М. Драгоманов

Прогрес суспільства залежить від багатьох історичних чинників: характеру народу, його історичного минулого, ступенем розумового розвитку і силою прагнення до нового. Великого значення він надавав і економічному чиннику, погоджуючись у цьому з Марксом. Але якщо у Маркса головна рушійна сила – це боротьба класів, то у Драгоманова це потреба людей у самодіяльності. Великого значення він надавав духовним чинникам. А саме- зростанню рівня культури.

72. М.Грушевський стверджував складність і взаємозумовленість історичного процесу матеріальним і духовними чинниками. Показував, що всі прояви розумового життя залежать від впливу умов життя політичного і соціального. Рушієм історії вважав народ.

Цікавою є його історіософська концепція духу народу, як важливого чинника історичного розвитку. ця ідея тісно пов’язана у нього з філософським осмисленням сутності нації.

73. Російська філософія ХІХст. різнопланова.

Характерні такі напрямки:

- релігійно-ідеалістичний. Провідне місце належить В.Соловйову, який проголошував ідею синтезу науки, філософії та релігії, а також ідею соборної єдності суспільства на основі релігії та духовних цінностей. Соборність розумілася як єдність людей на основі любові до Бога і один одного.

- як окремі постаті у філософії є Ф.Достоєвський, Л.Толстой, М. Бєрдяєв.

Вони стверджували абсолютну цінність людини „ніщо велике не варте навіть сльозинки маленької дитини”, - писав Достоєвський. Але вони говорили і про те, що духовний світ людини двозначний, людині притаманне і зло. В її діях багато такого, що не підлягає логічному поясненню. Не потрібно перебільшувати значення розуму „життя це не тільки здобуття кореню” (Достоєвський)

Починати удосконалення суспільства потрібно з самої людини. Для цього потрібно укріплювати „царство Боже” в нас самих, примножувати добро і діяти згідно принципу „непротивлення злу”(Л.Толстой).

М.Бердяєв обґрунтував свободу людини як здатність духу долати природню залежність.

- революційно-демократичний напрям (М.Чернишевський, М. Добролюбов, Д.Пісарєв). Доктрина Чернишевського „розумний егоїзм”. Він розробив ідею особливого варіанту соціалізму в Росії, ідеалізував селянську революцію. Д.Пісарєв розвивав теорію реалізму, суть якої в тому, що при аналізі суспільства слід враховувати реальні потреби людського організму.

- марксизм.

Г. Плеханов, В.Ленін.

74. Російський космізм пов’язаний з ідеєю єдності людини і космосу, з можливостями їх перетворення з утвердженням християнської любові і божественної премудрості, із створенням гармонійного світу, який вільний від розвитку і смерті.(В. Соловйов)

М.Федоров писав про розповсюдження діяльності людини на весь космос, оволодіння простору і часу з допомогою науки і техніки, досягнення безсмертя і воскресіння усіх попередніх поколінь.

75. Витоки західної філософії ХХ ст. це філософські думки усіх попередніх століть у взаємозв’язку з особливостями політичними, соціально-економічними, культурними ХХ ст.

Глобальні події ХХ ст. сильно вразили філософів. Науково-технічний прогрес динамізм глобальних проблем, світові війни і революції мали сильний вплив на філософію ХХст.

Основні риси:

- філософія ХХ ст. вийшла далеко за межі академічних аудиторій, постала інтегрованою у систему загальної освіти;

- переважають некласичні напрями;

- мова філософії стала більш доступною;

- не існує заборонених тем і звідси колосальна різноманітність, насиченість різновидами та варіантами.

76.

- Сцієнтичні напрями.

Вони орієнтовані на науку, удосконалюють мову науки, розробляють методику наукового пізнання, перевірку знання на істинність. Це такі напрямки як неопозитивізм, аналітична філософія, неокантіанство.Б.Рассел, К.Поппер.

- антропологічні напрямки

екзистенціалізм (М.Хайдеггер, А. Камю, „Ж.-П.Сартр”),персоналізм (М.Бубер), неофрейдизм (К.-Г.Юнг, Е.Фром).

Головною є проблема існування людини, її переживання, пошуки цінностей. Ставиться завдання допомогти людині витримати життя.

- культурологічні напрямки та історіософські напрямки. О.Шпенглер, А.Тойнбі, К. Леві-Строс.

Їх цікавить філософський аналіз культури, рушійні сили історії, майбутнє людства.

- релігійна філософія

Ж.Маритен, К.Барт.

77. Засновник позитивізму О.Конт. Філософія повинна орієнтуватися на позитивне знання, яке є реальним, корисним, достовірним, конструктивним.

Головне завдання філософії – розробка методології наук і пошук зв’язків між ними.

Головні тези позитивізму: „Наука сама собі філософія”, „Геть метафізику, хай живе фізика”.

У ХХ ст. продовженням позитивізму є неопозитивізм і постпозитивізм.

М.Шлік сформулював ідею верифікації – перевірки знань на істинність шляхом співставлення з фактами з допомогою апарату математичної логіки.

К.Поппер сформулював ідею фальсифікації, яка пропонувала вважати, що так як наукове знання не є завершеним, його можна спростувати. Ненаукове знання спростувати неможливо.

78. Витоки екзистенціалізму це творчість С. К’єркегора, феноменологія Е.Гуссерля та трагічність світової історії ХХ ст.

Засновником вважається М.Хайдеггер. Назва походить від латинського слова екзистенція, що означає існування. У центрі роздумів існування людини, яку слід розглядати не ззовні, а із середини її феноменального світу.

Екзистенціалісти відкидають проблему сенсу життя як єдиного для всіх. Для А.Камю пануюча система цінностей є абсурдною. Ж.-П. Сартр писав, що не існує сили, яка б змусила людину жити певним чином, вихідною властивістю людини є свобода, у кінцевому підсумку людина сама обирає, що прийняти.

Людина – це щось незавершене, постійна можливість, проект. Багато екзистенціалістів стверджували відносність моралі. Життя є рух до смерті, яка розглядається як компенсація за гіркоту життя, за тягар свободи, за покинутість.

79. З.Фрейду належить заслуга дослідження явища несвідомого улюдській психіці. За своєю будовою людська психіка нагадує айсберг. Найбільша, прихована, найпотужніша частина це несвідоме. За змістом це прояви у людській психіці найперших інстинктів життя, це первинні образи, бажання, страхи. Це те, що неможливо висловити логічно. Найпотужніші з них це „Лібідо” – сенсуальний інстинкт і „Танатос” – інстинкт смерті та руйнування.

Несвідоме прагне того, що заборонено культурою і через це людське „я” опиняється в скрутній ситуації. Внутрішня напруга здатна зруйнувати людську особистість, тому потрібно її „розвантажити” Для цього існують форми „сублімації”, тобто трансформація енергії на дії дозволені в даному соціумі, дозволені культурою. Якщо сублімація не діє - відбувається нервовий зрив, і тоді потрібна допомога психотерапії.

Література:

1. Петрушенко В. Основи філософських знань.

2. Спиркин А. Основы философии.

3. Надольний І. Філософія.

4. Заїченко Г. Філософія.

5. Огородник І., Русин Н. Українська філософія в іменах.

6. Татаркевич В. Історія філософія в 3-х томах.

7. Фролов В. Введение в философию. В 2-х томах.

8. Блинников В. Великие философы.

Дата добавления: 2015-05-08