Концепція універсального еволюціонізму

Методи аналізу математичних моделей.

Прямі та варіаційні принципи побудови моделей ДС

Викладемо загальну схему еволюційних процесів, справедливу для всіх трьох рівнів організації матеріального світу – неживої речовини, живої природи та суспільства. Чудово, що ці процеси в силу природних законів розвитку спрямовані в бік ускладнення організації Природи і зростання різноманітності форм (морфогенезу). Для опису процесу самоорганізації зручно використовувати мову дарвінівської тріади: мінливість, спадковість, відбір.

Нові якісні особливості системи з'являються завдяки мінливості. Остання викликається стохастичністю, випадковими змінами в системі, виникненням флуктуацій. Наведені терміни дещо відрізняються за змістом, але всі вони придатні для виявлення причини того явища, яке називають мінливістю.

У системі, що розвивається, завжди існує залежність від минулого, тобто від нього залежать як сьогодення, так і майбутнє. Цю залежність можна умовно назвати спадковістю системи, а остання пов'язана з пам'яттю. Пам'ять, як правило, обмежена, але можна навести приклади крайніх станів, тобто нескінченну і нульову пам'ять. В детермінованих системах пам'ять нескінченна: тут теперішнє визначає майбутнє, а минуле – теперішнє. Наприклад, рух планет і взагалі небесна механіка – система з нескінченною пам'яттю, хоча б на кінцевому інтервалі часу. Приклад системи з обмеженою пам'яттю – погода. Погода пам'ятає свій попередній стан не більше двох, трьох тижнів. Можуть існувати системи без пам'яті, наприклад, розвинена турбулентність: за заданим розподілом вихорів в турбулентному потоці не можна намалювати картину попереднього стану.

Далі в світі панують принципи відбору, що дозволяють вибрати з можливих віртуальних станів деякий безліч допустимих. До числа правил відбору, перш за все, відносяться закони збереження, закон зростання ентропії в ізольованій системі та деякі інші. Іншими словами, закони відбору – закони фізики, хімії, біології, закони суспільного розвитку, які з віртуальних рухів відбирають ті, які ми спостерігаємо. Принципи відбору допускають біфуркаційні стани в системі, з яких можливий перехід в безліч нових станів. Тут подальша еволюція стає непередбачуваною.

Наведені вище загальні принципи еволюції, придатні для відсталого, живого світу і соціальних систем, доречно назвати універсальним еволюціонізмом. Отже, у світі відбувається на всіх рівнях синергетичний процес, тобто процес самоорганізації.

Через дії механізмів біфуркаційного типу слідує незворотність еволюції, що еквівалентно незворотності часу.

Важливим наслідком з емпіричних узагальнень є твердження, що стохастичність і біфуркації приводять в процесі еволюції до безперервного росту форм світу, до морфогенезу. Природа дає можливість з'явитися новим формам організації матерії, ці форми ніби потенційно нею заготовлені, але деталі процесу непередбачувані.

Наслідки концепції:

q Біфуркаційний тип вибору визначає незворотність еволюції (стріла часу)

q Стохастичність і біфуркації призводять до зростання числа форм (морфогенез).

q Природні об’єкти побудовані дискретно (тобто можна виділити системи та підсистеми).

q В далеких від рівноваги відкритих системах можливі нові динамічні стани матерії – дисипативні структури.

Дата добавления: 2015-05-08