Питання для обговорення 3 страница. Вищі Школи з комерції та управління - приватні і для вступу вимагають попереднього дворічного навчання у спеціалізованих закладах вищої комерційної освіти

Вищі Школи з комерції та управління - приватні і для вступу вимагають попереднього дворічного навчання у спеціалізованих закладах вищої комерційної освіти (НЕС).

Вищі нормальні школи (їх усього чотири) мають добру славу як кращі заклади підготовки викладачів ліцеїв і післясередніх закладів освіти. Навчання триває переважно чотири роки; випускники отримують сертифікат здатності до викладання (CAPES), що може доповнюватися додатковим профекзаменом (agregation), складання якого сприяє кар'єрному зростанню.

Організація навчання, академічний рік та екзамени.

Академічний рік має два семестри, розпочинається у вересні і закінчується у червні. Заняття проводяться у традиційний спосіб, але акцент робиться на самостійній роботі студентів. Фахові дисципліни завершуються екзаменами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20 (найвища) до 0 (найнижча): 16-19 - дуже добре і відмінно, 14-15 - добре, 12-13 - достатньо добре, 10-11 -задовільно (прохідні бали), нижче 10 - незадовільно.

Навчання у ВНЗ Франції організовується за трьома стадіями - циклами. Перший триває два роки, упродовж яких 54% всього контингенту студентів університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й поділяється на дві стадії з наданням licenc i maitrise. Третій цикл спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього - за конкурсом, тривалість навчання - один рік. Конкурсним є також вступ на докторські студії, які завершуються захистом дисертації та отриманням кваліфікації «доктор».

Навчання студентів-іноземців.

Франція для більшості студентів-іноземців була й залишається однією з найпривабливіших країн як для короткого чи довгого стажування, так і для отримання повної освіти, оскільки майже всі вони навчаються у державних університетах, де їхня частка сягає 8-9%.

Освіта представлена у довідниках міжнародних організацій (00Н, ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу), у базі даних TRACE, ORTELIUS, в Internet тощо. Франція є учасником усіх значних проектів з розвитку мобільності в освіті (SOCRATES, LEONARDO тощо), ресурси яких можуть полегшити набування освіти в її ВНЗ.

Іноземець повинен відповідати трьом вимогам: засвідчити знання мови. мати грант чи оплатити навчання, добитися визнання свого документа про освіту від того закладу, де він збирається вчитися.

Визнання закордонних кваліфікацій.

Франція підписала практично всі міжнародні конвенції про визнання і має двосторонні угоди з багатьма країнами. Процедура визнання визначається наказами Міністерства освіти, які враховують конвенції та угоди і повідомляють остаточне рішення про визнання університетом та іншим ВНЗ, тому кандидати повинні безпосередньо звертатися до керівництва обраного закладу. Через специфічність системи освіти Франції найчастіше вони отримують часткове визнання і для остаточного зарахування повинні виконати додаткові умови.

Відтак, іноземцям незрівнянно легше опинитися у «безконкурсних» і відкритих університетах, ніж конкурувати з французами, які багато років готувалися до вступу в ту чи іншу Велику Школу, тому понад 95% іноземців навчається у державних університетах.

Вступні екзамени.

Вступний мовний екзамен (проводиться у лютому в рідній країні студента-іноземця) для тих, хто хоче навчатися у майже 80 університетах Франції (периферійні навчальні заклади за якістю й рівнем освіти майже нічим не поступаються 15 паризьким університетам).

1.2.8.Вища освіта Японії.

Формування системи вищої освіти

Академію для підготовки вищих державних службовців було створено ще у далекому 1633 p. в Токіо, а Указ про впровадження тристадійної освіти з'явився ще 1872 p. Однак перехід від елітарної до масової освіти відбувся в Японії після її поразки у Другій світовій війні, коли усі зусилля нації були спрямовані на розбудову країни. В основу було покладено американську модель освіти, яку японці суттєво модифікували на основі власних досягнень і традицій. У 60-х роках кількість студентів збільшилася у 7 разів, досягши 1,5 млн., а обсяг докторських студій у 215 разів.

