якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Інститут регулює не всю сукупність однорідних відносин, а тільки певну їх частину, яка відрізняється суттєвою своєрідністю. Підгалузь об’єднує кілька інститутів однієї і тієї ж галузі. Галузь права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права. Цивільне право, кримінальне право, трудове право, та ін. — це галузі права.

Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет і метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.

Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини. Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Загальними є два методи правового регулювання: імперативний — суворо обов'язковий; диспозитивний —припускає дозволяння.

Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.Провідна галузь права — конституційне право — система принципів і норм конституції, які закріплюють основи суспільного і державного ладу, форму правління і державного устрою, механізм здійснення державної влади, правове становите особи.

Адміністративне право — система правових норм, які регулюють управлінські відносини у сфері здійснення виконавчої влади, його взаємовідносин з іншими державними та недержавними організаціями і громадянами.

Цивільне право — система правових норм, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що укладаються між фізичними та юридичними особами як рівноправними.
Кримінальне право — система правових норм, які охороняють від злочинних посягань на права і свободи людини і громадянина, установлюючи міру кримінальної відповідальності за їх вчинення.

Міжнародне прав о — система правових норм, які регулюють публічні взаємовідносини між державами або приватні правові відносини між громадянами різних країн та їх об'єднань. Міжнародне право розглядає всі держави рівними, незалежно від кількості населення, багатства й могутності.

матеріальне право — прямо регулює суспільні відносини. До них належать конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. право.

процесуальне право — визначає процедуру реалізації матеріального права і є похідними від нього.

Адміністративно-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративно-правових справ, що складаються в сфері державного управління.
Цивільне процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень. -
Кримінально-процесуальне право — система норм права, яка Регулює порядок діяльності правоохоронних органів і судів у зв'язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їхнім розглядом у суді й винесенням вироку

Дата добавления: 2015-05-10