Виникнення Арабського халіфату

На початку VІІ ст. в арабських племенах Аравійського півострова йде інтенсивний розклад первісних відносин. Розвиток землеробства і тваринництва веде до майнової диференціації суспільства, використання рабської праці. Вожді родів і племен (шейхи, сейїди) базують свою владу не тільки на звичаях, авторитеті та повазі, але й на економічній могутності. У середовищі бедуїнів (жителів степів і напівпустель) зустрічаються салухи, що не мають засобів існування (тварин) і навіть тариди (розбійники), яких виганяли з племені.
Племена Аравії були роз’єднані і мали повну самостійність навіть у релігійних справах. Майже кожне плем’я мало своє божество (ідола) і не бажало визнавати інших. Поширені були християнство й іудаїзм. Нестача родючих земель призводила до війн між племенами.

Разом з тим, у регіонах, де було розвинуте землеробство, відбувається процес феодалізації. Цей процес охопив міста-держави, зокрема, Мекку. На цьому ґрунті виникає релігійно-політичний рух – ханіфізм. Цей рух був спрямований проти племінних культів, за створення спільної релігії з одним божеством.
Халіфський рух був спрямований проти родоплемінної знаті, у руках якої була влада в арабських феодальних державах. Цей рух виник у тих центрах Аравії, де феодальний устрій набув більшого розвитку і значення – в Ємені та місті Ятрибі. Він охопив також і Мекку, де одним із його представників був Мухаммед.
Спочатку халіфізм не мав підтримки у м. Мецці, але під впливом соціальних потреб населення, перейшов на інший етап розвитку, який можна уже розглядати як виникнення нової релігії, яка стала називатись “іслам” (покірність). В 6 ст. аравійський півострів асоціювався з окраїною світу. На більшій частині камянистої аравії кочували племена арабів, бедуїнів. Лише на півдні та заході. існували протодержави:Ємен, Мекка, Медіна. В 7 ст. в житті арабів відбуваються зміни: виділяються племінна знать, розвивається торгівля, сформувалась писемність. Подальша історія арабів пов'язана з іменем Мухамеда-засновника ісламу. Мусульманство виявилося останньою за часом релігією. Він проголосив необхідність встановлення культу єдиного Бога Алаха та нового суспільного порядку. Головою держави повинен був стати пророк- посланець Алаха на землі. В 622 році Мухамед тікає до Астебу який став зародком мусульманської держави. після смерті Мухамеда медінська знать обрала замісника Пророка-Халіфа. Загони бедуїнів завоювали Сирію, Йордан, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Іран. Араби підкорили вірменів, Азербайджан та частину пн. Африки, Лівію, Туніс, Алжир, Марокко, Іспанію та сер. Азії. Невдовзі арабський халіфат вступає в період розпаду. Причини:1. різний рівень економічного розвитку країни. 2. фізико-географічні умови. 3. історико-культурні традиції. 4. повстання. 5. боротьба класів

Дата добавления: 2015-05-22