Японські вчені проходили стажування у наукових лабораторіях більшості ВНЗ розвинутих країн світу. Вагому роль відіграла і та обставина, що уряд створив дуже прийнятні умови для розвитку недержавного сектору вищої освіти. Надзвичайно стрімкі економічні та технологічні зміни висунули настільки високі вимоги до системи освіти, що японці були змушені постійно її модифікувати, відкриваючи усе нові типи навчальних закладів та вдосконалюючи програми й методи навчання. Стала звичною повна середня освіта тривалістю 12 років для всіх; постійно зростає відсоток молоді, яка навчається в закладах університетського рівня.

Сучасні принципи побудови вищої освіти. Заклади освіти

У 1993 p. в Японії налічувалося 489 університетів (daigaku), понад 520 молодших (tanki-daigaku) і 65 технологічних (koto-senmongakko) коледжів, понад дві третини з них входять до недержавного сектору. У координації і плануванні освіти бере участь велика кількість громадських організацій: Національна асоціація університетів, Асоціація місцевих університетів, Асоціація приватних університетів, Японська університетська акредитаційна асоціація, Центральна рада з освіти та Національна рада університетів і коледжів.

Окрім десятків класичних університетів в Японії функціонує багато інших: педагогічні, технічні, економічні, сільськогосподарські, незвичні Для нас буддійські, жіночі, християнські та інші. До університетської системи включаються школи, коледжі та інститути (нерідко з 1-2 факультетами), які за програмами високого рівня готують фахівців необхідних для країни профілів. Віддавна університети в Японії були комплексами, до складу яких входять заклади всіх рівнів освіти, - від дитячого садка до технологічних коледжів, випускники яких Мають суттєві переваги під час вступу до університетів. Отримані у молодших і технологічних коледжах упродовж 2-3-річної програми кредити зараховуються в закладах університетського рівня.

Цікавим є заснований у 1983 p. в Японії потужний "повітряний університет" з програмами дистанційного і заочного навчання, який використовує усі досягнення сучасної техніки трансляції та інформації. Систему післясередньої освіти доповнюють понад 1500 спеціалізованих (професійних) шкіл з однорічними програмами для підготовки до роботи на достатньо складному японському ринку праці.

Доступ громадян до освіти

Середня освіта Японії триває 12 років і поділяється на три стадії однакової тривалості, з яких остання досить диференційована і використовує кредитну систему врахування виконаного (атестат вимагає 85 кредитів, кожен з яких відповідає 35 годинам занять).

Прийом студентів до вищих навчальних закладів досить регламентований. Процес вступу складний і тривалий. Спочатку Національний центр прийому в університети централізовано проводить однаковий для всіх тест з перевірки шкільних досягнень учнів. Ті, хто подолав цей бар'єр, отримують змогу складати вступні іспити та проходити співбесіди в обраний університет. Не забороняється складання тестів одночасно в кількох ВНЗ, віддається перевага тим, хто досягає високих результатів після кількох невдалих спроб на попередніх вступних сесіях. Екзамени відіграють надзвичайно важливу роль у системі освіти Японії, тому такими поширеними є репетиторські послуги і відповідні заклади різного типу, тому японський школяр і вчиться "у дві зміни": зранку в школі, увечері - в репетиторів.

Навчальний рік в японських ВНЗ розпочинається у квітні і завершується в березні. Він складається з трьох триместрів з літніми канікулами. Перші два роки студенти, зазвичай, навчаються на загальноосвітньому факультеті, далі йде спеціалізація.

Організація навчання, академічний рік та екзамени

Зміст і структурну побудову вищої освіти японці практично запозичили у США з їх основним чотирирічним циклом освіти для отримання диплома (для медичних спеціальностей виконання повної програми вимагає 6 років). Ці роки поділяються на дві дворічні частини, перша з яких - загальноосвітня, друга - спеціалізована. Однак випускник японського університету чи технічного ВНЗ продовжує навчатися ще кілька місяців на своєму робочому місці. І надалі самоосвіта не припиняється, бо національний центр створення тестів забезпечує усіх роботодавців необхідними комплектами тестів з метою проведення регулярних "контрольних" для перевірки професійного зростання працівників.

Застосовується 100-бальна рейтингова система оцінювання: 100-80 балів - відмінно (оцінюється літерою А), 79-70 - добре (В), 69-60 - задовільно (С), 59-0 - незадовільно (D).

