Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 21 страница

Метод науки фінансового права - сукупність принципів, правил, прийомів і способів наукового пізнання юридичних властивостей фінансово-правових явищ, які забезпечують оволодіння об'єктивними достовірними знаннями про фінансове право як галузь права. Систему методів науки фінансового права складають: а) загальні методи; б) приватно-наукові (конкретно-наукові) методи; в) спеціальні методи.

Метод фінансово-правового регулювання - специфічний спосіб, за допомогою якого держава забезпечує необхідну їй поведінку учасників фінансових правовідносин. Основний метод фінансово-правового регулювання - імперативний, що проявляється у владних приписах одним учасникам фінансових правовідносин з боку інших, які виступають від імені держави, органів місцевого самоврядування і наділені у зв'язку з цим відповідними повноваженнями. Інші методи: метод рекомендації, метод субординації, метод узгодження.

Методи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють та використовують фонди коштів. Виділяють: а) методи формування (мобілізації) фондів коштів; б) методи розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів.

Методи та форми фінансового контролю - прийоми, способи та засоби його реалізації. Розрізняють наступні методи фінансового контролю: інспектування у формі ревізії, перевірка, аналіз, обстеження. Серед організаційно-правових форм фінансового контролю виділяють аудит, державний фінансовий аудит та фінансовий моніторинг.

Методологія науки фінансового права - вчення про методи і принципи, які використовуються у науці фінансового права для пізнання фінансово-правових властивостей об'єкта юридичних наукових досліджень, теоретичне обґрунтування використаних у науці методів і способів пізнання; про теорію методів, сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження фінансово-правових явищ про систему певних теорій, законів та категорій.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах їхньої компетенції з метою забезпечення дотримання нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Міжнародний договір як джерело фінансового права - угода двох чи декількох держав про встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків у фінансових правовідносинах між ними у формі договору, угоди, пакту, конвенції, протоколу, заключного акта тощо. Види міжнародних договорів: такі, що підлягають ратифікації і не потребують ратифікації; двосторонні та багатосторонні; міждержавні, міжурядові та відомчі.

Місцевий фінансовий контроль - контроль органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади під час затвердження місцевих бюджетів, їх виконання, затвердження звітів про їх виконання, реалізації програм місцевого значення, при вирішенні інших фінансових питань на місцевому рівні.

Наступний фінансовий контроль - контроль, що здійснюється після виконання фінансових планів (виконання доходної та видаткової частин бюджету, виконання кошторису бюджетної установи, виконання фінансового плану підприємства) та здійснення фінансових операцій.

Наука фінансового права - внутрішньо цілісна система узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології. Вона вивчає: а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права; б) фінансові правовідносини; в) фінансово-правові категорії; г) фінансове законодавство; ґ) практику застосування фінансово-правових норм; д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів; е) систему поглядів учених з проблем фінансової діяльності. Предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат.

Невиїзна документальна перевірка - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу Державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - обов'язок суб'єкта фінансового права зазнавати заходів державного примусу за скоєне правопорушення. Характеризується: засудженням протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; засудженням суб'єкта правопорушення; покладанням на нього встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку бути позбавленим належних йому певних благ за скоєне правопорушення.

Незалежний (аудиторський) фінансовий контроль - контроль, що здійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами з метою встановлення достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності суб'єктів господарювання та відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій нормативним актам України.

Неправомірна поведінка суб'єктів фінансового права (правопорушення) - суспільно небезпечне або шкідливе протиправне винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридичну відповідальність.

Неправомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам нормативних актів і являє собою винну протиправну поведінку. Неправомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин поділяються на злочини і проступки.

Нормативно-правовий акт як джерело права - волевиявлення уповноважених суб'єктів права, яке установлює, змінює чи відмінює фінансово-правові норми з метою регулювання фінансових відносин.

Об'єкт фінансових правовідносин - реальні соціальні блага, на використання та охорону яких спрямовані конкретні права і відповідні їм обов'язки і з приводу яких між суб'єктами фінансових правовідносин виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Об'єкт фінансового правопорушення - суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільно шкідлива поведінка суб'єкта фінансового правопорушення, які охороняються нормами права і на які посягає фінансове правопорушення. Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкти фінансового правопорушення.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення - зовнішня сторона суспільно шкідливого діяння (дії чи бездіяльності), яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами фінансового права, заподіює чи створює загрозу заподіяння йому шкоди. Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони фінансового правопорушення є: діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між ними.

Обов'язковий фінансовий контроль - контроль, що проводиться: а) на підставі встановлених чинним законодавством вимог; б) за рішенням уповноважених державних органів (Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно-ревізійного управління України, правоохоронних органів).

