Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки

Психічне відображення виникає на певному етапі розвитку тваринного світу у формі здатності відчувати. Здатність відчувати - чутливість - проявляється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Наприклад, вібрація павутини, викликана потраплянням у неї комахи, не має прямого відношення до потреб павука, проте вона є для нього сигналом наявності поблизу їжі. Легке шарудіння для жаби саме собою не підтримує її життя й не є шкідливим для нього, але становить для неї сигнал про наявність їжі чи небезпеки. Роль сигналу можуть виконувати звуки, запахи, кольори та інші якості предметів і їхнє поєднання. Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки. Завдяки здатності відображати принаймні елементарні зв'язки між подразниками виробляється механізм передбачення очікуваної події. Це забезпечує можливість приготуватися до відображення впливу, який має відбутись (випереджувальне відображення). Отже, психіка виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища.

Поява і розвиток чутливості - нового рівня відображувальної діяльності - нерозривно пов'язані з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття та органів руху. Удосконалення тілесної організації тварин під впливом способу їхнього життя відбувалось у двох протилежних напрямах: по-перше, в бік дедалі більшої спеціалізації органів чуття (зорового, слухового, нюхового, смакового тощо) та органів руху (ніг, крил); по-друге, в бік централізації нервової системи: від сітчастої (медуза), вузлової (черви, комахи) до нервової системи хребетних. У хребетних дедалі активніше розвиваються головний мозок і його вищий відділ - кора головного мозку. Збільшення об'єму й ролі кори головного мозку називається кортикалізацією. Що більшого розвитку досягає нервова система і мозок тварини, то вищий рівень її психіки.

Увесь тривалий процес психічного розвитку складається з двох якісно відмінних періодів:

o розвиток психіки у тварин, який підлягає законам спадковості, мінливості та природного добору;

o розвиток психіки - свідомості у людини, який визначається суспільно-історичними закономірностями.

У процесі біологічної еволюції тварин виділяють три якісно відмінні стадії розвитку психіки:

o стадія елементарної чутливості - сенсорна;

o стадія предметного сприймання - перцептивна;

o стадія найпростішої інтелектуальної поведінки.

На стадії елементарної сенсорної психіки тварина реагує лише на окремі впливи на неї властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення, тобто вони пов'язані з тими впливами, від яких залежить реалізація основних біологічних функцій тварини. Відображення дійсності на цьому етапі представлене у формі елементарних відчуттів. Сенсорне відображення спостерігається у тварин з сітчастою та вузловою нервовою системами. Вони виділяють із середовища окремі властивості: вібрацію, звуки, запахи, кольори, які мають для тварин відображувальне аналітичне сигнальне значення і орієнтують тварин у зовнішньому світі (гусінь згортається у відповідь на дотик; бджола летить на квіти за запахом). Дотик та запах сигналізують про інші життєво важливі впливи. На перцептивній стадії психічного відображення перебувають усі ссавці, що мають достатньо розвинений головний мозок. Його відображальна функція багатша, а регулятивна - досконаліша. Для цієї стадії характерна здатність до синтетичного відображення різних властивостей одного об'єкта, часто складного (собака впізнає господаря за низкою ознак: голос, одяг, запах). Формується уявлення, удосконалюється пам'ять. Але одні з властивостей об'єкта є для тварин більш значущими (як сигнал), тоді як інші відіграють меншу роль. Для розвитку психіки велике значення має спосіб життя тварин. Птахи, риби, які живуть в одноманітному середовищі, мають менш розвинену психіку, ніж багато наземних тварин. Провідною для цих тварин є, як і на попередній стадії, інстинктивна діяльність, але зворотна реакція виникає на речі, образи. Є органи сприймання, які працюють на основі взаємодії групи аналізаторів. Виникає реакція на дистантні подразники: у собаки виробляється рефлекс на дзвінок та їжу. їжу показували в іншій кімнаті і лише потім давали дзвінок - собака відчиняв двері й сам знаходив їжу. Цей приклад свідчить про те, що на цій стадії у тварин є образ, уявлення, пам'ять, а також здатність реагувати на властивості, які визначають спосіб дії, операції, що дає початок розвитку нової форми закріплення досвіду тварин - навичок. Найбільш організовані тварини підіймаються ще на одну стадію розвитку - стадію інтелекту, яка характеризується складними формами відображення дійсності. Суттєвою для цієї стадії розвитку психіки є здатність розв'язувати так звані "двофазні" завдання. На фазі підготовки дії тварини керуються не самим предметом, на який вони спрямовані, не кінцевою метою, а тим, що є лише засобом досягнення цієї мети. Друга фаза "діяльності" спрямована вже безпосередньо на той предмет, який є її безпосереднім чинником. Одне й те саме завдання може розв'язуватись різними способами з використанням різних операцій.