Академічний рік становить 35 тижнів (кредитів), або 210 навчальних днів. Мова викладання - японська. Після виконання чотирирічної програми передбачено кілька випускних екзаменів, які більшість успішно складає. Щоб здобути ступінь бакалавра, студент повинен набрати протягом 4-х років навчання певну кількість залікових одиниць (таньї, на зразок американських кредитів) з визначених груп предметів. Із загальної суми 124 таньї 36 припадає на загальноосвітні предмети, 8 - на іноземну мову, 4 - на фізичне виховання та 76 - на професійні дисципліни. Щоб отримати одну танью, необхідно прослухати упродовж 15 тижнів по одній годині лекцій (вона вимагає одногодинної самостійної підготовки), щотижня брати участь у 2-годинному семінарі (вимагає одногодинної самостійної підготовки), щотижня брати участь у 2-годинних лабораторних заняттях (вимагають 3-годинної самостійної підготовки).

Другим циклом освіти є дворічна магістерська програма, яку долають лише один-два бакалаври з 20-30, маючи надалі непогані шанси (понад 20%) для продовження свого росту на докторських студіях та отримання докторського звання. Для здобуття звання "магістр" студентові необхідно набрати за два роки 30 таньї, написати дослідницьку роботу та захистити її, скласти іспит на ступінь магістра.

Для здобуття докторату потрібно закінчити 5-6-річну докторантуру, отримати 30 таньї, написати дисертацію І здати екзамени.

Основна структурна одиниця університету - факультет, який ділиться на декілька департаментів. Головними категоріями викладачів є: професори, асоційовані професори, асистенти професора і наукові співробітники. Однак через високу різноманітність закладів є ще посади асистента, лектора чи інструктора.

Кваліфікації

Набір освітніх кваліфікацій в Японії не надто широкий, якщо враховувати велику різноманітність ВНЗ, тому в Японії вже тривалий час дискутують про бажаність більшої кількості кваліфікацій, експериментують з короткотривалими програмами підготовки інженерів, але це істотно не впливає на систему вищої освіти в цілому.

Навчання студентів-іноземців

Для вступу вони повинні виконати ті самі умови, що й японські абітурієнти, але для цього потрібно спочатку оформити візи. Головні труднощі у навчанні іноземців - це великі затрати часу на необхідне вільне оволодіння не лише розмовною японською мовою, а й досить швидким читанням текстів, що передаються ієрогліфами. Нормативна тривалість мовних курсів для закордонних кандидатів - 1,5 року.

Вступ до приватних закладів істотно не регулюється, до закладів державного сектору звернення йде через Міністерство освіти. Іноземці разом з японськими громадянами повинні достатньо успішно складати всі екзамени і виконувати письмові та усні тести.

Студенти Японії майже не отримують стипендій, тому за таких умов іноземцеві важко розраховувати на гранти чи фінансову підтримку з боку японського уряду, перспективніше знайти якесь інше фінансування. Кращі шанси отримати урядову допомогу мають кандидати на магістерську програму, але для вступу необхідно провчитися у рідній країні не менше 16 років на всіх рівнях системи освіти.

Плата за навчання достатньо висока, ще дорожче - саме перебування. Вочевидь, усі ці труднощі призводять до того, що з усієї Європи в Японії вчаться ледь кілька сотень студентів, а основний контингент студентів-іноземців становлять представники сусідніх країн з ієрогліфічним письмом - Тайваню, Південної Кореї та Китаю.

1.2.9. Вища освіта США.

Після закінчення середньої школи (дванадцятого класу), студенти США можуть продовжувати навчання в коледжі або університеті. Іноді рекомендується витратити додатковий рік чи два на підготовку для навчання в коледжі або університеті США. Навчання в коледжі або університеті на Ступінь Бакалавра відомо як "undergraduate" освіта. Наступний етап навчання - "graduate" або "postgraduate" освіта.

Де Ви можете отримати вищу освіту США

Державний Коледж або Університет:

підтримуються державою або місцевими органами влади. У кожному з 50 американських штатів є як мінімум один державний університет і зазвичай кілька державних коледжів. Деякі з них мають слово "Державний" у своїй назві.

