Медичне сортування, завдання

Медичне сортування, його види.

Медичне сортування – це розподіл постраждалих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації та прийнятим порядком евакуації. Медичне сортування поділяється на два види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне.

Внутрішньопунктове медичне сортування - це розподіл постраждалих на групи для направлення у відповідні підрозділи даного етапу медичної евакуації, де їм буде надана відповідна медична допомога, та встановлено черговість їх направлення у ці підрозділи в залежності від ступеню небезпечності для оточуючих та характеру і тяжкості ураження.

Евакуаційно-транспортне сортування - це розподіл постраждалих на однорідні групи у відповідності з направленням, черговістю, способами та засобами їх подальшої евакуації, а також визначення кінцевого пункту їх евакуації.

Заданнямедичного сортування – визначити характер ураження, встановити черговість, місце надання постраждалим медичної допомоги та лікування, визначити порядок їх евакуації та медичний заклад куди треба евакуювати, а також черговість, вид транспорту для евакуації, положення постраждалого при евакуації (сидячи, лежачи).

69. Сортувальна бригада, її склад і порядок роботи.

Для проведення медичного сортування найбільш доцільним є створення сортувальних бригад. Їх кількість та склад визначаються в залежності від величини та структури санітарних втрат та складу медичних сил та засобів.

До складу сортувальної бригади повинні входити: лікар, 2 фельдшери (медичні сестри), два реєстратори, ланка санітарів-н осіїв. Спочатку шляхом зовнішнього огляду лікарем проводиться вибіркове сортування для виявлення постраждалих, які є небезпечними для оточуючих, та тих, які потребують медичної допомоги в першу чергу. При цьому на первинний огляд лікар повинен витрачати до 40 сек. на кожного постраждалого.

70. Медичне сортування. Сортувальні ознаки.

В основі сортування на першому етапі медичної евакуації лежать три головні сортувальні ознаки:

- лікувальна;

- небезпечність для оточуючих;

- евакуаційна.

71. Медична евакуація. Поняття та види..

Медична евакуація - це вивезення постраждалих з осередку ураження до лікувальних закладів, де їм надається необхідна медична допомога та лікування до кінцевого результату.

Евакуація постраждалих може здійснюватися як санітарним транспортом, так і транспортними засобами Це може бути автомобільний, залізничний, водний та повітряний транспорт.Медична евакуація здійснюється в основному за принципом “на себе”, але не виключається можливість евакуації і за принципом “від себе”.

72. Медична евакуація. Особливості організації при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру.

Існують загальні правила евакуації постраждалих при стихійних лихах та техногенних катастрофах, які включають:

- винесення (вивезення) постраждалих у найкоротший час з осередку ураження з метою припинення дії вражаючих факторів;

- надання тяжкопостраждалим невідкладної медичної допомоги безпосередньо біля осередку ураження до проведення їх евакуації в лікувальні заклади;

- при великих аваріях та катастрофах виникає невідповідність потреби в санітарному транспорті можливостям його забезпечення, тому використовується виділений транспорт загального призначення (пристосований транспорт);

- постраждалих з тяжкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі медичного працівника з можливістю надання медичної допомоги під час евакуації. Вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50,0-60,0% постраждалих.

- при наданні медичної допомоги постраждалим, що винесені з осередку ураження СДОР, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами медичний персонал і рятувальники у місцях збору та під час евакуації потерпілих повинні працювати у засобах індивідуального захисту.

73. Медичне забезпечення дитячого населення за умов надзвичайних ситуацій.

Серед постраждалих при стихійних лихах значну частину складають – діти. Їх відсоток від загальної кількості постраждалих коливається у межах 12-23 %. Тому при організації медичного забезпечення дітей треба враховувати ряд особливостей протікання у них патологічних процесіва саме:

- 1. У дітей виключається такий вид медичної допомоги, як само-та взаємодопомога, тому перша медична допомога надається насамперед дітям і при однаковому ступені тяжкості ураження вони мають перевагу перед дорослими як у осередку ураження, так і на етапах медичної евакуації;

- 2. Винесення дітей та їх евакуація у лікувальні заклади здійснюється обов’язково у супроводі батьків або родичів (сусідів, знайомих), затримка їх на першому етапі евакуації вкрай небажана;

3. Необхідно враховувати властивості перебігу уражень у дітей, що пов’язані з їх анатомо-фізіологічними особливостями:

74. Перша лікарська допомога. Мета, основні завдання.

Усунення або зменшення наслідків поранення, які загрожують життю постраждалих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, підготовка постраждалих до подальшої евакуації.

