Новий орган публічного управління Афін у 8 столітті до н.е - ареопаг

Публічні органи влади в Афінах.

За формою державного правління Стародавні Афіни були демократичною республікою. Державний апарат Афінської демократії складався із:народних зборів, ради п'ятисот, геліеї, колегії стратегів і колегії архонтів. Народні збори були головним і вирішальним органом. Право участі у народних зборах мали всі повноправні афінські чоловіки, що досягли 20 віку. Повноваження народних зборів були широкими і охоплювали всі найважливіші питання життя Афін. На народних зборах приймались закони, вирішувались питання війни і миру, вибирались посадові особи. Головою народних зборів був голова пританів. Рада п'ятисот, не підміняла народних зборів, а була їх робочим органом. Члени Ради п'ятисот вибирались шляхом жеребкування з числа повноправних громадян, що досягли 30-літнього віку по 50 чоловік від кожної з 10 філ. Діяла як вищий адміністративний орган:розв'язувала питання благоустрою міста, його базарів, стану флоту, арсеналу, здійснювала контроль за діяльністю посадових осіб, готувала питання, що виносила на обговорення народних зборів. Рада проводила перевірку дев'яти архонтів і кандидатів у члени Ради на майбутній рік. Серед органів виконавчої влади в Афінах слід відмітити дві колегії: стратегів і архонтів.

Колегія стратегів вибиралась відкритим голосуванням із числа найбільш багатих і впливових громадян. Основні функції колегії стратегів - верховне керівництво і командування всіма військовими силами афінської держави.

За афінськими законами всі десять стратегів користувались однаковими правами і мали однакові обов'язки. У віданні колегії архонтів знаходились релігійні, сімейні і справи, що стосувались моралі. Геліея складалася з 6000 чоловік, щороку вибиралась шляхом жеребкування архонтами з числа повноправних громадян не молодших 30-ти років по 600 чоловік від кожної філи. Увесь склад суду був поділений на десять частин по 500 чоловік у кожній.

Суд був відкритим і гласним. З метою запобігання підкупу суддів лише в день слухання справи визначалося, яке саме відділення буде її розглядати.

Вищий судовий і урядовий контролюючий орган Стародавніх Афін. Спершу Ареопаг існував як рада знаті, згодом Ареопаг складався з службових осіб-архонтів, його довічних членів.

Особливо зросла роль Ареопагу в період перед реформою Солона. Назва походить від кам яністого пагорбу Ареса. що знаходився недалеко від Парфенону і де проходили засідання архонтів. Ареопаг контролював дії службових осіб і всіх державних органів, застосовуючи право вето. здійснював нагляд за додержанням законів, культів і звичаїв, а також за вихованням,;розглядав кримінальні справи.

В разі загрози держ безпеці Ареопаг ставав надзвичайним органом з усією повнотою влади.
Ареопаг до середини V ст. до н. е. був одним з найважливіших органів державної влади, що контролював діяльність посадових осіб та народних зборів. Після реформи Ефіальта (462 р. до н. е.) ареопаг втратив своє політичне значення і став органом майже виключно судовим, частково - релігійним. До його складу входили діючи архонти і усі колегії, які успішно пройшли докімасію. Члені колегії були озброєні пожиттєво, вони щорічно звітували про свою діяльність, їх можна було притягнути до відповідальності. Винних засуджували, і вони втрачали свою посаду. Засіданні ареопагу відбувалося на Ареєвому узгір'ї і були переважно закритими. Головував на засіданнях архонт-базилевс. Ареопаг доглядав священні місця, святині, стежив за громадянською мораллю, додержанням звичаїв.
Ареопаг розглядав справи про навмисне вбивство, поранення чи спричинення каліцтва при замаху на життя людини, про підпал і отруєння. Убивство громадянина ще вважали антирелігійним вчинком, що викликає гнів богів.
Ареопаг за дорученням народних зборів міг розслідувати справи про антидержавні злочини. Після битви при Хіронеї ареопагу було доручено судити усіх громадян, які не захищали батьківщину покинули її напризволяще, а також в час римського панування.

