Галузі психологічних знань

До XVII ст. психологія розвивалась як частина філософії, потім як окрема галузь знань, а у XVIII ст. почався поділ психології на ряд окремих галузей знань. Сучасна психологія - це цілісна система, до якої входить понад три десятки галузей психологічних знань.

Загальна психологія вивчає закономірності психологічної діяльності людини з нормальним розвитком. Це, зокрема, передбачає розгляд принципових, основних понять, які стоять перед психологією загалом, обґрунтування методів дослідження психічних явищ, формування психологічних закономірностей.

Загальна психологія досліджує: пізнавальні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву); емоційні процеси (емоції, почуття); вольові процеси (боротьба мотивів, прийняття рішень тощо); питання, пов'язані зі спілкуванням, діяльністю особистості, її характером і здібностями.

Вікова психологія вивчає психічний розвиток людини, формування її психічних процесів і станів. її поділяють на дитячу психологію, психологію підлітка, юнака, дорослої людини, людини похилого віку. Ця галузь психології невіддільна від диференційної психології. Вікова і диференційна психології розуміють вік людини як функцію біологічного та історичного часу; індивідуальний розвиток особистості вивчають залежно від життєвого шляху, типу характеру, конкретного змісту діяльності, трудового та професійного досвіду людини. Вікова і диференційна психології розрізняють біосоціальні, хронологічні, структурно-динамічні та випадкові аспекти становлення психіки.

Вікова психологія розкриває зміст послідовних етапів розвитку, динаміку психологічних процесів, досліджує вплив на формування індивідуальних відмінностей культурно-історичних, соціально-економічних та етнічних умов.

Генетична (від грец. genesis - походження) психологія вивчає психічний розвиток людини з перших днів життя і до смерті. Науковці, які працюють у цій галузі, звертають увагу не тільки на психологію дитинства, підліткову і юнацьку, а й на психологію людей зрілого і старечого віку, на періоди, пов'язані з кризами й напруженням. їх також цікавить внутріутробний розвиток дитини як надзвичайно важливий етап її психічного розвитку.

Педагогічна психологія вивчає психологічні основи виховання та навчання, досліджує формування пізнавальної діяльності та суспільно значущих якостей особистості. Зокрема, умови ефективного навчання, взаємостосунки між педагогами й учнями; психологію вчителя; єдність навчання і виховання; закономірності засвоєння знань, умінь і навичок; закономірності цілеспрямованого формування особистості.

У педагогічній психології вирізняють психологію виховання дітей дошкільного віку (дошкільна психологія), психологію навчання і виховання у шкільному віці, психологію професійно-технічної освіти, психологію вищої школи.

Соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організаціях і соціальних групах, закономірності спілкування і взаємодії людей, діяльність малих і великих соціальних груп, процеси соціалізації особистості, розвиток соціальних настанов тощо.

Психологія мистецтва вивчає психологію створення і сприймання людиною творів мистецтва, властивості і психічні стани людей, пов'язані зі створенням та сприйманням художніх цінностей. З цією галуззю пов'язані психологія спеціального мистецтва, яка вивчає творчу діяльність художників сцени (акторів, режисерів) і процес сприймання сценічних творів глядачами, та музична психологія, що досліджує вплив музики на людину, на її активну музичну діяльність; формування, розвиток і визначення музичних здібностей тощо.

Психологія спорту розробляє питання навчання і виховання спортсмена, закономірності формування спортивних навичок, умінь, вольових і моральних якостей; досліджує психічні особливості, що виявляються в умовах спортивних змагань і діяльності тренера; розглядає психологічні аспекти підвищення ефективності тренування спортсмена, міжособистісні взаємини спортсменів у команді, міжкомандні взаємини тощо.

Юридична психологія досліджує психологію взаємин між представниками юридичних спеціальностей із підсудними, засудженими тощо, зокрема психологію допитів і показань, а також психологію виправлення, що вивчає особливості психічної діяльності в умовах застосування покарань. До неї належить кримінальна психологія, яка досліджує формування протиправних аспектів діяльності та можливості запобігання їм.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності, зокрема професійно важливі якості певної спеціальності, психологічні основи організації та підвищення продуктивності праці; стосунки у трудовому колективі, професійну мотивацію, оптимізацію взаємин у трудових колективах.

Психологія творчості вивчає процеси наукових відкриттів, творчої діяльності людей науки, літератури, музики, образотворчого мистецтва й раціоналізаторства.

Інженерна психологія досліджує ставлення людини до різних механізмів, формування характеру у взаємодії з машинами тощо.

Авіаційна психологія вивчає діяльність спеціалістів-авіаторів.

Космічна психологія розробляє питання вольової та моральної підготовки космонавтів, досліджує психічні прояви у момент максимальних навантажень тощо.

Військова психологія вивчає психологію людини у військових структурах, питання навчання та виховання військових.