Обов'язкові методи мобілізації фондів коштів - засоби, прийоми і способи, за допомогою яких створюються централізовані фонди коштів. Методом обов'язкової мобілізації забезпечуються надходження обов'язкових платежів.

Обстеження - метод фінансового контролю, який застосовується лише до окремо взятих сторін фінансової діяльності, але здійснюється за широким колом показників. При проведенні обстеження можуть використовуватися такі прийоми, як опитування та анкетування.

Ознаки правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права,

- єдність формальних (зовнішніх) і матеріальних (внутрішніх), об'єктивних і суб'єктивних ознак. До них належать: суспільна шкідливість діяння; протиправність діяння; винність особи, що скоїла протиправні діяння; неправомірне діяння деліктоздатної особи. Зовнішнім виявом протиправного діяння є дія або бездіяльність; протиправне діяння є караним.

Пеня - правовідновлювальна фінансова санкція у вигляді грошової суми, яку учасник фінансових відносин повинен виплатити у разі порушення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин.

Пеня за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Перевірка являє собою одиничну контрольну дію на визначеній контрольній ділянці фінансової діяльності суб'єкта фінансового контролю.

Перевірка виїзна - перевірка, що проводиться за місцем знаходження об'єкта, що перевіряється.

Перевірка позапланова виїзна - перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документів обов'язкової звітності; в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; ґ) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Підзаконні нормативно-правові акти як джерела фінансового права

правові акти, які мають нормативний характер та видаються відповідно до закону, на основі закону, для виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання фінансових правовідносин. До підзаконних нормативно-правових актів належать: укази та розпорядження Президента України; акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру; акти (постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; акти відомчі (акти міністерств, відомств, комітетів, фондів); акти органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; акти підприємств, установ, організацій.

Підстави настання юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність необхідною. Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини: факт скоєння соціально небезпечної поведінки (правопорушення)- фактична підстава; наявність форми права, що забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) - нормативна підстава; відсутність підстав для звільнення від відповідальності у випадках, зафіксованих нормами права; наявність правозастосовчого акта - рішення компетентного органу, яким накладається юридична відповідальність, визначається її вид і міра - процесуальна підстава.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою. Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права є склад правопорушення.

Планова виїзна перевірка - перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого вона проводиться.

Планова ревізія - ревізія, яка передбачена у плані суб'єкта здійснення контролю.

Повторна ревізія - ревізія, яка призначається, якщо попередня ревізія визнана такою, що проведена неякісно або з порушенням встановлених вимог.

Податковий контроль - регламентована нормами податкового права діяльність компетентних органів з метою перевірки дотримання податкового законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, державних цільових фондів.

Події суб'єктів фінансових правовідносин - юридичні факти, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку, народження дитини, стихійне лихо).

Позавідомча ревізія - ревізія, яка проводиться органами інших міністерств і відомств.

Позапланова виїзна ревізія - ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу Державної контрольно-ревізійної служби і проводиться у підконтрольних установах на підставі рішення суду, а в інших установах за рішенням суду винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 11 Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Позитивна (ретроспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - обов'язок суб'єкта фінансового права діяти відповідно до приписів правових норм; це сумлінне виконання ними своїх обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Така відповідальність передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки.

Попередній фінансовий контроль - контроль, що проводиться до початку фінансових операцій із мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансово-планових актів.

Поточний фінансовий контроль - контроль, який проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (під час виконання фінансових зобов'язань перед державою, органами місцевого самоврядування, отримання та використання коштів підприємствами, установами, організаціями) та в процесі виконання фінансових планів.

Правовідновлювальна (компенсаційна) функція юридичної відповідальності - функція, яка спрямована на поновлення незаконно порушення прав, на примусове виконання невиконаних зобов'язань.

Правоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - обумовлена нормами фінансового права, його здатністю бути носієм суб'єктивних прав та нести юридичні обов'язки у сфері фінансової діяльності.

Правозмінюючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують зміну фінансових правовідносин.

Правомірна поведінка суб'єктів фінансового права - суспільно корисна правова поведінка особи (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм і охороняється державою.

Правомірні діяння суб'єктів фінансових правовідносин - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів. Правомірні діяння поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки.

Правопорушення, які скоюють суб'єкти фінансового права, - суспільно небезпечні або шкідливі, протиправні, винні діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта фінансового права, що порушує врегулюваний правовими нормами порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, за яке законодавством встановлено юридичну відповідальність. Це зовнішньо об'єктивований акт, який виражається і усвідомлюється як ставлення суб'єкта до реальної дійсності, інших суб'єктів, держави, суспільства.

Правоприпиняючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують припинення фінансових правовідносин.