28. Перша спроба кодифікації Афінського права (закони Драконта).

Афінське право було найбільш розвинутою в Стародавній Греції системою рабовласницького права, що помітно вплинуло на правові системи інших полісів, особливо тих які входили до складу Афінського морського союзу. Найдавнішим джерелом права були звичаї. У 8-7ст. до н. е. в процесі становлення класового суспільства і держави багато старих звичаїв отримують нове тлумачення. З кін. 7 ст. до н. е. основним джерелом права стає законодавча діяльність верхових органів держави, хоча правові звичаї продовжують відігравати важливу роль. Законодавча діяльність повязуеться з іменем Дракрнта. Закони приписувані Драконту відносять до 621р до н. е.. До нас закони не дійшли, але за свідченнями вчених і оповідей давніх авторів відомо, що вони санкціонували низку правових звичаїв, встановлювали жорсткі покарання. Так смертною карою каралися не тільки за умисне вбивство а й крадіжка овочів, неробство. Характерним є те що кровна помста була заборонена. У Афінах, найзнаменитішому з еллінських міст, що стали зразком полісного пристрою, зведення писанных законів створене в 621 р. до Р. Х. архонтом Драконтом. По його імені ці закони дістали назву "драконтовы", або "драконівські". Вираження "драконівські закони" стало прозивним для позначення украй жорстокого законодавства. Дійсно, введені Драконтом закони украй суворі і карали стратою за будь-яке посягання на чужу власність, будь то крадіжка овочів на ринку або привласнення земельної ділянки. Коли Драконта запитали, чому його закони такі нещадні, той відповів: "Я вважаю, що навіть за малий злочин той, що провинився заслуговує на смерть. Ну, а оскільки суворішого покарання немає, припало і за тяжчі призначити ту ж кару".

29. Суспільний та державний лад Спарти.

У Спарті склалося своєрідне класове рабовласницьке суспільство, яке зберегло суттєві пережитки первіснообщинних відносин. Панівний клас становили спартіати. Лише вони вважалися повноправними громадянами. Жили спартіати в умовах які нагадували своєрідний військовий табір. Їх повсякдення суворо регламентувалося, головним обов'язком вважався військовий, до якого дітей готували з 7 р., виховували в них дисциплінованість, хоробрість, і беззаперечне виконання наказів, розвивали силу і витривалість, навчали воєнним навичкам. Навчання закінчувалося в 20 віці. З 20 до 60 р. спартіати несли військову службу. Майнове розшарування підривало єдність і рівність спартіатів. Оскільки земельні наділи спадкувалися старшими синами, то інші отримували лише погані наділи. Якщо таких не було вони переходили в розряд гіпомейонів і втрачали право на участь у народних зборах. Кількість гіпомейонів неухильно зростала, а кількість спартатів відповідно скорочувалась. Періеки мешканці переферійних гірських неродючих районів Спарти, вони були вільними, мали майнову правоздатність, але не користувалися політичними правами. На них поширювався військовий обов'язок. Ілоти-поневолені мешканці, були власністю держави. Вони віддавалися в розпорядження спартанців… Брали участь у війнах Спарти як легкоозброєні воїни. Державний устій рабовласницької Спарти сформувався в результаті перетворення військової демократії на державну організацію, яка зберігала деякі риси родоплеміної організації влади. За формою правління Спарта перетворилася на республіку, яка набула з часом аристократичного характеру. На чолі держави стояли 2 архагети. Влада архагетів, на відміну від влади родоплемінних вождів, стала спадковою. Рада старійшин(герусія)-орган влади, успадкований від родоплемінної організації. До складу герусії входило 28 геронтів, які довічно обиралися народними зборами., що досягли 60р. У народних зборах брали участь усі спартіати, які досягли 30 років. Їх скликання проводилося 1 раз на місяць. На зборах приймалися закони, обиралися посадові особи, вирішувалися питання війни і миру, тощо.

Дата добавления: 2015-05-22