75. Перша лікарська допомога. Заходи.

Зміст невідкладних заходів:

1. Зупинка зовнішньої кровотечі.
2. Усунення гострої дихальної недостатності(відсмоктування слизу, блювотних мас, штучна вентиляція легень).
3. Переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоці і крововтраті.
4. Новокаїнові блокади і введення знеболюючих засобів при виникнені травматичного шоку.
5. Транспортабельна імобілізація при переломах і великих пошкодженнях м»якої тканини, накладання шини.
6. Відсікання кінцівки, яка висить на лоскуті м»яких тканин.
7. Введеня антидотів, антибіотиків, проти судомних, бронхорозширюючих, проти блювотних засобів.
8. Промивання шлунку.
9. Промивання очей
10. Використання асептичної пов»язки.

76. Кваліфікована медична допомога, мета й завдання.

Максимальне відновлення втрачених артерій, органів, систем, лікування постраждалих до кінцевих результатів включаючи реабілітацію.

Розрізняють: Кваліфіковану хірургічну допомогу та Кваліфіковану травматичну допомогу.

77. Спеціалізована медична допомога, мета й завдання.

Спеціалізована медична допомога надається лікарями-спеціалістами вузького профілю у спеціалізованих медичних закладах, спеціалізованих відділеннях багатопрофільних лікарень, перепрофільованих відділеннях і лікарнях. Перепрофілізація і посилення лікувальних закладів, в першу чергу тих, що включені до складу Державної служби медицини катастроф, проводяться за рахунок спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги та спеціалізованих бригад посилення, що створюють з фахівців навчальних закладів і НДІ клінічного профілю

78. Автотранспортні катастрофи Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення.

Пошук постраждалих, надання ПМД, забезпечення безпечних шляхів евакуації.

79. Авіаційні катастрофи. Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення.

Визначення кількості постраждалих, місця розміщення постраждалих, шляхи евакуації.

80. Катастрофи на водному транспорті Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення.

81. Аварії на шахтах. Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення.

82. Санітарно-епідеміологічна обстановка в осередку надзвичайної ситуації. Фактори, що впливають на її формування.

Формування і динаміка санітарно-епідемічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації залежить від багатьох факторів, серед яких основними є:

- - епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації;

- - інтенсивна міграція населення в осередку надзвичайної ситуації

- -руйнування і пошкодження житлово-комунальних об’єктів, систем енергопостачання, водопостачання, об’єктів громадського харчування, харчової промисловості та торгівлі;

- хронічний психічний стрес серед населення.

83. Санітарно-епідеміологічна обстановка в осередку надзвичайної ситуації. Організація санітарно-гігієнічних заходів.

1. починається безпосередньо в осередку надзвичайної ситуації і продовжується на шляхах евакуації аж до самого місця розміщення евакуйованого населення.

1. Прогнозування санітарної і епідемічної обстановки.
2. Спрогнозувати санітарні втрати серед населення.
3. Дати оцінку санітарно-епідемічного стану осередку НС.
4. З»ясувати особливості розвитку епідерм процесу.

84. Санітарно-епідеміологічна обстановка в осередку надзвичайної ситуації. Протиепідемічні заходи.

- розширити зону карантину до меж адміністративної території;

- забезпечити максимальне зниження епідемічної небезпеки для населення, що евакуюється;

- забезпечити суворий протиепідемічний режим виявлення і ізоляції інфекційних хворих на шляхах евакуації, в місцях тимчасового перебування або в населених пунктах, куди буде евакуйовано населення із епідемічного осередку;

- забезпечити проведення санітарно-епідемічних заходів серед місцевого населення, де будуть розміщено евакуйовані із осередку ураження.

85. Група епідеміологічної розвідки. Склад та завдання.

1. Група епідемічної розвідки (ГЕР), до складу якої включають лікаря-епідеміолога (старший групи), фельдшера (помічника санітарного лікаря), водія-санітара. При необхідності, до складу ГЕР можуть включати таких фахівців, як гігієніст, токсиколог, паразитолог, зоолог та інші.

Основним завданням ГЕР є з’ясування епідемічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації шляхом огляду місцевості, опитування населення і медичних працівників лікувально-профілактичних закладів, а також відбір проб ґрунту, повітря, води, продуктів харчування, позначення заражених ділянок місцевості та об’єктів тощо.