Інтелектуальна поведінка тварин характеризується такими основними ознаками:

o за складних умов тварини після багаторазових "спроб і помилок" знаходять рішення;

o якщо поставити тварину в аналогічні умови - відразу знаходять рішення;

o якщо умови дещо видозмінити - знаходять рішення, а це означає, що їм властиве перенесення;

o розв'язують "двофазні завдання" (деякі психологи стверджують, що мавпи можуть розв'язувати і "трифазні завдання", що є уже орієнтовною основою діяльності).

Водночас у нестандартних ситуаціях яскраво проявляються обмеження інтелектуальної поведінки тварин. Так, у відомому досліді з мавпою, яка гасила вогонь водою з бака, за зміни умов (вогонь знаходився на плоті посеред річки, а бак з водою на іншому плоті, до якого важко було дістатися) вона намагалася розв'язати завдання старим методом - діставалася до бака з водою замість того, щоб скористатися водою з річки.

На сенсорній стадії, під впливом повторення з покоління в покоління умови життя, дії, корисні тваринам, спадково закріплювались і набули вродженого безумовного характеру. Безумовні рефлекси - це вроджені видові рефлекси. Захисні, орієнтовні та інші рефлекси забезпечують розпізнавання необхідних подразників і задоволення життєво важливих потреб. Звичайно, аналізатори сприймають і інші подразники, індиферентні для організму, але видовий досвід не може використати цю інформацію і вона для нього втрачається. Безумовні, рефлекторні дії, поступово ускладнюючись, набувають форми інстинктів.

Інстинкт - це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин. Це жорстка програма поведінки в разі дії певного подразника. Якщо ж характер дії подразника змінюється, тоді неминуча смерть, оскільки пристосування до нових умов немає. Цей недолік компенсується величезною швидкістю розмноження і численним потомством, що вимагає швидкої зміни поколінь, а отже - короткої тривалості життя кожної особини. Через таку короткочасність організм має бути наділений всіма формами поведінки вже при народженні: одноденці (вид метеликів) навчатись ніколи.

Інстинкт - це незмінна програма: птахи будують гнізда, характерні лише для цього виду, причому навіть особини, вирощені в інкубаторі, приступали в певний час до будівництва властивих саме цьому виду гнізд. Запускається ця програма певними сигналами. Інстинктивну форму поведінки можна запустити, пред'явивши тварині об'єкт, схожий на той, який необхідний. Це явище імпринтингу, яке відкрив австрійський дослідник К. Лоренц. Завдяки йому діти пізнають своїх батьків серед інших родичів. У природних умовах першим рухомим об'єктом, який потрапляє в поле зору малюків, є мама, і саме її образ стає тією моделлю, на основі якої засвоюються і проявляються властиві цьому виду форми поведінки. Характерно, що процес імпринтингу можливий лише протягом певного, обмеженого в часі періоду, який називають критичним. Інстинктів надзвичайно багато, але зрештою в їхній основі лежать два: інстинкт самозбереження й інстинкт продовження роду.

