Основні фактори антропосоціогенезу

Див. Екзистенціальна філософія про людину та її буття + Антропосоціогенез. Єдність природного та соціального в людині

54. Антропосоціогенез. Єдність природного та соціального в людині.

В основу філософського трактування антропосоціогенезу покладено трудову теорію. Марксизмові належить трудова теорія походження людини, яка аналізує механізм трансформації біологічного в соціальне. Трудова теорія поєднала процес походження людини (антропогенез) з процесом виникнення суспільства (соціогенез). Сутність антропосоціогенезу полягає в появі нового ступення еволюції, який є діалектичним запереченням біологічної еволюції. Остання трансформується в якісно новий тип — еволюцію соціальну. Замість пасивного пристосування організму до навколишнього середовища, виникає новий спосіб життєдіяльності — соціальна практика. Поряд з працею (активним перетворенням і освоєнням природи), основними чинниками виникнення людини є соціальність (суспільний характер життєдіяльності), здатність до мовного спілкування, поява свідомості (усвідомленого і доцільного характеру діяльності).

Таким чином, людина виступає в марксистькій теорії як соціальна істота, її сутність визначається як сукупність всіх суспільних відносин. Всі суто людські якості, в тому числі і свідомість, є результатом суспільно-практичного життя.

Класичний варіант такого філософського пояснення дано в роботі Ф.Енгельса «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину». Процес виникнення людини в цьому разі трактується не як поява нового ступеню в еволюції природи, а як діалектичний стрибок, що є запереченням біологічної еволюції. Він пов’язується з переходом високорозвинутої істоти, якою являється мавпа, до особливого типу життєзабезпечення — праці. В основу теорії покладено визнання визначальної ролі праці у формуванні таких якостей людини, як соціальність, свідомість, здатність до мовного спілкування, морфологічних характеристик, переходу до прямоходіння і т. п.

Але останнім часом і в науці висловлювались сумніви щодо її абсолютності. Сьогодні вже існує корекція щодо розуміння суті праці і її ролі у виникненні людини.

Суперечність випливає з відкрить антропологів, зроблених останнім часом — чи може бути названа людиною істота, що виготовляє знаряддя? В активі вчених є знахідки стоянок таких істот, які жили мільйони років тому, але будь-яких ознак людськості в них не знайдено.

В свою чергу приматологи (вчені, що займаються вивченням приматів) в останні роки з’ясували, що в природних умовах існують досить складні форми знаряддєвої діяльності (цілеспрямований вплив предметів колективно виготовлених на компоненти середовища) серед шимпанзе. Отже, виготовлення і користування знаряддями не може вважатись, як досі, визначальною ознакою людської праці.

Друге питання випливає з визначень праці, які дані К.Марксом.. Праця розглядається ним як процес, якому передує свідомість. Виникає парадокс: праця породжує свідомість, але сама вона може здійснюватись лише на основі свідомого прообразу результату.

Подолання цих недоречностей (виготовлення знарядь — основна характеристика праці виявляється не пов’язаним з людськістю, свідомість — породження праці передує будь-якому її акту) потребує більш глибокого розуміння праці, подолання її абсолютизації як основного фактору антропосоціогенезу.

Сутність виникнення праці, як стрибка в еволюції природи, полягає в появі принципово нової якості, що відсутня в природному світі. Його основою послужило по меншій мірі поєднання трьох об’єктивних умов, існуючих на рівні тваринної організації: по-перше, наявність інстинктивної праці, тобто використання природних предметів для життєзабезпечення; по-друге, стадний спосіб життя, властивий багатьом тваринним спільностям; по-третє, високий рівень біологічної організації цих істот: структура мозку, будова гортані, розвиток кінцівок, ступінь розвитку можливостей вдосконалення і т. п.

Єдність цих передумов породила нову триєдину якість: людську соціальність, спільність людей, сумісність їх дій.

До речі, в дослідженнях процесу антропосоціогенезу на сучасному етапі звернено увагу на такий момент становлення людини як поява здатності до відтворення стереотипної поведінки.

55. Зміст та співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».

Дата добавления: 2015-05-22