Особовий склад ГЕР оснащений індивідуальними засобами захисту органів дихання, шкіри, має укладки для відбору проб ґрунту, води, харчових продуктів, матеріалу хворих і загиблих людей, тварин, засоби зв’язку, автотранспорт. ГЕР протягом 12 годин повинна здійснити санітарно-епідемічне обстеження території площею

86. Санітарно-епідеміологічна обстановка в осередку надзвичайної ситуації. Критерії оцінки.

За результатами проведення епідемічної розвідки і проведення лабораторних досліджень складають висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів та визначають санітарно-епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації, який може бути:

сприятливий – серед населення інфекційна захворюваність відсутня або мають місце поодинокі випадки, що не пов’язані між собою;

нестійкий – виявляються поодинокі випадки інфекційних захворювань, раніше не зареєстрованих в даній місцевості або виникають групові інфекційні захворювання без подальшого розповсюдження;

несприятливий – виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення або реєструються поодинокі випадки особливо небезпечних інфекцій;

надзвичайний – серед населення виникає епідемія або реєструються групові захворювання на особливо небезпечні інфекції, пов’язані між собою.

87. Карантин. Визначення. Зміст заходів.

Карантин – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, правових, адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації.

Карантин запроваджується органами виконавчої влади за поданням органів охорони здоров¢я.

Запровадження карантину передбачає:

- введення комендантської служби;

- озброєну охорону осередку та заборону в’їзду і виїзду з нього без спеціального дозволу;

- заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезінфекції;

- закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;

- заборона проведення масових заходів, максимальне обмеження контакту між людьми;

- проведення санітарної обробки, дезінфекції одягу і взуття;

- проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації;

- проведення активного медичного огляду населення, виявлення, ізоляція і лікування інфекційних хворих;

- на в¢їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні пункти (СКП);

- проведення санітарно-освітньої роботи.

88. Обсервація. Визначення. Зміст заходів..

Обсервація - це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими людьми, які мали контакт з інфекційними хворими, або тими, які покидають зону карантину.

Введення режиму обсервації передбачає:

- обмежене пересування населення в зоні обсервації,

- контроль за харчуванням та водопостачанням,

- медичне спостереження за населенням та негайну ізоляцію підозрілих або хворих,

- проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних та інших робіт.

89. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія, склад та основні завдання.

Для організації боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах надзвичайної ситуації утворюється Державна надзвичайна протиепідемічнакомісія (ДНПК ), до складу якої входять керівники органів управління охороною здоров’я, лікарі – інфекціоністи, гігієністи, епідеміологи, ветеринари та інші фахівці.

Основними завданнями ДНПК є:

- здійснення загального керівництва і контролю за своєчасним і повним проведенням протиепідемічних заходів для локалізації і ліквідації осередку інфекційного захворювання;

- розробка, затвердження і впровадження комплексу заходів з метою ліквідації осередку особливо-небезпечної або карантинної інфекції;

- організація встановлення кордонів осередку;

- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил;

- мобілізація необхідних сил і засобів для забезпечення проведення запланованих заходів, вирішення питань взаємодії між різними службами;

- прийняття рішень щодо встановлення або зняття режимів карантину чи обсервації;

- визначення порядку в’їзду і виїзду з осередку, порядку евакуації хворих, їх ізоляції та лікування;

- коригування плану протиепідемічних заходів, з’ясування причин виникнення осередку і проведення епідеміологічного аналізу спалаху.

90. Інфекційний стаціонар в осередку особливо небезпечних інфекцій. Організація роботи.

1. Прийом, реєстрація, мед сортування, госпіталізація інфекційних хворих у лікувальні відділення з нозологічними і клінічними формами хвороб.
2. Проведення дозиметричного контролю, санітарної обробки уражених, дезінфекції, дегазації одягу і взуття.
3. Організація і проведення комплексу режимно-обмежувальних заходів, дезінфекційних робіт з метою попередження поширення інфекції за межі лікарні.
4. Ведення медичного обліку та звітності.
5. Санітарно-просвітницька робота.

91. Інфекційний стаціонар в осередку особливо небезпечних інфекцій Функціональні підрозділи.

1. Контрольно-пропускний пункт.
2. Приймально-діагностичне відділення.
3. Діагностичне або лікувальне відділення.
4. Аптека, рентгенкабінет, клініко-діагностична лабораторія.
5. Мийнодезінфекційне відділення.
6. Підрозділи обслуговування (їдальня, пральня).
7. Господарче і транспортне відділення.
8. Морг, бактеорлогічне відділення.

Дата добавления: 2015-05-08