Інтуїція, її різновиди

Інтуїція – форма пізнання, здатність безпосереднього осягнення істини без попередньої логіки доведення. Це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об’єднуються в єдину систему. У матеріалістичній філософії інтуїція є своєрід­ним різновидом мислення, що проходить на рівні несвідомого, а усвідомлюється (як «вибух») тільки результат такого мислення. Основна риса інтуїції — брак усвідомленого процесу пошуку істини (здобуття кінцевого знання). Головними передумовами інтуїтивної істини є осо­бистий досвід, професійне володіння інформативним полем про об”єкт пізнання, схильність до інтуїтивного прийняття рішень, обдарованість тощо. Інтуїція досягається в сфері підсвідомої психічної діяльності.

Основні характеристики: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання. Але це явище закономірне і залежить від повноти логічного аналізу проблеми.

З точки зору самого суб’єкта сприйняття, це суб’єктивна і об’єктивна форми.

Суб’єктивна – це сприйняття несвідомих психічних даних суб’єктивного походження. Об’єктивна форма – це переформоване сприйняття фактичних даних, які виходять з об’єкта, що супроводжується переформованими думками та почуттями.

Найпростішою формою інтуїції є чуттєве споглядання, або просторова інтуїція («категоріальна»). З її допомогою утворюються первісні геометричні поняття про фігурах і тілах.

Укладення беруться як безпосередні очевидності, щось безумовно дане. Логічний аналіз бере до уваги, але ніколи не відкидає такого роду констатації. Такий тип інтуїції математики називають «предметною», або «праксеологічною».

Дещо своєрідним видом інтуїції є перенесення ознак, які мають загальне значення для деякого класу предметів, на нові предмети цього класу. В математиці вона отримала назву «емпіричної» інтуїції. У логічному плані емпірична інтуїція являє собою приховане висновок по аналогії, і вона не володіє більшою вірогідністю, ніж аналогія взагалі.

У математичних міркуваннях, перш за все в елементарних діскурсівних переходах, тобто у висновках «з визначення», а також у висновках по логічним схемами транзитивних, контрапозіціі тощо, без явної формулювання цих схем є так звана «логічна» інтуїція. Логічна інтуїція відноситься також до стійким нереалізованим елементів математичного міркування.

На підставі розподілу ситуацій інтуїтивно ясності виділяють два основних типи інтуїції: аподиктична, результати якої не піддаються перегляду з точки зору логіки, і асерторична, що має еврістичне значення і підпорядкована логічному аналізу.

Конкретна інтуїція – сприйняття фактичної сторони речей, абстрактна – сприйняття ідеальних зв’язків.

Концептуальна формує нові поняття на основі існуючих раніше наочних образів, а ейдетична будує нові наочні образи на базі існуючих раніше понять.

Дата добавления: 2015-05-22