Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства

Характер має тісний зв´язок з темпераментом, який є його природною основою, динамічною стороною. Більше того, характер розвивається на базі темпераменту. Тому він, як і темперамент, є достатньо стійким особистісним утворенням.

Історія розвитку уявлень про характер заходить далеко в глибину віків. Ще давньогрецький філософ Арістотель пропонував визначати характер людини за її обличчям, зовнішністю, що має подібність з різними видами тварин.

Згодом погляди на характер та підходи до його вивчення, зрозуміло, змінювались. Одні вчені пов´язували особливості характеру з соматичним типом людини (Е. Кречмер, Шелдон), інші вбачали в характері конгломерат різних рис, утворених сексуальними потягами (З. Фрейд), пов´язаних із прагненням до влади (А. Адлер), з потягом до самостійності та рівноваги (К. Юнг). Треті вважали, що характером є схильність до тієї чи іншої форми діяльності.

Труднощі у визначенні характеру спонукали представників одних наукових шкіл ототожнювати характер з поняттям особистості, інших — інтерпретувати характер як моральну оцінку особистості, відносячи вчення про характер у сферу етики. У радянській психології під впливом марксистсько-ленінської теорії пізнання сформувався підхід до інтерпретації характеру як виразу індивідуально-специфічного способу ставлення та дії (Б. Г. Ананьєв, С. Л. Рубінштейн).

Вищенаведене означає, що досі не сформовано єдиного погляду на характер, немає загальновизнаного його визначення.

Однак, найбільш прийнятним видається наступне визначення. Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей, що проявляються в життєдіяльності, поведінці людини у виді її ставлення до інших людей, до самого себе, до справи та інших обставин буття.

Характер проявляється в діяльності, спілкуванні, манері поведінки людини. У ньому виражається ставлення суб´єкта до явищ суспільно-трудового, особистого життя в різних ситуаціях, в яких людина проявляє себе як особистість. Такі відношення формують індивідуальний стиль поведінки. В характері людини проявляються її потреби, інтереси, переконання, світогляд.

Знаючи характер індивіда, легше прогнозувати його поведінку в будь-яких ситуаціях. І навпаки, по тому, як веде себе суб´єкт, яким способом, наприклад, обвинувачений вчинив злочин, можна певною мірою судити про його характер і в залежності від цього вибирати тактичні прийоми допиту, більш цілеспрямовано вести розшук злочинця.

Характер, на відміну від темпераменту, зумовлений не лише властивостями нервової системи, спадковими факторами, але й формується в умовах активного впливу на людину соціально-культурного середовища, залежить від виховання, суспільних, міжособистісних стосунків, в яких вона активно бере участь.

Існують різні підходи до класифікації рис характеру. Умовно систему рис характеру можна згрупувати наступним чином:

1) риси, в яких відображається ставлення людини до інших людей і колективу (доброта, злість, чуйність, вимогливість, принциповість, зарозумілість тощо);

2) риси, в яких проявляється ставлення людини до самої себе (гордість, самолюбство тощо);

3) риси, що виражають ставлення людини до справи, роботи, професійної діяльності (прац

ьовитість, лінощі, сумлінність, відповідальність тощо);

4) риси, в яких виражається ставлення людини до речей, матеріального благополуччя (акуратність, неохайність, скромність, марнотратство тощо).

Дата добавления: 2015-05-22