Правосуб'єктність суб'єктів фінансових правовідносин - здатність ф і зичних та юридичних осіб у встановленому порядку бути суб'єктами фінансових правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у конкретних фінансових правовідносинах, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів, а також нести юридичну відповідальність за свої дії. Фінансова правосуб'єктність визнається за певними суб'єктами: а) безпосередньо - шляхом прямої вказівки на це в законі; б) опосередковано шляхом окреслення їхніх прав та обов'язків у сфері фінансової діяльності. Правосуб'єктність юридичних осіб проявляється у їх компетенції сукупності прав і обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій. Правосуб'єктність фізичних осіб складається з їх правоздатності і дієздатності, в деяких випадках включає деліктоздатність.

Правоутворюючі юридичні факти - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення фінансових правовідносин.

Предмет фінансового права - суспільні відносини, які виникають у процесі діяльності держави, органів місцевого самоврядування з планомірного утворення, розподілу та використання фондів коштів для реалізації їх завдань та функцій.

Примус - система встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпечення режиму законності у фінансовій сфері, виконання фінансових зобов'язань, а у разі вчинення правопорушення - застосування до останніх заходів відповідальності (фінансової, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної).

Принципи фінансового права - вихідні, відправні теоретичні положення, керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання фінансових правовідносин та за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин, що складають предмет фінансового права. їх поділяють на: а) загально правові, б) міжгалузеві, в) галузеві.

Принципи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування - керівні положення, які визначають її сутність. Поділяються на дві групи: загальні принципи державного управління та галузеві принципи, властиві лише фінансовій діяльності.

Принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права -

вихідні основоположні ідеї, що виражають її сутність, природу, призначення, випливають з її змісту і дають можливість забезпечувати правопорядок у суспільстві. Поділяються на загальноправові та спеціальні.

Процесуальні фінансово-правові норми - норми, які визначають порядок діяльності учасників фінансових правовідносин у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів і встановлюють процедуру застосування та дії матеріальних фінансово-правових норм.

Реалізація норм фінансового права - це фактичне їх здійснення у відповідних правових формах. Виділяють чотири форми реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання і застосування.

Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Розділ (підгалузь) фінансового права - сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері фінансової діяльності.

Санкція фінансово-правової норми - вказівка на юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначеного у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі фінансово-правової норми; спосіб захисту приписів, установлених фінансово-правовою нормою. Санкція фінансово-правової норми передбачає наслідки її порушення, визначає види юридичної відповідальності, які покладаються на тих суб'єктів фінансових правовідносин, які порушили приписи фінансово-правових норм.

Система органів фінансового контролю в Україні - сукупність органів державної і місцевої влади та управління, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи: 1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями; 2) органи, що спеціально створені для проведення фінансового контролю.

Система фінансового законодавства - сукупність нормативно-правових актів, в яких містяться фінансово-правові норми.

Система фінансового права - внутрішня його структура, систематизована сукупність, єдність, взаємозв'язок і диференціація елементів, розташованих у певній послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою даної галузі. Структурними елементами системи фінансового права є: фінансово-правові норми; фінансово-правові інститути; підгалузі фінансового права.

Склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права,

- сукупність юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення суб'єкта фінансового права до юридичної відповідальності, за наявності яких суспільно шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням.

Спеціальна правосуб'єктність суб'єкта фінансових правовідносин -

здатність суб'єкта бути учасником певного кола фінансових правовідносин.

Спеціальні закони як джерела фінансового права - закони, якими регламентується обмежена (спеціальна) сфера фінансової діяльності.

Спеціальні фінансово-правові норми - норми, які поширюють дію на певне коло осіб.

Спеціальнопривентивна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - функція, яка спрямована на формування у суб'єктів фінансового права мотивів до правомірної поведінки.

Стратегічний фінансовий контроль - контроль, який спрямовується на вирішення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому.

Суб'єктивне право - міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для реалізації його прав і забезпечена юридичними обов'язками другої сторони цих відносин.

Суб'єкт фінансового права - особа, наділена правосуб'єктністю, потенційною здатністю бути учасником правовідносин у сфері фінансової діяльності.

Суб'єкти фінансових правовідносин - учасники, сторони цих відносин, які володіють визначеними суб'єктивними правами, здійснюють їх та несуть юридичні обов'язки у конкретних фінансових правовідносинах. Це реальні їх учасники, які у конкретно існуючих правовідносинах реалізують свої права і несуть відповідні юридичні обов'язки. Виділяють три основні групи суб'єктів фінансового права: а) держава і її адміністративно-територіальні одиниці, б) колективні суб'єкти; в) індивідуальні суб'єкти.