Перцептивна стадія розвитку психіки у тварин характеризується оволодінням тваринами індивідуальними формами поведінки. Зміни умов існування плазунів і особливо ссавців висунули високі вимоги до організму з точки зору його пристосування до зовнішнього середовища. Змінювалися будова тіла тварин і функції їхньої нервової системи. Відбулася подальша диференціація органів чуття, особливо для сприймання сигналів на відстані, а також тих органів руху, якими можна користуватися. Розвивалась аналітико-синтетична діяльність кори: відображається сукупність властивостей, цілісні предмети. З'явилися індивідуально набуті й закріплені вправлянням способи поведінки тварин -навички. Усім відоме дресирування тварин якраз і спрямоване на формування навичок. Навички спираються на інстинкти: що краще ми знаємо інстинкти тварин, то легше вдається виробити відповідні навички (наприклад, мисливські навички у собаки, спираючись на її орієнтувальний рефлекс). Навички формуються і в природних умовах життя: вовки в полі йдуть жертві навперейми, а в лісі нападають із засідки. Фізіологічною основою навичок є тимчасові нервові зв'язки в корі головного мозку, які закріплені шляхом повторення, - умовні рефлекси. Для утворення умовного рефлексу необхідні збіг у часі індиферентного та безумовного подразників, випередження індиферентного в часі та певна кількість повторень. Формування навичок є научінням. Для цього необхідні певні умови, зокрема вроджена схильність тварини до таких дій (наприклад, щоб виробити рефлекс на команду "Дай лапу!" для передньої лапи, потрібно 10-12 підкріплень, а задньої - 100). Навички можуть суттєво відрізнятися одна від одної: в одному випадку за своїм автоматизмом вони наближуються до інстинктів, а в іншому - до інтелектуальної поведінки. Особливістю навичок є очікування (передбачення) результату, контроль досягнутого ефекту (пацюк тисне на педаль, поки не з'явиться їжа), а також відображення загальної ситуації. Що вище в еволюційному ряду стоїть тварина, тим більш складними і гнучкими виявляються утворені умовні зв'язки, то різноманітніші рухові програми. Водночас навички - це достатньо консервативна форма поведінки. Утворившись, вони довго зберігаються, навіть якщо необхідність у них щезає. Навички можуть блокувати, гальмувати прояви вродженої форми поведінки. Так, навчений собака бере їжу лише з рук господаря, долаючи надзвичайно сильний їстівний інстинкт.

На певному етапі еволюції виникає нова форма психічного відображення - інтелектуальна поведінка тварин, її основу становить відображення складних відношень між окремими предметами. Ворони, кішки, собаки тощо передбачають результат ситуації (наприклад, чекають їжу в кінці трубки), а це вже тип розумної поведінки. При цьому виконується складне пізнавальне завдання: вловлюються відносини між предметами, прогнозується розвиток подій, передбачається результат. Тобто здійснюється цілісне відображення не лише окремих ознак предметів, але й ситуації в цілому, зв'язків між окремими об'єктами. Найбагатший фактичний матеріал для характеристики інтелектуальної поведінки тварин отримано на мавпах (H.H. Ладигіна-Коте, Н.Ю. Войтоніс та ін.). їм властива так звана "безкорислива допитливість" (І.П.Павлов), "дослідницький імпульс" (Н.Ю.Войтоніс), який має біологічні корені, адже в їхньому "меню" налічується 81 назва. Для приматів характерні й інстинктивні форми поведінки (маленьке мавпеня так само любить маму з ганчірки, як і свою, оскільки її м'якість викликає в нього почуття комфорту), але часто інстинктивна поведінка мавп залежить від зовнішніх умов.За змістом інтелектуальна поведінка тварин має дві фази: підготовчу і фазу здійснення. Перш ніж діяти, тварина детально вивчає ситуацію, робить перерви, проявляє ознаки сумніву, вагань, після чого вже без зайвих рухів робить спробу миттєво вирішити проблему. Якщо спроба виявляється невдалою, швидко робить нову і в якийсь момент раптово і швидко виконує необхідні дії, які згодом легко переносяться в нові умови. Вирішення інтелектуальних завдань має опосередкований характер, тобто воно базується на досягненні одних речей через використання їхнього відношення до інших речей (а не до організму). Інтелектуальна поведінка виникає тоді, коли є якесь утруднення, але у тварин така поведінка не має тяглості в часі: вони живуть однією миттю. Це поведінка, а не діяльність. Виготовлені "знаряддя" вони не зберігають на майбутнє. Інтелектуальні дії мавп відбуваються у вигляді конкретного практичного мислення в процесі орієнтувального маніпулювання. Таким чином, усі форми відображення (тропізми, інстинкти, навички, інтелектуальні дії) різко не розмежовуються. Існує єдина безперервна лінія розвитку у тваринному світі (інстинкти обростають навичками, навички переходять в інстинкти). Однак конкретні прояви демонструють перервність: в одних видів тварин переважають інстинкти, в інших - утворені в особистому досвіді асоціації.

Дата добавления: 2015-05-22