Психологія управління розглядає формування програм діяльності керівників і підлеглих, пов'язаних із зміною об'єктів управління; підвищення ефективності управління; психологічні особливості керівника, його управлінські потреби, здібності.

Екологічна психологія (психологія середовища) вивчає психологічні аспекти поліпшення природних умов життєдіяльності людини та виховує екологічну свідомість; досліджує особливості сприймання людиною середовища та виявлення несприятливих для її розвитку чинників; розробляє мотивації екологічної поведінки осіб, відповідальних за завдані довкіллю збитки тощо.

Політична психологія досліджує психологічні аспекти політичної поведінки людей, застосування психологічних знань до пояснення політичних процесів; вивчає психологічні компоненти (настрій, думки, почуття) у політичному житті суспільства, процес їх формування та вияви на рівні політичної свідомості й самосвідомості націй, соціальних груп тощо. З політичною психологією пов'язані процеси поширення повідомлень на рівні їхнього формування, закріплення чи зміни настанов. Політична психологія вивчає і функціонування настроїв і думок тощо.

Психологія мас вивчає окремих людей як членів соціуму, груп, натовпу, які організовуються в певний час і з певною метою.

Етнічна психологія (етнопсихологія) досліджує механізми групової психології етнічних спільнот, стосунки між цими спільнотами.

Історична психологія вивчає походження та розвиток пізнання, світосприймання, засвоєння звичаїв у різних епохах.

Економічна психологія вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими стосунками; ставлення людини до різних форм власності; психологічні питання розподілу результатів праці; проблеми потреб людини тощо.

Психологія соціальної роботи досліджує формування чи відновлення здатності людини до соціального функціонування.

Екстремальна психологія вивчає зміни психологічних закономірностей життя та діяльності людини за нестандартних умов.

Патопсихологія включає олігофренопсихологію (психологію людей з вадами розумового розвитку); тифлопсихологію (психологію людей з вадами зору); сурдопсихологію (психологію людей з вадами слуху).

Зоопсихологія досліджує психологію тварин, їхню поведінку (переважно в лабораторних умовах).

Психологія торгівлі вивчає взаємини між продавцем і покупцем; вплив реклами на ефективність торгівлі тощо.

Психологія реклами має на меті оцінювання наявного чи сподіваного попиту на певні товари тощо.

Психологія "штучного інтелекту" розробляє методи моделювання на обчислювальних машинах та використання цих машин для розширення інтелектуальних можливостей людини.

Психологія комп'ютеризації в ивчає закономірності й принципи організації діалогу між людиною та комп'ютером, вироблення психологічних основ, створення ефективних комп'ютерних систем тощо.

Консультативна психологія становить систематизований опис процесів подання психологічної допомоги - консультації. Ця галузь психологічної науки вивчає процеси, що виникають між людиною, яка потребує допомоги у важких ситуаціях, тобто клієнтом, і людиною, яка надає консультацію; вивчає риси, притаманні особі консультанта, тощо.

Одночасно з диференціацією психологічних знань відбувається процес їхньої інтеграції в інші галузі знань (психолінгвістика, психопедагогіка, психозоологія, психофізіологія, психогігієна тощо).

3. Методи психології доцільно розділити на дві групи:

- пізнавальні (дослідницькі) методи;

- методи активного впливу на людей.

Розглянемо першу групу методів. Процес психологічного дослідження складається з низки етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних і формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчають стан досліджуваної проблеми, проводять попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначають мету й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза - уявлення про очікуваний результат дослідження.

Усі вихідні моменти зумовлюють планування дослідження, вибір контингенту і кількість піддослідних, місця та часу проведення дослідів, технічне оснащення, отримання попередніх експериментальних даних, форми протоколів, план кількісної (статистичної) та якісної обробки й інтерпретації даних.

На етапі збирання фактичних даних використовують емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксують у протоколі, що має бути досить повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію всіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

На останньому етапі дослідження здійснюють інтерпретацію даних та формулювання висновків, встановлюють їхню відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, виявляють нові питання та проблеми, на основі яких формують програму дослідження.

Відповідно до етапів психологічного дослідження, доцільно розрізняти чотири групи методів:

- організаційні;

- емпіричні;

- методи обробки даних;

- інтерпретаційні методи.

До організаційних методів належать: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, які відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, що виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб упродовж тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об´єкт вивчають різними засобами представники різних наук, що дає змогу різнобічно характеризувати особистість.

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, питальники, соціометрія, референтометрія, інтерв´ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий метод.

Методи обробки даних - це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виокремленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв´язків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає в реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

До методів активного психологічного впливу потрібно додати такі групи:

- методи регулювання;

- методи формування і спрямування поведінки та діяльності;

- методи психологічного забезпечення (психологічної підготовки, психічного здоров´я тощо).

Нині у працях деяких психологів поряд з поняттям методу з´явилося поняття технології психологічного впливу (М.Й.Варій).

Дата добавления: 2015-05-22