Конституція Пруссії 1850 р

Німецький союз

Поразка Франції не відновило архаїчної німецької імперії. Замість неї було створено Німецький союз - об'єднання держав під гегемонією австрійських Габсбургів у складі 34 держав і 4 вільних міст. Це об'єднання відбулося 8 червня 1815 на Віденському конгресі.
Отже, кожне з об'єдналися держав зберігало свою незалежність, хоча верховенство в союзі належала Австрії.
Німецький союз не був ні унітарною, ні федеративною державою. Правлячим органом Німецького союзу був так званий Союзний сейм, який дбав лише про те, щоб в Німеччині нічого не мінялося. Він складався з уповноважених від 34 німецьких держав (включаючи Австрію) і 4 вільних міст. Засідання Союзної сейму в повному складі (69 голосів) проходили дуже рідко, в основному всі рішення приймалися у вузькому його складі (17 голосів). Головування в Союзі належало Австрії, як найбільшому державі в той час Німецького союзу.
Кожне з об'єдналися в Союзі держав було суверенною і управлялося по-різному. В одних державах утримувалося самодержавство, в інших створювалися подібності парламентів («Земські збори») і лише в небагатьох конституції фіксують наближення до обмеженої монархії (Баден, Баварія, Вюртемберг і ін).
Дворянство змогло повернути собі колишню владу над селянством, панщину, «криваву десятину» (податок на забитий худоба), феодальний суд. Абсолютизм залишався практично незмінним.
Але капіталістичний розвиток пробивало собі дорогу і в цих несприятливих умовах. У Вюртемберзі, Гессені, Кобурге, було скасовано кріпосна залежність, панщина замінена більш продуктивною працею найманих наймитів. Розвивається буржуазне промислове виробництво, особливо в Рейнської області. У 1834 р. Утворюється Митний союз, до складу якого увійшли Баварія, Прусія і ще 16 німецьких держав. Керівництво в Союзі належало Пруссії, яка претендувала на роль об'єднавчої сили в Німеччині замість Австрії. Висунення Пруссії сприяла її промислова міць, збільшується з кожним роком.
Німецький союз проіснував до 1866 року і була ліквідована після розгрому Австрії у війні з Прусією (до 1866 р. в нього входило 32 держави).

Як данина революції в Конституції Пруссії також декларуються права і свободи, перелік яких був більш великим, ніж у попередніх конституціях: рівність перед законом, знищення станових привілеїв і переваг, доступність всіх суспільних посад, особиста свобода, недоторканність приватної власності, житла, свободи слова (з забороною цензури), зборів, спілок (супроводжуються посиланнями на необхідність "дотримання громадської безпеки" і можливість їх тимчасового заборони) та ін Детальна регламентація всіх цих прав і свобод повинна була бути здійснена поточного законодавства, яке так і залишилося неопрацьованими.

Значне місце в конституції традиційно було приділено розвитку шкільної освіти. Проголошувалась свобода "науки та викладання", безкоштовне навчання в публічних початкових школах. Держава при цьому гарантувало виділення необхідних коштів для їх утримання. Надавалося також право засновувати приватні школи і керувати ними всіх осіб, що можуть довести "моральну, наукову і технічну здатність" до цього. Разом з тим Конституція пропонувала суворий державний нагляд за школами з метою припинення будь-якого вільнодумства. Вчителі публічних шкіл наділялися правами та обов'язками державних чиновників з усіма наслідками, що випливають з цього наслідками (ст. 23).
Політика прусського уряду в сфері освіти переслідувала мету створення ефективно діючого бюрократичного апарату і грамотної сучасної армії.

Армії в Конституції 1850 приділялася особлива увага. Вище командування нею належало королю (ст. 46). У ст. 34-39 закріплявся загальна військова повинність, право короля на випадок війни скликати народне ополчення, використовувати армію для придушення внутрішніх заворушень, видавати постанови про військову дисципліну. Було ухвалено також, що статті Конституції, присвячені основним правам і свободам, будуть застосовуватися у військах лише настільки, наскільки вони "не суперечать військовим законам і вимогам військової дисципліни" (ст. 39

Наступні титули (III-VI) Конституції присвячені вищих органів державної влади, схема яких, компетенція і взаємини мало чим відрізнялися від відповідних розділів інших октройовану німецьких хартій.
Особистість короля також проголошувалася недоторканною (але не священної), в його руках зосереджувалися командування армією, призначення уряду, і перш за все міністра-президента, відповідального перед ним, всіх вищих цивільних і військових посадових осіб, право оголошувати війну і мир, укладати договори (торгові договори, що покладають зобов'язання держави на приватних осіб, які підлягали схваленню палат).

Королю вверятись контроль над двопалатним ландтагу, в тому числі право його дострокового розпуску, із застереженнями, що вибори до нового ландтаг повинні бути проведені в 60-денний термін, а скликання палат - у 90-денний термін.
Незважаючи на те, що розпуск ландтагу став після прийняття Конституції надзвичайних політичною подією, що викликало щоразу бурхливу реакцію з боку ліберально-демократичних сил, прусський король, вірніше, міністр-президент (з 1862 р. ним став всесильний О. Бісмарк), вдавався в критичних ситуаціях до беспарламентскому правлінню, щоб провести, наприклад, реформу армії за рахунок не вотувати парламентом асигнувань, як це мало місце в 1862-1863 рр..

Специфічні риси прусської Конституції 1850 знайшли відображення і в особливих способах формування нижньої палати ландтагу. Згідно з указом короля 1849 р., перенесеному згодом до Конституції 1850 р., всі виборці нижньої палати (верхня "палата панів" формувалася королем) ділилися на три курії (розряду) за розміром сплачуваних прямих державних податків. Кожен розряд в цілому платив третя частина загальної суми податків і вибирав третя частина виборців (ст. 71), які в свою чергу і вибирали депутатів.
Це дозволяло заможним, "самостійним особам", тобто тим "хто не був обмежений в розпорядженні своїм майном, не був психічно хворим, марнотратником або перебувають під арештом", або 3% населення Пруссії, обирати така ж кількість виборців, як і 70% виборців третій курії. Незважаючи на масовий рух за скасування цієї виборчої системи, особливо на початку XX ст., Вона продовжувала існувати в Пруссії до Листопадової революції 1918
Конституція не передбачала інших гарантій її дотримання, крім складання членами обох палат і державними чиновникам і присяги вірності та покори королю і Конституції (ст. 108). Ні король, ні армія не присягали в дотриманні конституції.

Дата добавления: 2015-05-22