Загальна характеристика суб'єктів правовідносин

Поняття, основна характеристика і види суб'єктів права. Скла­довою правовідносин е стійкий правовий зв'язок між двома сто­ронами (учасниками), який досягається за допомогою основних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Ці особи е носіями зазначених прав і обов'язків, тобто є їх суб'єктами.

суб'єкти, правовідносин, або суб'єкти права, - це учасники правовідносин, що мають суб'єктивні права і юридичні обо­в'язки.

Основною характеристикою суб'єктів права є їх правосуб'єкт-ність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елеме­нтів - правоздатності та дієздатності.

Правоздатність - здатність мати права й обов'язки (вини­кає в момент народження і припиняється в момент смерті).

Дієздатність ~ здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності - угодоздатність та деліктоздатність.

Уіодоздатність - здатність укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - здатність відповідати за свої вчинки.

Залежно від віку розрізняють такі види дієздатності (угодо-здатності): часткова, відносна та повна.

Часткова дієздатність - суб'єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (малолітні до 15 років). 31'

484 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Відносна дієздатність - суб'єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або піклу­вальників (неповнолітні від 15 до 18 років).

Повна дієздатність - суб'єкти права самостійно здійсню­ють усі угоди (з 18 років).

Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обме­жена в судовому порядку повністю (для психічно хворих осіб) або частково (для осіб, що страждають від алкогольної чи нарко­тичної залежності).

У першому випадку особа вважається недієздатною,, а в дру­гому - обмежено дієздатною.

Приклад 23.1

В. Бернхвм про цивільну дієздатність неповнолітніх осіб а США

Неповнолітня особа може укласти контракт, але може й анулювати його у будь-яку мить, поки залишається неповнолітньою (навіть якщо інша сторона повністю виконала свої зобов'язання). Для скасування контракту неповноліт­ній особі достатньо заявити, що вона не бажає бути зв'язаною даним контрак­том. Наприклад, неповнолітній може купити автомобіль, поїздити на ньому протягом кількох місяців, а потім прийняти рішення про скасування контракту. Він може повернути автомобіль і одержати назад свої гроші, навіть коли зіпсу­вав його. Неповнолітня особа може навіть укласти угоду про те, що братиме уроки пілотування, а потім розірвати її, оскільки уроки пілотування не є матері­альними засобами.

Можливість неповнолітніх осіб щодо скасування контрактів має певні об­меження. Одне з них стосується контрактів, пов'язаних з матеріальними за­собами. У більшості юрисдикцій, якщо неповнолітня особа розірве контракт після того, як одержить, наприклад, гроші, продавець може повернути їх розумну частину, яка, вірогідно, буде меншою, ніж договірна ціна. Іншими сферами, де звичайно обмежується право неповнолітніх на розрив контракту, є угоди щодо грошової підтримки дітей, добровільного призову на військову службу та по­зики на освіту. Крім того, навіть коли контракт може бути анульований, деякі суди визнають неповнолітню особу відповідальною за прибуток, отриманий з предмета, або за зниження його цінності.

Після досягнення повноліття неповнолітня особа може ратифікувати контракт, що був раніше заперечним, і зробити його законним. Невдача щодо анулювання контракту розглядається як його ратифікація. Колишній неповнолітній після досягнення повноліття може також ратифікувати рані­ше заперечний контракт навіть на словах, усно. І, нарешті, колишній непов­нолітній, після досягнення повноліття, може ратифікувати контракт своєю поведінкою, наприклад, наполягаючи, щоб інша сторона діяла, або розпочавши виконання угоди.

Джерело: Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.: Україна, 1999. -С. 366-367.

Глава 23. Правовідносини 485

Розрізняються такі категорії суб'єктів правовідносин - ін­дивіди, організації та соціальні спільноти (див. табл. 23.2).

До індивідів належать громадяни держави, Іноземні громадя­ни, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.

Громадяни держави. Наприклад, громадяни України дово­дять факт свого громадянства за допомогою паспорта громадя­нина України.

Іноземні громадяни. Наприклад, громадяни Венесуели дово­дять факт свого громадянства за допомогою паспорта. Крім того, вони повинні знаходитися за межами своєї країни, наприклад, в Україні.