Приватний Коледж або Університет:

мають самостійне управління, тому вартість навчання звичайно вища, а кількість студентів менше, ніж у державних організаціях.

Дворічний Коледж:

дворічний коледж приймає випускників середньої школи та проводить навчання на Associate's Degree. Випускники дворічного коледжу зазвичай переводяться на чотирьох річне навчання в інших коледжів або університети для отримання ступеня Бакалавра в протягом двох або більше років.

Коммьюнити Коледж: Це - дворічний коледж. Коммьюнити Коледжі обслуговують регіон, у якому знаходяться, зазвичай це місто чи округ. Багато студентів живуть вдома, а не в гуртожитку. Також студентами подібних коледжів часто є вечірки, які працюють протягом дня. Дуже часто ком'юніті коледжі набирають міжнародних студентів. Багато з цих шкіл пропонують спеціальні послуги для міжнародних студентів, наприклад безкоштовне навчання. Багато хто з ком'юніті коледжів також пропонують ESL або інтенсивні програми вивчення англійської мови.

Деякі коледжі забезпечують міжнародних студентів житлом, а також пропонують послуги консультативних служб. Перед поїздкою з'ясуєте, чи буде диплом ком'юніті коледжу достатній, щоб отримати роботу, коли Ви повернетеся додому. Більшість, але не всі уряди, визнають дипломи ком'юніті коледжів.

Професійна Школа:

професійні школи навчають студентів за наступними спеціальностями: мистецтво, музика, інженерна справа, бізнес та інші професії. Деякі з них є частиною університетів. Інші - самостійні школи. Деякі з них видають дипломи магістра.

Технологічний Інститут:

Це - школа, яка пропонує принаймні чотири роки навчання в галузі науки і технології. Деякі технологічні інститути технології мають програми магістратури. Інші пропонують більш короткі курси навчання.

Технічний Інститут:

технічний інститут пропонує навчання в області медичної технології або промислового інженерної справи. І хоча курс даного інституту може підготувати вас для вашої майбутньої кар'єри, диплом вищеназваного інституту не завжди еквівалентний диплому коледжу або університету. Деякі коледжі та університети не зараховують кредити студентів, які відвідували технічні інститути і бажають перевестися в інші навчальні заклади. Якщо ви хочете вступити в технічні інститут, спочатку з'ясуйте визнаний чи диплом даної школи урядом, а також іншими коледжами та університетами США.

Школи, засновані релігійними організаціями:

Багато коледжі та університети США були засновані релігійними групами. Однак, відносини між школою і релігійною організацією можуть бути дуже умовними. Іноді, ці школи воліють приймати студентів, які є членами спонсорської релігійної групи. Але майже всі ці школи приймають студентів всіх релігій і віросповідання. Традиційно, багато хто з подібних шкіл вимагали, щоб студенти брали курси з Біблії та відвідували церковні служби. Але ця практика зустрічається все рідше.

Бакалаврат (Коледж) Курс навчання: в коледжі студенти США зазвичай вивчають широкий спектр предметів. Багато студентів не спеціалізуються в одній спеіцальності аж до магістратури.

Перші два роки коледжу названі роками "новачка" і "другокурсника". Студенти першого року називаються "новачками", і "другокурсники" на другому році. У деяких школах від новачків і другокурсників вимагають брати курси в різних областях навчання: література, наука, соціальні науки, мистецтво, історія, і т.д. Новачки і другокурсники відомі як "underclassmen".

"Джуніор" і "старший", або третій і четвертий роки навчання, є "старшими курсами". Такі студенти називаються - "upperclassmen". Коли вони вступають на третій курс, вони повинні вибрати свою спеціальність. Студенти повинні взяти певну кількість курсів по цьому напрямку. У деяких школах, студенти також обирають 'minor' (друга спеціальність). Зазвичай в цей час студенти обирають кілька додаткових, "екстра" курсів в інших областях.

У кожного студента є "радник з викладацького складу", який веде курс за фахом студента. Цей радник допомагає студенту вибрати програму навчання. У міжнародного студента також буде "Радник Міжнародного Студента". Це людина допомагає міжнародним студентам звикнути до життя в США, регулює візові та інші проблеми, а також організує позакласну програму.

