Використання титану та сталі в протезуванні

Остеоінтеграція (Бренемарк) — механізм, пов'язаний з хімічними та біохімічними процесами, які відбуваються у прикордонній зоні імплантат — кістка при взаємодії оксидного слою титану з кістковою тканиною, у яком важливу роль відіграють протеоглікани. Імплантат, установлений за визначеними правилами, не може розглядатися як випадкове стороннє тіло, і характер його взаємовідношень у системі імплантат—кістка залежно від властивостей і структури матеріалу гістологічно може визначатися такими трьома видами реакцій, як: дистантний остеогенез (незначна негативна реакція на стороннє тіло, біотолерантність характерні для таких матеріалів, як нержавіюча сталь, ПММА, хромово-кобальто-молібденові сплави); контактний остеогенез (відсутність реакції на стороннє тіло, біоінертність характерні для таких матеріалів, як титан і його сплави, АІ2О3, вуглець); зв"язаний остеогенез (позитивна реакція на стороннє тіло, біоактивність характерні для таких матеріалів, як склокераміка, СаР0, кераміка, ГАП-кераміка). Це циліндричний стержень з основою у формі диска і головною частиною з гвинтовою нарізкою, на яку накручують коронкову частину імплантата. Імплантат виготовляють із чистого титану; випускається у вигляді набору, який складається із трьох типорозмірів імплантатів і трьох типорозмірів різальних інструментів, які відповідають за формою диск-імплантату. Найбільше відповідають цим вимогам титан і керамічні матеріали. Особливого поширення набули імплантати з титану і його сплавів, із керамічних матеріалів, титанові з керамічним покриттям чи з покриттям із гідроксіапатиту. Наприклад, біомеханічні властивості пористого титану покращуються після проростання у нього кісткової тканини.Високий рівень біомеханічної сумісності передбачає максимальне споріднення фізико-механічних властивостей тканин організму, з якими вони функціонально взаємодіють. Фізико-механічні властивості матеріалу і тканин організму підпорядковуються єдиному закону деформування і відновлення форми.Із усіх перерахованих металевих матеріалів найбільшою стійкістю до корозії володіє титан і його сплави, що дозволяє здійснювати пожиттєву імплантацію титанових конструкцій в організм хворого. Висока біосумісність зумовлена значно зниженим іонним обміном на поверхні розподілу "імплантат — жива тканина", що забезпечує стабільну регенерацію клітин. Особливу цікавість викликають сплави на основі нікеліду титану.

За взаємвідношення імплантату з м'якими і твердими тканинами виділяються сдледующіе методи імплантації:

Піднадокістная (субперіостальная) імплантація. Вимагає виготовлення індивідуальних конструкцій. Для цього під час операції отримують відбиток зі структури кісткової поверхні. Потім за допомогою лиття виготовляють імплантанти і під час операції встановлюють його під надокісницю. Така імплантація використовується при вираженій атрофії щелеп і вираженої втрати зубів, що дозволяє в подальшому використовувати імплантат для різних видів протезування.

74. діелектрики загальні властивості

Електроізоляційними матеріалами або діелектриками називаються речовини, за допомогою яких здійснюється ізоляція елементів або частин електроустаткування, що знаходяться під різними електричними потенціалами. У порівнянні з провідникові матеріали діелектрики володіють значно великим електричним опором. Характерною властивістю діелектриків є можливість створення в них сильних електричних полів і накопичення електричної енергії. Це властивість діелектриків використовується в електричних конденсаторах і інших пристроях.Згідно агрегатному стану діелектрики діляться на газоподібні, рідкі та тверді. Особливо великою є група твердих діелектриків (високополімера, пластмаси, кераміка та ін.)Згідно хімічним складом діелектрики діляться на органічні і неорганічні. Основним елементом у молекулах всіх органічних діелектриків є вуглець. У неорганічних діелектриках вуглецю не міститься. Найбільшою нагревостойкость володіють неорганічні діелектрики (слюда, кераміка та ін.)За способом отримання діелектрики діляться на природні (природні) і синтетичні. Найбільш численною є група синтетичних ізоляційних матеріалів.Численну групу твердих діелектриків зазвичай ділять на ряд підгруп в залежності від їх складу, структури та технологічних особливостей цих матеріалів. Так, виділяють керамічні діелектрики, воскоподібні, плівкові, мінеральні та ін.Всі діелектрики, хоча і в незначній мірі, володіють електропровідністю. На відміну від провідників у діелектриків спостерігається зміна струму з часом внаслідок спадання струму абсорбції. З деякого моменту під впливом постійного струму в діелектрику встановлюється тільки струм провідності. Величина останнього визначає провідність діелектрика.При напруженості електричного поля, яка перевершує межу електричної міцності діелектрика, настає пробій. Пробій являє собою процес руйнування діелектрика, в результаті чого діелектрик втрачає електроізоляційні властивості в місці пробою.Величину напруги, при якому відбувається пробій діелектрика, називають пробивним напругою U пр, а відповідне значення напруженості електричного поля називається електричною міцністю діелектрика E пр.Пробій твердих діелектриків являє собою або чисто електричний процес (електрична форма пробою), або теплової процес (теплова форма пробою). В основі електричного пробою лежать явища, в результаті яких у твердих діелектриках має місце лавинне зростання електронного струму.Характерними ознаками електричного пробою твердих діелектриків є:незалежність або дуже слабка залежність електричної міцності діелектрика від температури і тривалості прикладеної напруги

Дата добавления: 2015-05-07