Субвенція - форма фінансової допомоги у вигляді грошової суми, яка виділяється з бюджету вищого рівня на певний термін для вирівнювання соціально-економічного розвитку відповідного адміністративно-територіального утворення. На відміну від дотації використовується лише за призначенням на фінансування конкретних заходів та у встановлений термін. У разі недотримання цих вимог та неповного використання коштів виділеної субвенції або у зв'язку з нецільовим використанням підлягає поверненню до того органу, який її надав.

Субсидія - фінансова допомога у грошовій чи натуральній формі, яку надає держава за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, а також спеціальних фондів, юридичним чи фізичним особам, іншим державам на фінансування певних заходів (покриття дефіциту бюджету, фінансування певних програм чи проектів).

Тактичний фінансовий контроль - контроль, який вирішує поточні питання фінансової діяльності підприємств, установ, організацій.

Тематична ревізія - ревізія, яка передбачає перевірку однієї або декількох сторін фінансової діяльності.

Уповноважувальні фінансово-правові норми - норми, які встановлюють права учасників фінансових правовідносин на здійснення дій по мобілізації, розподілу та використанню фондів коштів. Вони допомагають приймати самостійні рішення у сфері фінансової діяльності, дають право вибору поведінки, але у певних межах.

Фактична ревізія - ревізія, під час якої перевіряється вся сукупність різних сторін фінансової діяльності підконтрольного об'єкта: документи, наявність грошей, цінних паперів, матеріальних цінностей тощо. Обов'язковим елементом фактичної ревізії є інвентаризація матеріальних цінностей.

Фінанси (від лат. «fenantia» - термін сплати чого-небудь, закінчення справи; франц. finance» - сукупність державного майна, державного господарства, доходи і видатки держави) - система економічних відносин, які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів коштів, необхідних для виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб. За матеріальним змістом фінанси є фондами коштів різних суб'єктів (держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій), а їх сукупність - фінансовими ресурсами. Категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому - лише державні фінанси. Фінанси виконують розподільчу та контрольну функції.

Фінанси підприємств, установ, організацій - децентралізована ланка фінансової системи, яка складається з відокремлених фондів коштів, що перебувають у розпорядженні кожного підприємства, установи, організації і використовуються ними для виконання їх завдань та функцій. Виділяють фінанси підприємств, установ, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво) і фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність. Залежно від форми власності розрізняють: фінанси приватних підприємств; фінанси підприємств колективної власності; фінанси комунальних підприємств; фінанси державних підприємств; фінанси підприємств, заснованих на змішаній формі власності; фінанси спільних підприємств.

Фінансова безпека держави - 1) принцип фінансової діяльності, що означає такий стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз у сфері фінансової діяльності, який дає можливість державі, органам місцевого само-врядування виконувати свої завдання і функції; 2) напрям фінансової політики держави, предмет якої складає коло суспільних відносин щодо: оцінки та прогнозування ситуації у фінансовій сфері; відстеження тенденцій виникнення факторів, які викликають загрозу для фінансової безпеки держави та їх урахування при формуванні фінансової політики держави; визначення й аналізу факторів, які підривають стабільність фінансової системи держави у коротко- та довготерміновій перспективі тощо.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування

процес формування, розподілу і використання фондів коштів для забезпечення виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування з метою досягнення завдань, що стоять перед ними.

Фінансова політика - сукупність заходів, які здійснюють держава, органи місцевого самоврядування у сфері управління публічними фінансами та їх використання для здійснення своїх завдань і функцій з метою впливу на стан фінансової системи України. Виділяють державну, місцеву фінансову політику та фінансову політику підприємства, установи, організації.

Фінансова система України - а) сукупність фінансових інститутів (ланок), які сприяють утворенню, розподілу та використанню відповідних фондів коштів; б) сукупність державних органів та органів місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції фінансову діяльність. Фінансова система як сукупність фінансових інститутів складається з таких ланок: бюджетна система; цільові державні позабюджетні фонди; фінанси підприємств, установ, організацій; фінанси державного страхування; кредит (державний, місцевий і банківський).

Фінансове право як галузь права - система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Фінансове право як навчальна дисципліна - систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета правового регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей. Предметом цієї навчальної дисципліни є фінансове право у всіх своїх виявах: як галузь права, як система законодавства, як наука, що вивчає фінансове право.

Фінансове правопорушення - суспільношкідливе, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єктів фінансових правовідносин, що порушує норми фінансового права і виражається у невиконанні або неналежному виконанні ними фінансових обов'язків, за яке законодавством встановлено фінансово-правову відповідальність.

Фінансовий контроль - регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; контроль за законністю і доцільністю дій у галузі мобілізації, розподілу і використання державних та місцевих фондів коштів, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціальними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.

Дата добавления: 2015-05-10