Властивості відчуттів. Для того, щоб правильно оцінювати відомості, одержані від учасників процесу, необхідно знати про деякі закономірності властивостей відчуттів

Для того, щоб правильно оцінювати відомості, одержані від учасників процесу, необхідно знати про деякі закономірності властивостей відчуттів.

До властивостей відчуттів належать: чутливість аналізатора, адаптація відчуттів, взаємодія відчуттів, послідовні образи та локалізація подразника. Зупинимось на їх аналізі.

Чутливість аналізатора — це здатність психіки відображати властивості предметів, явищ з більшою чи меншою точністю. Існує нижній та верхній абсолютний поріг чутливості, які утворюють зону чутливості аналізатора (зорового, слухового тощо). Крім того, є ще й поріг чутливості до розрізнення. У людей вказані пороги індивідуальні. Залежно від віку та інших обставин вони змінюються.

Верхній поріг відчуття — максимальна величина подразнення, подальше збільшення (посилення) якого призводить до зниження відчуття. Наприклад, для відчуття тиску достатньо впливу 2 мг на 1 мм

поверхні шкіри.

Поряд з абсолютним відчуттям існує й відносне відчуття, тобто поріг розрізнення (ледь відчутна відмінність у силі двох однотипних подразників). Ця відносна величина завжди має вигляд дробу, що вказує, яку частину від початкової сили відповідного подразника треба додати (чи відняти — зменшити), щоби отримати ледь замітає відчуття у зміні в силі цих двох рівнів подразника. Так, якщо взяти вантаж в 1 кг, а потім збільшити його вагу ще на 10 г, то цього довантаження ніхто не відчуватиме; щоб відчути збільшення ваги треба долучити 1/30 частину початкової ваги, тобто 33 г. Отже відносний поріг розмежування сили тяжіння — 1/30 частини сили початкового подразника.

Відносний поріг розмежування яскравості світла дорівнює 1/100; сили звуку — 1/10; смакового впливу — 1/5. Ці закономірності виявлені німецькими вченими Бугером і Вебером (закон Бугера-Вебера). Але ця закономірність притаманна лише середній зоні інтенсивності подразників. За дуже сильних чи низьких подразників існує, дещо, інша залежність. Тобто пороги чутливості там інші.

Гострота чутливості досягає максимуму до 20—30 років. На тимчасові відхилення чутливості від звичайної норми впливають такі фактори, як час доби, сторонні подразники (алкоголь, наркотики), фізіологічний стан (втома, хвороба, вагітність жінки), характер діяльності людини тощо.

Усе це необхідно враховувати при допитах, під час відтворення обстановки і обставин події, що проводиться з метою перевірки якості відчуттів. Наприклад, досліджуючи вібраційну чутливість у підозрюваного в симуляції глухоти, можна досить просто викрити його у неправді. Достатньо для цього за спиною у нього кинути на підлогу невеликий предмет, щоб перевірити його симулятивну поведінку. Людина зі справді ураженим слухом та з порушеною вібраційною чутливістю відповість на цей подразник. Симулянт, якщо він не знає про розвинуте вібраційне відчуття глухих, не зреагує на цей подразник. Після такої перевірки підозрюваний в симуляції глухоти повинен бути направлений на судово-психологічну або комплексну медико-психологічну експертизу.

Наведений приклад означає, що за відсутності одного аналізатора, чутливість інших аналізаторів зростає. При цьому у сліпих загострюється слух, дотик та нюх.

Адаптація відчуттів виражається у зміні чутливості аналізатора під тривалим впливом подразника у вигляді пониження або підвищення порогу чутливості.

У результаті адаптації відчуття може повністю зникнути, особливо в процесі тривалої дії подразника (наприклад, адаптація до запаху нюхового аналізатора у людини, яка тривалий час працює з пахучими речовинами; слухова адаптація до постійно діючих шумів). У деяких випадках в результаті адаптації може настати притуплення відчуттів під впливом сильного подразника (наприклад, тимчасове зниження чутливості зорового аналізатора після того, як ми з напівтемного приміщення потрапляємо в умови яскравої освітленості). Це види негативної адаптації, оскільки призводять до пониження чутливості аналізаторів.