Особи без громадянства (апатриди). Існує, принаймні, дві категорії осіб без громадянства. Перша категорія: особи, що не здатні довести факт свого громадянства (наприклад, загубили паспорт, знаходячись за кордоном). Після доведення факту сво­го громадянства (паспорт знайшли) особа визнається іноземним громадянином або громадянином держави. Більш поширеною є інша категорія апатридів: особа, що здобула право на постійне проживання в іншій країні, однак не має права громадянства (не може голосувати тощо). Наприклад, уряд Аргентини дуже заці­кавлений в освоєнні цілинних земель Патагонії. Для цього він проводить політику заохочення еміграції в Аргентину. Емігран­ти, що приїздять у цю країну, легко здобувають право на постій­не проживання в країні. Однак їм не відразу надається грома­дянство Аргентини: має пройти певний термін. У період, коли емігрант проживає в країні і ще не здобув її громадянства, його вважають особою без громадянства.

Особи з подвійним громадянством (біпатриди). Можна ска­зати, що існує також дві категорії біпатридів. Найпоширенішою є категорія біпатридів у симетричних федераціях - громадянин федерації і одночасно громадянин суб'єкта федерації. Однак буває так, що між окремими державами укладається угода про подвій­не громадянство. Дуже часто це стосується осіб, що народилися від іноземних громадян в країнах, де визнається право крові. Якщо між державами є угода про подвійне громадянство, то така дитина при досягненні певного віку має право, крім громадян­ства своєї країни, ще й на громадянство країни свого народжен­ня. До речі, у свій час деякі діячі пропонували ввести інститут подвійного громадянства в межах СНД: наприклад, особа, що мала родичів у двох республіках СНД, могла бути одночасно гро­мадянином РФ та України або Казахстану та Білорусі. Ця про­позиція тоді не знайшла підтримки.

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Таблиця 23.2. Види суб'єктів права

	Суб'єкті	права
Орга	ізації		С
		Індивіди
організації	організації
Державні	Громадські	Громадяни держави	Народ
підприємства	організації	Іноземні громадяни	Нація
Державні установи Державні органи	Господарські організації	Особи без громадянства	регіону
Держава в цілому	організації	Особи з подвійним громадянством

Організації можуть бути державними і недержавними. До державних організацій, крім державних органів, установ і під­приємств, належить і держава в цілому. До недержавних органі­зацій належать громадські, господарські, релігійні організації тощо.

Так, суб'єктами адміністративного права можуть бути дер­жавні органи і установи, громадські і релігійні організації. Су­б'єктами цивільного права — державні підприємства і господар­ські організації. Держава ж в цілому може бути суб'єктом між­народного права.

До соціальних спільнот належать народ, нація, населення ре­гіону.

Так, народ може бути суб'єктом конституційного права. Це можна проілюструвати на прикладі частин II і III статті 5 Кон­ституції України, де зазначається: «Носієм суверенітету і єди­ним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце­вого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Украї­ні належить виключно народові і не може бути узурповане дер­жавою, її органами або посадовими особами»¹.

Правовий статус особи. Іноді індивід називається фізичною особою. У даному випадку, категорія фізичної особи виявляєть­ся потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.

Людина - продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної ді­яльності і культури,

Громадянин - людина, що належить до населення конкрет­ної держави і наділена нею юридичним статусом.

Глава 23. Правовідносини 487

Особистість - індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціальне значущих рис.

Протилежністю фізичної особи є особа юридична.

Стаття 80 Цивільного кодексу України визначає юридичну особу як організацію, що «...створена і зареєстрована у встанов­леному законом порядку»-¹.

Фізична і юридична особа є складовими поняттями категорії «особа».

Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов'язки, відповідальність тощо.

На нашу думку, основними елементами правового статусу особи є основні права і свободи, основні обов'язки та юридична відповідальність.

Основне право - користування конкретними соціальними благами (право на освіту).

Свобода - абстрактний ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).

Основний обов'язок - установлена Конституцією для задово­лення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що приписує кожній особі певний вид і міру належної поведін­ки, відповідальність у випадку її невиконання.

Основні права і свободи можуть бути особистими, політични­ми та громадянськими. У свою чергу громадянські права і сво­боди можуть бути соціально-економічними і культурними.

Прикладами особистих прав і свобод є право на особисту без­пеку, право на життя, свобода совісті тощо. Прикладами полі­тичних прав і свобод - свобода думок і переконань, право на об'єднання в політичні організації, свобода слова тощо. Прикла­дами соціально-економічних прав і свобод є право власності, пра­во на страйк, право на сприятливе навколишнє середовище, пра­во на житло, право на гуманні умови праці тощо. І, нарешті, при­кладами культурних прав і свобод е право на освіту, свобода твор­чості, вільний вибір виховання дітей тощо.

