Прямі,непрямі заходи держ. регулювання регіонального розв

Адміністративні та економічні регулятори д.р.е.п

Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно-територіального регулювання.

Адміністративно-правове регулювання включає розробку регіональних програм на середньо- та короткостроковий періоди (до 5 років). Програми спрямовано на вирішення проблем поточної збалансованості, стабілізації економіки, подолання спаду виробництва, фінансового оздоровлення. Для забезпечення стратегічних перетворень в економіці регіону та позитивних змін у соціально-економічній ситуації можуть складатися так звані структурні програми на довго- та середньострокову перспективу (5-10 років). Також розробляється комплексний прогноз економічного і соціального розвитку України (на 10-15 років).

Економічне регулювання передбачає використання економічних регуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. До економічних регуляторів з боку держави належать податкова політика (види місцевих податків, ставки, пільги та об'єкти оподаткування); цінова політика, квоти та ліцензії, дотації та субвенції, державні закупівлі. Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів, через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні.

Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами: географічне положення; кліматичні умови; наявність природних ресурсів; рівень економічного й соціального розвитку; структура

господарства; рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Після основного розподілу регіонів за типами можна додатково виділити регіони з різною демографічною ситуацією, різним соціально-психологічним кліматом

Заходи прямого регулювання:

• затвердження спеціалізації та програми створення технополіса; • фінансову участь у створенні базової інфраструктури; • фінансування національних науково-технічних програм із розробки основних видів наукоємної продукції й технології; • надання спеціальних позик під конкретні науково-технічні проекти, що повертаються тільки в разі комерційного успіху нової технології або продукції; • розміщення державних науково-дослідних лабораторій у технополісі; • часткове фінансування фундаментальних досліджень в університетах та інших науково-дослідних організаціях технополіса; • фінансову підтримку пріоритетних нових (у тому числі цілком нових) виробництв, надання їм цільових позик; • розміщення державних (у тому числі військових) замовлень і забезпечення масових закупівель; • протекціонізм нового наукомісткого сектора в економіці.

Непрямі заходи:

• стимулювання дослідних і проектних робіт: спеціальні податкові пільги, прискорена амортизація фондів, пільгова оренда державних фондів та ін.; • стимулювання Інн. діяльності (часткове звільнення від податків ризикового бізнесу, створення їм неоподатковуваних 53 страхових резервних фондів, надання субсидій тощо); • вільний доступ до обладнання і патентів, що перебувають у державній власності; • створення державних інформаційних, консультаційних та інших центрів з обслуговування і служб; • надання допомоги в підготовці й перепідготовці персоналу; • забезпечення домовленості з приватними банками про надання організаціям і під-ва м технополіса пільгових кредитів; • сприяння об'єднанню дослідників, виробників у спілки та асоціації, укладанняміж ними спільних науково-технічних проектів і різноманітних угод; • прийняття тимчасових пільг у законодавстві (обмеження антимонопольногозаконодавства та ін.); • захист внутрішнього ринку, ринку нової наукомісткої продукції. Основною тенденцією в сучасній політиці державного регулювання процесів створення і функціонування технополісів у розвинених капіталістичних країнах вважається поступова заміна заходів прямого (в тому числі фінансового) регулювання побічними важелями, стимулювання приватних фінансових вкладень при скороченні частки державних вкладень. Для японської економіки характерна ще й тенденція до поступового скорочення державного регулювання і розширення управління на місцях регіональними органами влади.

Дата добавления: 2015-05-22