Однак прояв адаптації не завжди носить негативний характер. Нерідко чутливість аналізатора в результаті адаптації може не тільки знижуватися, але й значно підвищуватися. Відомо, що людина, яка знаходиться у темному приміщенні, через 3—5 хв. перебування там, починає розрізняти світло, яке туди проникає, бачити контури предметів. Через 20—30 хв. вона вже досить добре орієнтується в ньому. Встановлено, що перебування в абсолютній темноті підвищує чутливість зорового аналізатора за 40 хв. у 200 000 разів.

Ступінь адаптації аналізаторів різна. Висока адаптативність в нюхових, тактильних аналізаторів. Повільніше адаптуються смакові, зорові відчуття. Найменшою адаптацією відзначаються слухові відчуття.

Взаємодія відчуттів. У повсякденному житті на наші рецептори діє маса подразників під впливом яких ми зазнаємо різних відчуттів. У результаті взаємодії різних відчуттів чутливість аналізаторів змінюється: зростає або знижується. Такий процес впливає на повноту та об´єктивність показань, на якість відтворення обстановки і обставин події.

Проявом взаємодії відчуттів є контраст відчуттів. Контраст відчуттів — це підвищення чутливості до одних властивостей під впливом інших, які є протилежними за характером. Наприклад, одна й та ж фігура сірого кольору на білому фоні видається темною, а на чорному — світлою.

Контрастність має місце й тоді, коли один і той самий подразник відчувається аналізатором під впливом попереднього або супутнього подразника. Так, після холодного, навіть слабкий тепловий подразник буде відчуватись гарячим; відчуття квасного підвищує чутливість до солодкого. Подеколи контрастні відчуття можуть призвести до помилок у відчуттях, що, своєю чергою, може призвести до помилок у свідоцьких показаннях.

Так, в умовах впливу дуже сильного шуму авіаційного мотору світлова чутливість сутінкового зору падає до 20 % від свого попереднього рівня. Так само значно знижується зорова чутливість при впливі на нюховий рецептор неприємного запаху. Дану обставину слід враховувати при огляді трупа зі значними трупними змінами. Вищеназвані явища, за яких подразники однієї аналізаторної системи підвищують чутливість інших аналізаторів, а сильні знижують її при взаємодії відчуттів, називаються сенсибілізацією.

Іноді в процесі взаємодії відчуттів можуть з´являтися відчуття, характерні для іншого подразника, який в даний момент не діє на аналізатор. Це явище одержало назву синестезія. Наприклад, в деяких людей під впливом звукових подразників можуть виникати яскраві зорові образи, різні смакові відчуття. Формою синестезії, яка доволі часто спостерігається, є так званий кольоровий слух. Звідси, очевидно, й походять словосполучення бархатистий голос, теплий звук (про тембр голосу), кричущий колір, теплий чи холодний колорит.

Послідовні образи. Нерідко при тривалому впливі на аналізатор подразник продовжує відчуватися навіть після того, як він припинив свою дію. Певний час людина все ще його «бачить», «чує» тощо. Зокрема, після ампутації хворої кінцівки людина може деякий час продовжувати відчувати біль, який йде від неї.

Закономірність людських відчуттів у вигляді послідовних зорових образів використана при створені кінематографічного ефекту, рухомого на екрані зображення. Критична частота миготінь, коли людина перестає помічати зміну кадрів відповідає 30 спалахам в секунду і більше. При кінопроекції зазвичай частота миготінь досягає 72 спалахів в секунду, і людина бачить об´єкти в русі, не зауважуючи послідовно змінюваних проекцій. При низькій частоті миготінь спалахів, наприклад, 5—10 разів в секунду, можлива поява світлових плям, нерухомих фігур, а це починає викликати неприємні відчуття, що призводять до головного болю та нудоти.

Просторова локалізація подразника. Просторова рецепція здійснюється за допомогою дистантних аналізаторів, що відчувають сигнал на відстані. У деяких випадках можливі спотворення в результаті взаємодії відчуттів, особливо під впливом аналізатора ведучої модальності (ведучої ролі). На точність просторової локалізації подразника значною мірою може впливати положення тіла, голови.

Іноді відчуття співвідносяться з тією частиною тіла, на яку діє подразник (смакові відчуття), а інколи вони більш поширені (больові відчуття).

Дата добавления: 2015-05-22