Щодо основних обов'язків, то серед них найвідомішими є обо­в'язок захищати Батьківщину, піклуватися про дітей і батьків, платити податки, берегти природу тощо.

Але, незважаючи на вищезазначені структурні елементи пра­вового статусу особи, основними є все ж таки права і обов'язки. Саме тому можна дати таке визначення правового статусу особи:

¹ Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 27.

488 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

правовий статус особи — це сукупність прав і обов'язків фізич­них і юридичних осіб.

Виходячи з цього, розрізняють правовий статус фізичних осіб і правовий статус юридичних осіб.

Правовий статус фізичних осіб в України виражається у пра­вовому статусі:

46.громадян України;

47.іноземних громадян;

48.осіб без громадянства;

49.осіб, яким надано притулок.

За характером правового регулювання виділяється загаль­ний, галузевий і спеціальний правовий статус фізичної особи.

Загальний правовий статус визначається нормами всіх галу­зей права.

Галузевий правовий статус - нормами конкретної галузі права.

Спеціальний правовий статус визначається нормами спеці­ального законодавства (наприклад, правовий статус осіб, що по­страждали від Чорнобильської катастрофи).

Правовий статус юридичних осіб визначається їх компетен­цією, тобто правами та обов'язками.

Свій правовий (внутрішній і міжнародний) статус має й дер­жава. Внутрішній правовий статус держави визначається нор­мами конституційного права, міжнародно-правовий статус - но­рмами і принципами міжнародного права.

Питання для самоконтролю

14.Хто такі суб'єкти правовідносин?

15.Що таке правоздатність?

16.Що таке дієздатність?

17.Що таке угодоздатність?

18.Що таке деліктоздатність?

19.До якого віку триває часткова дієздатність?

20.До такого віку триває відносна дієздатність?

21.Хто вважається недієздатною особою?

22.Хто може бути обмеженим у дієздатності?

1.Які існують категорії суб'єктів правовідносин?

2.Що таке людина?

3.Що таке громадянин?

4.Що таке особистість?

5.Що таке юридична особа?

Глава 23. Правовідносини

6.Що таке основне право?

7.Що таке свобода?

8.Що таке основний обов'язок?

9.Що таке правовий статус особи?

10.Чим визначається загальний правовий статус особи?

11.Чим визначається галузевий правовий статус особи?

12.Чим визначається спеціальний правовий статус особи?

13.Чим визначається правовий статус юридичної особи?

14.Який правовий статус притаманний державі?

§ 3. Об'єкти і зміст правовідносин

Об'єкти правовідносин. Люди вступають у правовідносини з метою задоволення своїх різноманітних інтересів та потреб з приводу матеріальних і духовних благ. Вони виступають об'єк­тами правовідносин, досягнення яких здійснюється за допомо­гою суб'єктивних прав і обов'язків.

Об'єкт правовідносин - це те реальне благо, на використан­
ня або охорону якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні
обов'язки._________________

Визначення об'єкта правовідносин - досить складне завдан­ня. Характеризуючи об'єкт, необхідно виходити з того, що пра­вовідносини є особливими ідеологічними відносинами, шляхом яких норма права впливає на фактичні суспільні відносини. З цього випливає, що і норма права, і правовідносини мають своїм об'єктом фактичні суспільні відносини.

Залежно від суб'єктивних прав і юридичних обов'язків сто­рони будують свою поведінку. Ця поведінка має певну спрямо­ваність, вона націлена на задоволення різноманітних законних інтересів особи, суспільства і держави.

У юридичній літературі існують різні погляди на розуміння об'єкта правовідносин. Так, моністична точка зору припускає наявність лише одного об'єкта правовідносин - поведінку лю­дини. Плюралістична ж позиція говорить про численність об'­єктів правовідносин.

Саме з плюралістичної точки зору розрізняються такі види об'єктів правовідносин, як предмети матеріального світу, послу­ги виробничого і невиробничого характеру, продукти духовної й інтелектуальної творчості та особисті немайнові блага.

