Західноукраїнські землі на початку ХХ ст

Соціально-економічний розвиток та політичний рух
Риси економічного розвитку	Домінування в економіці краю іноземного капіталу	Східна Галичина	Початок боротьби між українцями та поляками
Головні гасла українців: поділ Галичини на українську та польську, національна автономія української Галичини, відкриття українського університету у Львові
Нав’язування айстро-угорськими картелями власної волі західноукраїнським підприємцям	Боротьба супроводжувалася виступами галицьких селян, робітників та активізацією студентського руху
Розвиток мережі освітніх, громадсько-культурних,господарських організацій, наукових установ
Промисловість мала однобокий, переважно сировинний характер розвитку	Друкування українською мовою книг, газет, журналів
Виникнення молодіжних організацій («Січ», «Сокіл», «Пласт»(1911))
Основна частина промислового населення працювала не в фабричній промисловості, а була ремісниками	Здійснення ювілейних культурно-просвітницьких заходів
Досягнення польсько-українського компромісу завдяки діям А. Шептицького
Західноукраїнські робітники зазнавали жорстокої експлуатації	Буковина	Організаційне оформлення «Національної ради русинів на Буковині», прийняття нового виборчого закону, за яким у всіх українських округах перемогли українці
Сільське господарство характеризувалося особливо повільними темпами розвитку	Утворення радикальної партії, метою якої було поєднання боротьби за визволення українського народу з широкими соціально-економічними перетвореннями
Посилювалося відносне аграрне перенаселення	Діяльність товариств, відродження товариства «Руська рада»
Закарпаття	Позбавлення українського населення свободи слова та друку, права на проведення зборів та демонстрацій
Масова еміграція західноукраїнського селянства досягла найбільших розмірів	Діяльність «москвофілів»
Економічне становище західноукраїнських земель фактично нагадувало колоніальне	Зародження в українському національному русі українофільської течії, центром якої став тижневик «Наука» (ред.. А.Волошин). Діяльність течії обмежувалася питаннями мови, літератури, освіти, не порушувалися питання автономії краю, об’єднання українських земель