Магістратура і Аспірантура

Щоб знайти хорошу роботу випускнику коледжу з дипломом бакалавра варто подумати про магістратурі або аспірантурі.

Студентам з деяких країн дозволено проходити навчання за кордоном тільки за програмами магістратури або аспірантури. У зв'язку з тим, що вимоги в різних країнах різні, ви повинні дізнатися вимоги до вступників на роботу до вашого вступу до магістратури / аспірантури в США.

1.2.10. Вища освіта України. (Окремі повідомлення для магістрів, які не вивчали курс ПВШ: Львівський, Харківський, Київський, Прикарпатський університети та Києво-Могилянська академія)

1. Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

2. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту.

3. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном. Держава створює громадянам України умови для реалізації їхнього права на здобуття вищої освіти. Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 Закону України "Про освіту", у вищих навчальних закладах інших форм власності – юридичними та фізичними особами. Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання. Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

4. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, надаються державні стипендії, створюються умови для навчання за кордоном.

Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

2. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них віщі навчальні заклади; другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

3. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр – забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр – забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

4. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5. Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об’єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Напрями діяльності вищого навчального закладу

1. Основними напрямами діяльності вищого навчального закладу є підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів; науково – дослідна робота; спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота, здійснення зовнішніх зв’язків.

2. Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

1.2.11. Болонський університет: витоки, становлення, сучасний стан.

Стаття на тему: Генеза вищої освіти. Витоки, основні етапи становлення і перспективи розвитку вищої школи України, Витоки і основні етапи становлення вищої школи України, Перші школи та університети

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави Закон України "Про освіту"

Мета: ознайомити студентів магістратури

з особливостями і принципами побудови, основними етапами розвитку вищої освіти в Україні та за її межами, допомогти оцінити ії сучасний стан і перспективи удосконалення згідно вимог Болонських угод.

Міні-модуль 1.1. Витоки і основні етапи становлення вищої школи України.

Міні-модуль 1.2. Соціально-історичний нарис розвитку вищої професійної школи: порівняльний аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду.

Міні-модуль 13. Особливості університетської освіти. Принципи побудови і структура системи вищої освіти в Україні.

Міні-модуль 1.4. Вища освіта України і Болонський процес

Ключові слова: університет, ліцей, коледж, факультет, унітарна та бінарна системи вищої освіти, парадигма, педагогічна парадигма, вища професійна освіта, особистісно орієнтоване навчання, система вищої освіти, бакалавр, спеціаліст, магістр, доктор філософії, кандидат наук, доктор наук, принципи побудови системи вищої освіти, кредитно-модульна технологія навчання, модульно-рейтингова технологія навчання, Болонський процес.

Міні-модуль 1.1. Витоки і основні етапи становлення вищої школи України

Історія - це свідок минулого, світло Істини,

жива пам'ять, вчитель життя, вісник давнини.

Ціцерон

Перші школи та університети

Школи і вищі навчальні заклади" як освітньо-виховні системи, пройшли складний шлях історичного розвитку. Вони, з одного боку, здійснювали значний вплив на накопичення і прогрес світової культурної спадщини, а з іншого - на собі відчували розмаїття кардинальних змін, які відбувалися в соціумі, науці і культурі різних народів і країн. Початковий період розвитку школи, вищих навчальних закладів та інших соціальних інститутів сягає своїм корінням сивої давнини.

Спираючись на думку Ціцерона, приведену в епіграфі до теми, здійснимо короткий історико-педагогічний аналіз еволюції вищої школи.

Один з перших прообразів вищого навчального закладу був започаткований у давній Греції. Близько 384 р. до н.е. Платон поблизу Афін створив філософську школу, котра отримала назву Академії. Метою Академії було вшанування муз, розвиток філософії, математики, астрономії, природничих наук. Назва "академія" походить від імені міфічного героя Академа, на честь якого названо місцевість поблизу Афін, де заснована школа. Платонівська академія існувала більш ніж тисячу років і була закрита у 529 році.

335 року до н.е. Арістотель при Храмі Аполлона Лікійського в Афінах заснував ліцей, який функціонував близько восьми століть. В Ліцеї велика увага приділялась вивченню філософії, фізики, математики, інших природничих наук. Історики педагогіки вважають цю філософську школу попередником сучасного ліцею.

