Методи контролю ЗУН

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань сту­дентів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу: мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точ­но знати, що вже досягнуто унаслідок навчання. У подальшому викладі ми будемо користуватися такими поняттями: «контроль» - родове поняття; «перевірка» - процес контролю; «оцінка» -кількісна фіксація виявленого рівня знань у балах; «облік» - до­кументальна фіксація (екзаменаційні відомості, залікові книжки студентів, журнали та ін,). О.Мокров розглядає різні методи контролю (усний, письмо­вий, тестовий), особливості і переваги тестового контролю над іншими. У дослідженнях автор обґрунтовується думка про необхідність впровадження тестового конт­ролю як найбільш ефективного. Роботу із складання тестового матері­алу доцільно виконувати у кілька етапів (Н.Олійник).

На першому — робиться структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає знати предмет.

На другому – встановлюються логічні зв'язки між елементами і складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

На третьому – готуються тестові завдання на основі логіко-структурних схем. У схемах відбираються такі елементи, знання яких можна перевірити за допомогою тестування.

На четвертому – обирається оптимальна форма, тестових за­вдань.

На п'ятому – складається план тесту, розробляються стандарт­ні бланки відповідей.

На шостому – відбувається перевірка тестів у різних типах аудиторій, різних груп учнів і студентів.

На основі аналізу таких видів контролю, як попередній, поточний або побіжний, тематичний, перехідний, підсумковий, заключний пропо­нується класифікація тестів за видами контролю: 1) тести попередньо­го; 2) поточного або побіжного; 3) тематичного; 4) періодичного; 5) під­сумкового; 6) заключного контролю.

1.Тести попереднього контролю проводяться з метою ознайом­лення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної інформації залежно від рівня знань і методів проведення контролю. Вивчення нового розділу того чи іншого курсу потребує повторення визначення рівня готовності студентів до сприйняття інформації, що передбачається навчальною та робочою програмами, планом наступ­ного вивчення матеріалу.

2.Тести поточного або побіжного контролю застосовуються в хо­ді повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем навчальної діяльності студентів. Тести такого виду контролю мають велике значення для стимулювання у них прагнення до систематичної самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до на­вчання і формування почуття відповідальності за виконання вправ.

3.Тести тематичного контролю передбачають перевірку, оцінку і корекцію засвоєння системних знань. Вони проводяться після вивчен­ня того чи іншого розділу програми, теми.

4.Тести періодичного контролю проводяться, як правило, з ме­тою перевірки знань оволодіння матеріалом великого обсягу, напри­клад вивченого за семестр.

5.Тести підсумкового контролю здійснюються наприкінці семес­тру або атестаційного періоду з метою визначення і оцінки успішності за даний проміжок часу. Вони в основному застосовуються при переві­дних заліках, іспитах.

6.Тести заключного контролю здійснюються після закінчення вивчення курсу з метою визначення та оцінки рівня знань, успішності кожного студента. їх проводять під час іспитів (випускних, а профілюю­чими кафедрами державних).

Звичайно, цей контроль сприяє прояву таких функцій, як діагностична, контролююча, контрольно-оцінююча, навчаюча, розвиваюча, але зводити весь процес контролю до тестування, особливо у педаго­гічних інститутах і університетах, недоречно.

Дуже важливим є питання «Як оцінювати відповіді студен­тів на тести?». Загальноприйнятим кількісним критерієм оцінки є кое­фіцієнт засвоєння К. відношення правильно виконаних операцій, (т) до загальної кількості існуючих (п). Для оцінки успішності доцільно об­рати таку шкалу: при К = 70-80% – «задовільно», при К = 81-90% – «добре», при К = 90-100% – «відмінно».

Тестовий контроль має такі переваги перед іншими способами перевірки знань, зокрема:

1) упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань у значної кількості студентів;

2) можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, за­здалегідь запланованому рівні;

3) на підготовчому етапі впровадження тестового контролю ре­альним є самоконтроль;

4) знання оцінюються більш об'єктивно;

5) створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи.

І. Недоліки, які лежать в основі сутності контролю:

- ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здо­гадка про неї;

- можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно - неправильно), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкривається.

II. Недоліки психологічного характеру стандартизація мис­лення без урахування рівня розвитку особистості.

III. Недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках:

- велика витрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу;

- необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що розробляють тестові завдання.

На наш погляд, існують реальні шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу - 4-5. Чим їх більше, тим менша вірогідність угадування. При цьому треба мати на увазі, що, витрати часу на розробку тесту з п'ятьма відповідями при­близно удвічі більші, ніж з чотирма. Вірогідність угадування при трьох відповідях порівняно з двома дорівнює 17%. При чотирьох порівняно з трьома - 8%; перехід від чотирьох варіантів відповідей до п'яти дає зниження вірогідності угадування лише на 5%, а від п'яти до шести - на 3,4%.

Підвищення об'єктивності вимірювання сприяє застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий кон­троль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змо­гу психологічно підготувати студентів. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача, який його викладає.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час якого викладач пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання робо­ти; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час

очікування студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже

суттєвим фактором - як психологічним, так і виховним.

6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

На завершення варто ще раз наголосити: тест як система зав­дань специфічної форми і відповідного змісту с науково обґрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання кожного з них, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання пропонується розділити два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, - критерії оцінки і норми оцінки.

1)критерії оцінки - це ті положення, урахування яких є обов'язко­вим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

2)норми оцінки - це опис умов, на які має спиратися педагог, ви­ставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має ураховувати:

1)характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міц­ність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

2)якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргуме­нтацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

3)ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, умін­нями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4)оволодіння досвідом творчої діяльності;

5)якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп вико­нання, ретельність та ін.).

5. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів.

Знання студентів оцінюється як з теоретичної, так і з практичної підготовки за

такими критеріями:

— "відмінно" — студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно

знає зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та

рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує

набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє

ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння

практичних навичок;

— "добре" — студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними

аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає

його; має практичні навички, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших

проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу

теоретичного змісту або при аналізі практичного;

— "задовільно" — студент в основному опанував теоретичними знаннями

навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі,

але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають

невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання

практичного характеру, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та

явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

— "незадовільно" — студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає

наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та

рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не

сформовані.

Дата добавления: 2015-05-08