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Предметами матеріального світу є речі та цінності. Речі — предмети матеріального світу, що мають просторові межі чи гро­шовий еквівалент. Наприклад, будинки, споруди, земельні ділян­ки тощо. Цінності - акції, облігації, векселі, гроші, приватиза­ційні чеки, дипломи, атестати тощо. Купівля-продаж, обмін, да­рування, спадкування речей та цінностей - це правовідносини, де об'єктом є предмети матеріального світу,

Послугами виробничого та невиробничого характеру є дії або бездіяльність, а також результати діяння, тобто виконання роботи, що обумовлена договором (наприклад, договір підряду).

Продуктами духовної та інтелектуальної творчості є тво­ри мистецтва, науки, культури, живопису, кіно, інформація, ком­п'ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльно­сті. З приводу них виникають такі правовідносини, як відвідан­ня громадянами музеїв, бібліотек, виставок тощо, а також купів­ля книг та комп'ютерних програм. Як бачимо, у суб'єкта до об'­єкта є інтерес духовний або інтелектуальний.

Особистими немайновими благами е ім'я, честь, гідність, жит­тя, здоров'я, право на освіту тощо. Наприклад, між учителем та учнем виникають правовідносини, об'єктом яких е не атестат, а освіта.

Зміст правовідносин. Зміст правовідносин має подвійний ха­рактер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правовідносин — це можливість певних дій правомочної особи, а також необхідність певних дій або необхідність^триматися від певних дій зобов'язаної особи.

Разом із юридичним змістом правовідносин виділяють фак­тичний зміст - самі дії, у яких реалізуються права й обов'язки.

Якщо це пояснити на прикладі договору купівлі-продажу автомобіля, що був укладений між І. та П., то суб'єктивним пра­вом І. є придбання ним права власності на автомобіль, а його юридичним обов'язком є необхідність сплатити певну суму за цей автомобіль. Суб'єктивним же правом П. стає право власно­сті на зазначену суму, а юридичним обов'язком - необхідність передати автомобіль І. Ці суб'єктивні права та юридичні обов'яз­ки становлять юридичний зміст правовідносин. Фактичний же зміст у наведеному прикладі полягає в безпосередній передачі автомобіля та сплаті грошей за нього.

Таким чином, юридичний зміст правовідносин - це суб'єк­тивні права і юридичні обов'язки.

Глава 23. Правовідносини 491

Суб'єктивне право - це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, за­безпечена юридичними обов'язками інших осіб.

Суб'єктивне право характеризується такими ознаками:

1.являє собою можливу поведінку, що передбачає як активні дії,
так і бездіяльність;

2.оскільки суб'єктивне право виражає міру можливої поведін­
ки, то воно обмежується рамками норми права;

3.здійснюється в інтересах правомочної особи;

4.забезпечується обов'язком іншої сторони.

Суб'єктивне право є складним утворенням, що має певну стру­ктуру, її елементами є право на власні дії, право вимагати, право домагання та право користування.

Право на власні дії - це можливість позитивної поведінки самої правомочної особи.

Право вимагати - можливість вимагати відповідної поведін­ки від зобов'язаної особи з метою задоволення власних закон­них домагань.

Право домагання - можливість вдатися до державного при­мусу в разі невиконання зобов'язаною стороною свого обов'язку.

Право користування - можливість користуватися на основі даного права певними соціальними благами.

Юридичним обов'язком е запропонована зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної пове­дінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи.

Юридичному обов'язку також притаманні такі ознаки:

4.необхідна поведінка, здійснення якої прямо наказується нор­
мою права;

5.міра необхідної поведінки, що здійснюється строго у рамках
юридичної норми;

6.ця необхідна поведінка здійснюється в інтересах правомоч­
ної особи;

7.ЇЇ виконання забезпечується державним примусом, а у випад­
ку невиконання чи неналежного виконання настає юридична
відповідальність.

Структура юридичного обов'язку поєднується зі структу­рою суб'єктивного права, її елементами є:

8.необхідність здійснити певні активні дії або утриматись від
них;

9.необхідність для зобов'язаної особи відреагувати на законні

492 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

• необхідність потерпати від заходів державного примусу за
неналежне виконання вимог правомочної особи;

- необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися
тим благом, на яке він має право.

Питання для самоконтролю

1.Що таке об'єкт правовідносин?

2.Що є предметами матеріального світу?

3.Що охоплюють послуги виробничого і невиробниче:
РУ?

4.Що є продуктами духовної та інтелектуальної творчості?

5.Що є особистими немайновими благами?

6.Що таке речі?

7.Що таке цінності?

8.Що таке юридичний зміст правовідносин?

9.Що таке фактичний зміст правовідносин?

Дата добавления: 2015-05-10