У еллінську епоху Птоломеєм (308-246 рр. до н.е.) була започаткована діяльність Мусеума (від лат. Му Бейт - місце, присвячене Музам). Мусеум став цариною вивчення математики, астрономії, філософії, медицини, історії, природничих наук. Викладачами Мусеума були Архімед, Евклід, Пратосфен.

Іншим варіантом вищого навчального закладу в давній Греції (Афінах і Спарті) були ефебії (V ст. до н.е.) - навчальні заклади для навчання і виховання вільнонароджених юнаків 18-20 річного віку. В ефебіях поряд із військово-фізичною підготовкою значне місце посідала освітня підготовка.

425 року в Константинополі був започаткований Аудиторіум (від лат. аudire - слухати) - вища школа, яка в IX ст. мала назву "Магнавра" ("Золота палата"). Головними підструктурами "Магнаври" були кафедри різних наук. Спочатку навчання проводилося на латинській і грецькій мовах, а з VII-VIII ст. - виключно на грецькій мові. В XV столітті в програму навчання знову повернулася латина та були упроваджені іноземні мови. У Магнаврі була сконцентрована викладацька еліта, вивчалась антична спадщина, філософія, богослов'я, медицина, музика, історія, етика, політика, юриспруденція. Заняття проводилися як публічні лекції. Більшість випускників школи мали енциклопедичну освіченість і ставали видатними громадськими і церковними діячами. Наприклад, Кирило та Мефодій, засновники слов'янської письменності, свого часу навчались у Магнаврі. Окрім цієї школи в Константинополі діяли також юридична, медична, філософська та інші школи.

У країнах близького і середнього Сходу видатною подією стала поява в Багдаді Будинків мудрості (800 р.). У Будинках мудрості видатні вчені та їх учні збиралися для дискусій, обговорення літературних і філософських творів, наукових трактатів, підготовки рукописів, читання лекцій. В IX - ХШ ст. в країнах, де переважало населення, яке сповідувало іслам, з'явилися медресе - вищі навчальні заклади, серед яких найбільш знаменитим було медресе Нізамейї в Багдаді, відкрите у 1067 році.

Великим культурним і освітнім центром ісламського світу була мусульманська Іспанія (912-976 рр.). Вищі школи Кордови, Толедо, Саламанки, Севільї пропонували програми по богослів'ю, математиці, астрономії, історії, географії, граматиці, риториці, медицині, філософії. Школи університетського типу Сходу, зокрема арабська, які мали лекційні зали, великі бібліотеки, наукові школи, системи самоуправління, значно вплинули на розвиток вищої освіти в Європі.

Інтенсивне виникнення європейських університетів відбувається в період XII-XV століть. Характерною рисою цього процесу є перетворення низки кафедральних і монастирських шкіл у великі навчальні центри, які потім стали називатися університетами (від лат. universitдr - сукупність). Дати заснування європейських університетів у різних джерелах дещо відрізняються, але найбільш вірогідними можна вважати наступні: так, 1200 року виник Паризький університет, як результат об'єднання богословської школи Сорбонни з медичною та юридичною школами, університет в Неаполі засновано в 1224 р., Оксфорді - 1206 р., Кембриджі - 1231 р., Лісабоні - 1290 р. Мережа університетів в Європі розширювалась досить швидко: якщо в XIII столітті нараховувалося 19 університетів, в XIV столітті їх було вже 44, а в кінці XVI ст. - 63. Університети протиставили схоластиці діяльне інтелектуальне і духовне життя. Завдячуючи університетам, спектр суспільного життя Європи став набагато яскравішим, адже становлення освітніх закладів відбувалося під впливом творчості Р. Бекона, Я. Гуса, А. Дайте, Дж. Уїнклі, М. Коперніка, Ф. Петрарки та інших видатних мислителів, які дали могутній поштовх розвитку культури, науки і освіти. Більшість університетів мали інтернаціональний характер. Університети, де навчалися студенти із різних держав, називалися Studium, а ті, в яких навчалися тільки місцеві мешканці, - Studium particulare. Studium particulare давали вузько спеціалізовані знання і не мали права присуджувати вчені ступені.

Дата добавления: 2015-05-08