Психологія пред’явлення для впізнання

З психологічної точки зору пред´явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об´єктів, що пред´являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об´єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності.

Дослідники зазначають, що пред´явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання). В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії.

Перейдемо до розгляду першої стадії пред´явлення для впізнання. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об´єкта впізнання із загального числа об´єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об´єктів групи, що пред´являється для впізнання.

Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об´єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Якщо ж співпадають тільки достатні, але не необхідні ознаки, то їх наявність підтверджує правильність впізнання, але відсутність зовсім не свідчить про зворотнє. Наприклад, свідок запам´ятав характерні риси обличчя грабіжника та особливості його одягу. Ознаки зовнішності злочинця — це достатні та необхідні ознаки для його впізнання. Ознаки ж одягу можуть бути достатніми, але не необхідними, оскільки їх співпадіння іноді дає підставу для позитивного висновку, однак відсутність ще не означає, що суб´єкт впізнаний неправильно.

Підготовча стадія пред´явлення для впізнання передбачає обов´язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об´єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати.

Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об´єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об´єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам´яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання.

Дослідження психологів свідчать, що за необхідності пригадати та описати раніше сприйняте, за основу беруться далеко не всі, а тільки окремі (опорні) ознаки — стать, вік, тілобудова, риси обличчя, рухи, мова. Як правило, людина найчастіше запам´ятовує форму обличчя, носу, величину і форму чола, брів, губ, підборіддя, колір очей.

На правильність сприйняття зросту впливає досвід впізнаючого, його професійні навики (зокрема, кра

вець, модельєр досить точно визначають зріст людини), а також модель і колір одягу, в якому одягнена особа (наприклад, берет, капелюх з широкими полами роблять людину на вигляд нижчою зростом, а високі каблуки — вищою). Деякі неповнолітні внаслідок недостатнього життєвого досвіду чимало ознак дорослої людини оцінюють неправильно. Так, дитина вважає високою будь-яку дорослу людину (крім карликів). Люди невеликого зросту схильні перебільшувати зріст інших людей, і навпаки.

Для визначення віку людини існують більш-менш точні медико-біологічні ознаки: морщини на обличчі та шиї, сухість шкіри, зміна нею кольору. Також як критерії використовуються сивина волосся, носіння бороди, наявність лисини, повнота людини. Утім такі ознаки є доволі умовними, вони можуть з´являтись у людей раніше чи пізніше, піддаються маскуванню, зміні. Усе це вимагає ретельного аналізу показань про вік. Наприклад, молоді люди у більшості випадків називають старими осіб у віці 40—45 років. Люди похилого віку, навпаки, применшують вік людини, яка молодша за них. У їх показаннях особи 30—40 років називаються «молодими людьми». Взагалі чим молодша людина, тим вища точність визначення її віку. Найбільша точність досягається тоді, коли особа не старше 25 років.

У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання.

Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об´єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті.

У зв´язку з цим, при допиті, що передує впізнанню, надзвичайно важливу роль відіграє з´ясування суб´єктивних та об´єктивних факторів, які впливають на правильність та повноту сприйняття.

До суб´єктивних факторів належать: психічний стан людини в момент сприйняття (страх, хвилювання); спрямованість уваги; тривалість сприйняття; фізичний стан (хвороба, біль); стан та поріг чутливості органів чуття щодо сприйняття об´єкту (зорове, слухове, дотикове сприйняття); рівень мотивації сприйняття тих чи інших об´єктів і т. д.

До об´єктивних факторів відносять: умови освітленості об´єкту; відстань, при якій відбулось спостереження; погодні умови; наявність перешкод під час сприйняття; певний ракурс, в якому сприймався об´єкт; тривалість події тощо.

