Загальний порядок прийняття на роботу

Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони до-сягли згоди з усіх умов трудових відносин. Договір може укладатись з особою, що досягла шістнадцяти років.

У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до двадцяти одного року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Комітетом по нагляду за охороною праці.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подати трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити довідку з будинкоуправління (ЖЕК) або сільської Ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось шістнадцять років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби безпеки України, прикордонних військ України, цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квиток.

Звільнені з місць відбування кримінального покарання зобов'язані подати довідку про звільнення.

Власник або уповноважений ним орган не мають права вимагати від працівника подання різного роду довідок, наприклад, про склад сім'ї, забезпечення житловою площею, відомості про партійну і національну приналежність, походження, прописку та інші документи, подання яких не передбачено законодавством.

Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП є письмова форма, додержання якої є обов'язковим при організованому наборі працівників; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавством України.

В письмовій формі укладається трудовий договір про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також коли приймаються на роботу неповнолітні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. № 779 встановлена письмова форма трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Державний комітет з питань державних секретів за погодженням з Міністерством юстиції України затвердив Типову форму трудового договору, яка вміщує відповідно до Закону України «Про державну таємницю» письмову згоду працівника на передбачені законодавством обов'язки та обмеження прав у зв'язку з допущенням до державної таємниці.

При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі.

Укладення трудового договору в будь-якій формі оформляється наказом чи розпорядженням власником або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Але при цьому необхідно враховувати, що трудовий договір вважається укладеним за умови, що виконання роботи без видання наказу чи розпорядження доручено службовою особою, яка має право приймати на роботу або коли робота виконувалася з її відома.

В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також вказано про встановлення випробувального строку, тимчасовий, строковий чи безстроковий характер виконання роботи, тривалість неповного робочого тижня та інші умови, що встановлюються стосовно саме даного працівника.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. Щодо інших працівників строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватись до шести місяців. До шести місяців може встановлюватись випробування при прийнятті на державну службу.

З наказом про прийняття на роботу працівник має бути ознайомлений під розписку із зазначенням дати такого ознайомлення.

Необгрунтована відмова у прийнятті на роботу забороняється. Власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві осіб, які є родичами (батьки, подружжя, брати, сестри, діти) чи свояками (батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах державної власності порядок запровадження таких обмежень встановлено РНК УРСР від 4 червня 1933 р. в редакції постанови Ради Міністрів УРСР від 3 листопада 1980 р. № 593.

При прийнятті на роботу для виконання окремих видів трудової діяльності встановлено спеціальні правила. Так, прийняття на державну службу на посади третьої — сьомої категорії здійснюється переважно на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців регулюється Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України 4 жовтня 1995 р. постановою № 782.

Заміщення певних посад здійснюється шляхом виборів. Судді районних (міських), міжрайонних (окружних) судів обираються відповідно обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

Прийняття керівника державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення його на посаду.

44. Особливості правового регулювання праці тимчасових працівників і працівників зайнятих на сезоних роботах

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Переліки сезонних робіт затверджуються Міністерством праці і соціальних питань. Осіб, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу необхідно зазначити, що даний працівник приймається на сезонну роботу

Трудовий договір при прийнятті на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону. При прийнятті на сезонні роботи випробування з метою перевірки від­повідності робітника або службовця довіреній йому роботі не встановлюється.

Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні. Трудовий договір ними може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством України, а також у випадках:

а) припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше ніж два тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт у них;

б) неявки на роботу безперервно протягом більш як одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності в результаті трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством України встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором.

Вихідна допомога робітникам і службовцям, зайнятим на сезонних роботах, виплачується в розмірі тижневого середнього заробітку, а у випадку призову або вступу на військову службу —
в розмірі двотижневого середнього заробітку.

Робітникові або службовцеві, незаконно звільненому із сезонної роботи, за рішенням чи постановою органу із розгляду трудових спорів виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких самих межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за період виконання меншоплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу. Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією не користуються. Забезпечення зазначених робітників і службовців допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в установленому порядку.

Робітникам і службовцям, зайнятим на сезонних роботах, у випадках, передбачених законодавством, стаж роботи на даному підприємстві, в установі, організації підсумовується і вважається безперервним, якщо вони пропрацювали сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу в установлений строк. Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи. У випадках, передбачених постановами Кабінету Міністрів України, робота протягом повного сезону зараховується до стажу, який дає право на пенсію, за рік роботи.

Тимчасовими робітниками й службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двохмісяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Осіб, яких приймають на роботу тимчасово, необхідно попередити про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник прий-мається на тимчасову роботу, або вказується строк його роботи. При прийнятті на роботу тимчасових робітників і службовців випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця дорученій йому роботі не встановлюється.

Тимчасові робітники і службовці мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні. Трудовий договір з ними може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством України, а також у випадках:

а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше ніж один тиждень з причин виробничого характеру, а також скорочення робіт у них;

б) неявка на роботу протягом двох і більше тижнів поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності. У разі втрати працездатності у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання з часу встановлення законодавством СРСР тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;

в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вихідна допомога тимчасовим робітникам і службовцям виплачується в розмірі триденного середнього заробітку, а в разі призову або вступу на військову службу — в розмірі двотижневого середнього заробітку.

Тимчасовому робітникові або службовцеві, незаконно звільненому з роботи, за рішенням чи постановою органу з розгляду трудових спорів виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких самих межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за період виконання менш оплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу.

Тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше ніж шість днів, у межах цього строку може бути залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспіл­кового комітету підприємства, установи, організації, а також у
святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі.

Тимчасові робітники і службовці правом на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не користуються. Забезпечення їх допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір з тимчасовими робітниками та службовцями вважається продовженим на невизначений строк у таких випадках:

а) коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно понад попередньо встановлені строки (до шести місяців) і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин;

б) коли звільненого тимчасового робітника чи службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом відповідно перевищує два або чотири місяці. В зазначених випадках робітники чи службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.

Дата добавления: 2015-05-10