Дати характеристику ігровим технологіям навчання

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:
- В якості самостійних технологій для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;
- Як елементи (іноді досить істотні) більш великої технології;
- В якості уроку (заняття) або його частини (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю);
- Як технології позакласної роботи.

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.
На відміну від ігор взагалі педагогічна гра має суттєвою ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.
Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

За характером педагогічного процесу виділяються такі групи ігор:
а)навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі;
б)пізнавальні, виховні, розвиваючі;
в)репродуктивні, продуктивні, творчі;
г) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та ін.

Класифікація педагогічних ігор (за Г. К. Селевко)
Класифікаційні параметри ігрових технологій:
За рівнем застосування: усі рівні.
За філософської основі: приспосабливающаяся.
За основним фактором розвитку: психогенні.
За концепцією засвоєння досвіду: асоціативно-рефлекторні + гештальт + сугестія.
За орієнтації на особистісні структури: ЗУН + СУД + + СУМ + Сен + ВДП.
За характером змісту: всі види + проникаючі.
За типом управління: всі види - від системи консультацій до програмної.
З організаційних форм: всі форми. За підходу до дитини: вільне виховання. За переважному методу: розвиваючі, пошукові, творчі. [8]
По напрямку модернізації: активізація. За категорії учнів: масова, всі категорії.
Спектр цільових орієнтації:
- Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування ЗУН у практичній діяльності; формування певних умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток загальнонавчальних умінь і навичок, розвиток трудових навичок.
- Виховують: виховання самостійності, волі; формування певних підходів, позицій, моральних, естетичних і світоглядних установок; виховання співробітництва, колективізму, товариськості, комунікативності.
- Розвиваючі: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, знаходити аналогії, уяви, фантазій, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, вміння знаходити оптимальні рішення; розвиток мотивації навчальної діяльності.
- Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; адаптація до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкуванню; психотерапія. [11]
Концептуальні основи ігрових технологій
• Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоствердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.
• Гра - форма психогенного поведінки, тобто внутрішньо властивого,іманентного особистості(Д. Н. Узнадзе).
• Гра - простір «внутрішньої соціалізації» дитини, засіб засвоєння соціальних установок (Л. С. Виготський).
• Гра - свобода особистості в уяві, «ілюзорна реалізація нездійсненних інтересів» (А. Н. Леонтьєв).
• Здатність включатися в гру не пов'язана з віком людини, але в кожному віці гра має свої особливості.
• Утримання дитячих ігор розвивається від ігор, в яких основним змістом є предметна діяльність, до ігор, що відображає відносини між людьми, і, нарешті, до ігор, в яких головним змістом виступає підпорядкування правилам суспільної поведінки і відносини між людьми.
• У віковій періодизації дітей (Д. Б. Ельконін) особлива роль відведена провідної діяльності, що має для кожного віку своє утримання.

Підсумки гри виступають у подвійному плані - як ігровий і як навчально-пізнавальний результат. Дидактична функція гри реалізується через обговорення ігрового дії, аналіз співвідношення ігрової ситуації як моделюючої, її співвідношення з реальністю. Найважливіша роль в даній моделі належить заключному ретроспективному обговоренню, в якому учні спільно аналізують хід і результати гри, співвідношення ігрової (імітаційної) моделі та реальності, а також хід навчально-ігрової взаємодії.

Операційні ігри. Вони допомагають відпрацьовувати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, методики написання твору, вирішення завдань, ведення пропаганди та агітації. В операційних іграх моделюється відповідний робочий процес.

Психодрама і соціодрама. Вони дуже близькі до «виконанню ролей» і «діловому театру». Це теж «театр», але вже соціально-психологічний, в якому випробовується вміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння увійти з ним у продуктивний контакт.

3. Здійснити аналіз бінарного процесу взаємодії між студентами та викладачем за умов проблемного викладу навчального матеріалу.

Дата добавления: 2015-05-08