Їх батьківських прав

Відібрання дитини від батьків без позбавлення

Щоб не позбавляти дитини сім'ї і водночас забезпечити її ін­тереси, якщо батьки з об'єктивних причин неспроможні здійс­нювати належний нагляд за дитиною та виховувати її, законо­давством встановлена спеціальна норма. Ця спеціальна норма -відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 СКУ), що виступає як сімейно-правова санкція по­ряд із позбавленням батьківських правді є мірою відповідальнос­ті батьків за неналежне виховання дітей у сім'ї.

Відібрання дітей, по суті, є превентивною мірою, яка надає батькам можливість змінити своє ставлення до виховання дитини. Іншими словами, виконуючи профілактичну роль - відібрання дитини, передує іншій санкції - позбавленню батьківських прав.

Суд, відмовляючи в позові про позбавлення батьківських прав, може винести рішення про відібрання дитини від батьків і переда­чу її до органів опіки та піклування. Отже, підстави для позбавлен­ня батьківських прав можуть слугувати і підставами для відібран­ня дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.

Проте, відмінність між відібранням у батьків дитини без по­збавлення батьківських прав та позбавленням батьківських прав лежить у площині суб'єктивних критеріїв поведінки батьків. Та­ким критерієм, що дозволяє розмежувати позбавлення батьків­ських прав та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, є ступінь вини батьків. Коли вони безумовно винні, свідо­мо завдають шкоди своїм дітям - застосовується позбавлення батьківських прав. Якщо ж вина батьків незначна або вона зо­всім відсутня, а дитину необхідно нейтралізувати із небезпечно­го для її життя, здоров'я та розвитку оточення, застосовується ві­дібрання дитини, передбачене ст. 170 СКУ.

Отже, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи батьківських прав, у випадках:

Ø якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей;

Ø якщо жорстоко поводяться з дитиною;

Ø якщо є хронічними алкоголіками або наркоманами;

Ø якщо вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дити­ни, примушують її до жебракування та бродяжництва;

Ø а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю та здо­ров'ю дитини, орган опіки та піклування (прокурор) мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

За таких обставин орган опіки та піклування зобов'язаний:

Ø негайно повідомити прокурора;

Ø у 7-денний строк після постановлення рішення про віді­брання дитини звернутися з позовом до суду про позбавлення батьків батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення бать­ківських прав:

Ø відібрання дитини не тягне за собою поразку батьківських
прав у повному обсязі, оскільки відібрання скасовує права не на­
завжди, а до того моменту, коли відпадуть причини, що слугува­
ли підставами для застосування такої санкції.

За батьками зберігаються:

Ø право на спілкування з дітьми (вони мають право на побачен­
ня з дітьми, на участь у їхньому вихованні, але виховна функція
батьків має узгоджуватись і поєднуватися з виховною функцією
навчального закладу чи особи, якій дитина передана на виховання);

Ø правовий зв'язок з дитиною (дитина не може бути усинов­лена);

Ø обов'язки щодо утримання дитини.

Батьки втрачають право визначати місце проживання дітей, але залишаються їх законними представниками до часу призна­чення над дітьми опіки чи піклування.

Відповідно до ч. З ст. 170 СКУ, якщо відпадуть причини, які пе­решкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за зая­вою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

88
ТЕМА 14

Дата добавления: 2015-05-10