Вирішуючи питання про ймовірність впізнання і ступінь його достовірності, крім вказаних об´єктивних та суб´єктивних факторів рекомендується врахувати й деякі інші обставини:

а) час, що пройшов з моменту сприйняття. Зазвичай чи меншим є цей час, тим повніше зберігається в пам´яті впізнаючого образ об´єкта;

б) характеристика пам´яті впізнаючого та вік особи. Так, зумовлене захворюванням погіршення пам´яті може негативно вплинути на результати впізнання. Старші люди швидко забувають недавні події, але пам´ятають у деталях події їх молодості; діти також швидко забувають подію, яку вони спостерігали.

в) сила враження та частота пригадування образів об´єктів. Чим яскравішою була подія, тим довше вона зберігається в пам´яті. При цьому доволі довго і у всіх деталях зберігаються в пам´яті неприємні події. Зокрема, нерідко трапляється, що потерпілий добре пам´ятає ознаки зовнішності злочинця, який вчинив щодо нього грубе насильницьке злочинне діяння. Це пояснюється тим, що злочин глибоко торкнувся, образив потерпілого, і він мислено неодноразово повертався до нього, мріє про помсту, відплату.

Одним з психологічних моментів другої стадії пред´явлення для впізнання — основної, є вимога про певну кількість об´єктів (осіб) — не менше трьох, що пред´являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об´єктів, що їй пред´являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об´єктів, що пред´являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об´єктів.

Наступним психологічним аспектом другої стадії пред´явлення для впізнання є власне процес впізнання.

У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне.

Симультанне впізнання — це розпізнання побаченого об´єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об´єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам´яті. Сукцесивне ж впізнання відбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред´явленого об´єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.

Названим видам впізнання відповідають дві основні форми сприйняття об´єктів: симультанному — синтетична, а сукцесивному — відповідно аналітична форма.

Вказані форми сприйняття об´єктів відіграють важливу роль при підготовці допиту перед пред´явленням для впізнання. Так, при аналітичній формі допит матиме характер, фіксуючий та уточнюючий одержувану від особи інформацію, натомість при синтетичній — такий, що припускає використання системи прийомів, що дозволяють оживити в пам´яті окремі моменти, пов´язані із сприйняттям.

Поряд з двома наведеними формами сприйняття об´єктів у психології виділяють ще й третю форму, яка має змішаний характер. Вона поєднує в собі елементи синтетичного та аналітичного сприйняття. Ця форма сприйняття в процесі повідомлення інформації може діагностуватись за такими даними, як вибіркове повідомлення окремих ознак разом з синтетичним (прихованим, внутрішньо закритим, таким, що не піддається виокремленню та аналізу) сприйняттям інших ознак. У таких випадках доцільно провести не одне, а кілька впізнань (наприклад, за голосом і зовнішністю).

Варто мати на увазі, що впізнання за своєю психологічною природою — високо емоційна слідча дія, яка нерідко приводить злочинця до стану надзвичайно сильної емоційної напруги. Тому відразу ж після впізнання доцільно допитати упізнаного. Це, як правило, призводить до давання правдивих показань. Однак стан афекту може спричинити зворотні результати.

Спостереження за поведінкою впізнаючого дозволяє визначити, наскільки впевнена особа у впізнанні. У деяких випадках, спостерігаючи за поведінкою впізнаючого, вдається виявити ознаки, що вказують на небажання впізнати особу (через страх помсти, бажання уникнути втягнення у сферу кримінального судочинства і т. п.).

Крім того, рекомендується вдаватись до використання відеозйомки при проведенні пред´явленні для впізнання, що здійснює значний психічний вплив на недобросовісного впізнаючого, який намагається з різних причин не впізнати упізнаваного або зірвати слідчу дію.

Свої психологічні закономірності має і впізнання трупа. Впізнаючими у таких випадках бувають близькі родичі, друзі та інші близькі для загиблого люди. Беручи це до уваги, ще до початку слідчої дії бажано психологічно підготувати впізнаючих, роз´яснити їм, як відбуватиметься впізнання, намагатись їх заспокоїти, допомогти подолати страх

Дата добавления: 2015-05-22